Користувач:Дець Наталія

Матеріал з ТерноВікі

Версія 19:33, 2 січня 2013

Про себе

Вчитель природознавства, біології, основ здоров'я Лопушненської ЗОШ І-ІІІ ступенів.
Електронна адреса:

Народилася 27.03.1983 року в селі Велика Горянка, Кременецького р-н, Тернопільської обл.
У 1998 році закінчила Великогорянську ЗОШ І-ІІ ступенів.
2000 р. закінчила Лопушненську ЗОШ І-ІІІ ступенів.
Вступила до Кременецького педагогічного коледжу ім. Т. Г. Шевченка на спеціальність «Біологія».
2005-2006 р. навчалася у ТНПУ ім. В. Гнатюка на факультеті післядипломної освіти, спеціальність «Біологія».
З 2002 року працюю вчителем біології у Лопушненській ЗОШ І-ІІІ ступенів.
Вчитель ІІ категорії.

Мої інтереси

• Професійні:

1. Застосування інтерактивних методів навчання для формування пізнавальної активності учнів.

• Особисті:

1. Туризм, подорожі природою, медицина.

Мої календарі

Мій блог

Проекти, в яких беру участь

Мої роботи

МЕТА: Сприяти формуванню екологічної свідомості та екологічної культури у молоді; навчити бережливого ставлення молоді до природи.

Щоб берегти землю, природу, треба її полюбити,
щоб полюбити, треба пізнати.
Пізнавши – неможливо не полюбити.
М. ПРИШВІН

На сцені вас вітає радо
Наша шкільна агітбригада,
Бо зараз головне питання -
Екологічне виховання.
Сприяти здійсненню мети -
Планету, Землю зберегти! - разом

Весна оновлення дарує,
Все сподівається , живе,
І по планеті теж крокує
Тисячоліття вже нове.
Що ж принесе воно планеті,
Нове тисячоліття, третє?!

Що принесе? Проблем багато,
До них ми звикли, що казати!
Природа допомоги просить…
Але ж ми якось жили й досі!

І є ж такі байдужі люди! Що ж із Землею далі буде?! Що ми залишимо онукам, Якщо сидіти, склавши руки? Ми їх позбавимо краси…

Земля – колиска людства. Яка ж вона Земля? Земля народжує прозорі струмки і потоки. Носить на собі океани, хмари та їх тіні. Розкривається джерелами, пускає в небеса птахів, вбирає в себе всі сніги й дощі, дає всьому життя.

Прекрасна наша голуба планета – єдина жива серед мертвих світів. Ми отримали в спадок невимовно дивовижний і багатогранний сад життя.

Знаєте що таке щастя? Кожен мислить по-своєму. Але наше спільне щастя – це життя у цьому дивосвіті природи, спілкування з нею, взаєморозуміння. Краса її величності – природи не може не бентежити душу. Чи не так?

Коли я на світ дивлюсь, Він твердо мій погляд стрічає Ти – хаос, йому я скажу… Гармонія – відповідає.

Є одна планета-сад В цьому космосі холодному, Лиш на ній одній цвітуть Квіти в полі смарагдовому.

День весняний так пахне квітками. Білий світ все навкруг полонив.

Де не глянь – всюди барви казкові, 

Так багато в природі є див.

Наше серце чутливе до звуків Що весна нам дарує ці дні. Тут дзюрчання струмка, шепіт листя І дзвінкі солов’їні пісні.

Були і матері-природи Дві донечки такої вроди: Хто їх побачив хоч на мить, - Не міг забути й розлюбить.

У Флори очі наче зорі,

Завжди замріяна, тендітна, Ласкава, ніжна і привітна.

А Фауна – швидка, як вітер, 

Могла за пташками летіти, І за оленями стрибати Та з білочками пустувати.

Обидві світ живий любили,
Відтак його боготворили; 

Тож вирішила мудра мати В придане їм дарунки дати. Мрійливій Флорі – світ рослинний,

А жвавій Фауні – тваринний,

Щоб берегли і доглядали, Від всього злого захищали. Живуть в легендах і понині

Живого світу дві богині.

( заходить Земля, Флора, Фауна. Пісня «Будь природі другом»).

Пісня: Будь природі другом Ріки і гори, моря і поля – Це наша рідна, хороша Земля. Будь їй ти другом, люби, бережи, Приклад у цьому усім покажи.

Приспів:
Тільки лиш для цього
Треба бути чемним,
Матінку-природу 

Не псувать даремно. Тільки лиш для цього

Будь природі другом,
Щоб світило завжди 

Сонечко над лугом.

Квіти хай квітнуть, співають пташки, Хай всіх привітно стрічають стежки. Кожна стежина в майбутнє веде Там радість й щастя чекають тебе. Приспів:

Флора. Земля ти наша! Якою красою обдаровуєш людину, Якими барвами радуєш, Якими пахощами вітаєш.

Фауна. Ти даєш хліб і до хліба, Стелиш під ноги трави і квіти, Напинаєш над головою голубе небо із ясним сонцем. Як не любити тебе! Як не берегти краси твоєї, Не примножувати її.

Земля. Жила спокійно я у своїм царстві, Усе довкола так цвіло, манило. Раділа сонцю, щебетанню птахів І кожен день давав все сили.

Флора. В природі все буденне і святкове,

І дивне, і незвичне, і просте. 

Фауна. Є зміст в листку, Є зміст в пташиній мові, В усьому, що зів’яло чи цвіте.

Флора. Все загадкове, потаємне, зриме Нашіптуєш мені: люби, живи! І грає вітер синіми очима На променях зеленої трави.

Фауна. І чую я, як в серці зріє слово, І папороть надій моїх цвіте. В природі все буденне і святкове, А може, просто кажучи, святкове!

Природо рідна, всі ми твої діти. Про тебе дбати мусимо весь час. Щоб все жило, щоб все цвіло довкола, І не соромно тобі було за нас.

Пам’ятайте люди назавжди: Неможливо жити без води – Це роса і квітка на межі; Це тумани, ріки, це моря, Джерело у спеку, це – життя.

Все на землі потрібно берегти: І птаха, і звіра, і оту травинку. Не вихваляйся тим, що цар природи ти, Бо, врешті, ти її частинка.

Та частинка невелика і залежна. Цю істину сприймай беззаперечно – Якщо береш, то треба віддавати, Коли надалі хочеш царювати.

Пісня «Природа просить порятунку» Природа просить порятунку Зеленим шепотом лісів, Тривожним лебединим криком, Змілілим плеском рік, морів. Вона до нас із щемом в серці Зболілі руки простягає, Надіючись на кращу долю, Про милосердя всіх благає. Приспів: Не ламайте, не знущайтесь, Не руйнуйте , не губіть… Пожалійте, приголубте, Нагодуйте, оживіть. Від споживацького безглуздя Довкілля треба вберегти – То ж маємо навчитись жити, Лиш за законами краси. Ми – люди, а тому повинні Розумне й вічне в світ нести: У серці кожної людини Зростити пагін доброти. Приспів:

Фауна. Людино! Розумна істота! До тебе звертаємось, Бо гинемо, гинемо, гинем! Будь-ласка, ти нас захисти.

Флора. Хай будуть в нас цілі дерева, Рослини, тварини, пташки. Людино, людино, людино! Ми просимо, нас збережи.

Флора і Фауна (разом). Якщо вже природа загине.

Загинеш і ти назавжди.

О, Боже милий, всім нам поможи В труді кохану Землю відродити, Щоб, стоячи на батьківській межі, Змогли як люди в цьому світі жити.