Конюхівська ЗОШ І-ІІ ст
Матеріал з ТерноВікі
Зміст |
Назва навчального закладу
Конюхівська ЗОШ I-II ст.
Адреса, телефони
с. Конюхи Козівського району Тернопільської області
Телефон школи - 0354727306
Телефон директора - 0354727306
Адміністрація
Борецька Віра Петрівна - директор школи
Колісник Марія Петрівна - завідувач з навчальної частини
Вчителі школи
Богуславська Галина Богданівна
З історії навчального закладу
Є багато цікавих книг, проте книгу про історію Білівської школи ще не надруковано. А історія ця цікава, багата подіями і видатними людьми. По-різному склалися родоводи шкіл. Одні знають точну дату виникнення, інші складались поступово, немовби вбираючи нагромаджувані віками сили і розум людей, їх могутній дух і бунтівничу дієздатність. Село Біла було і є одним із найбільших на Чортківщині. Діти села Біла навчались грамоти і рахунків у класах, відкритих при двох греко-католицьких церквах і костелі. На початку 1900 років в селі почали створюватися культурні осередки. За допомогою отця Лісецького засновано в селі читальню «Просвіти» і збудовано мурований будинок читальні із театральною залою. В селі існувала з давніх часів і друга читальня Качковського. Окремо існувала читальня (клуб) для поляків із сценою і залою для глядачів. Отже, у Білому проживали розумні, працьовиті люди, яких вже не могла задовольнити освіта, яку отримували у класах, відкритих при двох церквах, костелі і у будинках без умов для навчання. У 1903 році на кошти жителів с. Біла розпочато будівництво української школи і закінчено в 1907 році. Новий навчальний рік учні розпочали у новій двохповерховій школі, директором був п. Костельний. Учні вивчали українську, німецьку, польську мови, арифметику, закон Божий, введено було урок ручної праці (плели кошики). Сьогодні це приміщення сільської ради. Початкову школу закінчували за 6 років. 3-4 класи навчались по 2 роки. Другий рік учні вчились у так званій «повхтурці», організованій для кращих учнів після закінчення початкової школи.
За часів панської Польщі була початкова, а також шестикласна школа, в якій вчили німецьку, польську, українську мови, арифметику, історію Польщі, закон Божий.
В австрійські часи працювала 4-х класна школа з українською мовою навчання; в польські - 7 класна і приватна 2-х класна «Рідна школа». В селі на 9 грудня 1931 року було 4654 чоловік населення, працювала 6-річна школа. Учні школи тісно співпрацювали із закладами культури – трьома хатами - читальнями. У 1928-1931 роках Білівська «Просвіта» проводила активну діяльність. Керівником «Рідної школи» у селі був професор Пилип Гошовський, він одночасно керував духовним церковним оркестром. Учень школи, білівчанин, в майбутньому всесвітньовідомий Боян – Петро Болехівський, який за любов до України, до рідної пісні, до української мови, за свій талант стає політичним в’язнем, що емігрував до Канади, потім до США де жив, творив, співом прославився на весь світ, окрім України, розгортає активну діяльність у селі: організував хор «Союз Українок», мішаний хор при читальні «Просвіти» (1933-1936). З 1941 року діти шкільного віку здобували семирічну освіту, а для дорослого неписьменного населення відкрили лікнепи, які охопили понад 500 жителів села Біла. В школі працювало понад 14 вчителів. На світлині
- останній випуск шестирічної школи. У числі перших педагогів були жителі села:
п. Баюк , п. Лопатинська, п. Юрчишин.
Минуле було. Воно густо переплелося із сучасним, з людськими долями та суспільними проблемами воно далі живе з нами і шукає своєї дороги до Сонця.
1946 рік. В містах і селах Західної України створюються перші піонерські загони. Старшою піонервожатою була вожата Чортківської СШ №1 Сорочкіна Любов Михайлівна, директором –Сіраченко, завпедом – Бойко Лев Іванович.
1948 рік. Збільшується кількість учнів, приїжджають нові вчителі.
Білівська школа розміщувалась вже у кількох корпусах: в Ліску – початкова школа і в «Глинисках»(фото), де донедавна розміщувались шкільні виробничі майстерні. До 1939 року там проживали сестри милосердя із костелу. Вони лікували і навчали жителів с .Біла.
Ще один корпус школи був розміщений в центрі села, де сьогодні знаходиться сільська рада і відділення зв’язку.(фото)
На Проборстві, яке належало священникам греко-католицької церкви, був дитячий будинок, де діти – сироти навчались і проживали. З 1952 року це один із корпусів школи, а під час літніх канікул – приміщення табору праці і відпочинку для школярів із цілодобовим перебуванням.(фото)
Потім діти навчались ще у одному приміщенні, новозбудованому – в центрі села (фото)
недалеко від Проборства по вулиці Штокалівка. Один корпус школи, що знаходився на вулиці Бенедова, де нині проживає сім”я Бобко, був переведений у перебудоване двоповерхове приміщення, яке згодом стали називати головним корпусом(фото). Там розміщувались кабінети: фізики, хімії, історичний, математичний, біологічний, кабінет директора, учительська, а на горищі – велика лаборантська, де були зібрані всі карти, таблиці, унаочнення. Для школярів найтяжчими були сходи на другий поверх, що вели в кабінет директора і учительську.
Учні брали активну участь у громадському житті школи, разом із учителями виступали перед жителями села. На світлині - виступ ансамблю учителів у сільському клубі.
У 1967 р. у Білівській середній школі навчалося 584 учні, у вечірній школі сільської молоді - 65 учнів, у Лісоцькій початковій школі – 60 учнів. Навчальний і виховний процес здійснювали 35 учителів і вихователів. Навчання у Білівській школі велось у дві зміни у всіх трьох корпусах, тому назріла проблема будівництва нової школи
Нове приміщення школи розпочали будувати у 1964 році.На кошти держави і пожертви односельчан, будівництво було завершено у 1974 році.
У серпні 1974 року урочисто відкрила двері новозбудована Білівська школа. Вчителі і учні з трепетом серця переступали поріг нової красуні - школи.
Весь колектив школи працював над закладанням дендропарку, який почали освоювати в 1974 році на площі 0,5га, що біля школи. Вчителі-біологи Лопатинська Д.К. і Лаврик Г.В. згадують, що в дендрарію прижилось біля 60 видів дерев та кущових порід: айва японська, глід махровий, горобина звичайна, аронія, туя західна, яловець віргінський, самшит звичайний, магнолія надуболиста, ялина звичайна, барбарис, калина звичайна та інші.
За час існування нового приміщення школа випустила 1400 випускників.
Нива життя неосяжна. І на ній постають постаті випускників нашої школи. Ковбасюк Борис- випускник 60-х років, знаменитий лікар-нейрохірург, професор у м. Житомирі.
Кутень Степан – випускник 70-х років, нині працівник науково-дослідного інституту м.Львова, військовий перекладач в минулому, а нині пенсіонер МихайлоМацьків..
Випускник 1976 року Поліщук О.П. – доцент кафедри хімії Львівського державного університету, Франків Євстахій – завідувач кафедри фізичного виховання, доцент Рівненського державного гуманітарного університету, редактор газети «Вільне життя» Петро Федоришин, директор Львівського залізнодорожного училища Петро Базишин. А ось і інші відомі імена: Гринчишин О.М. – терапевт Чортківської поліклініки, Павлинів Галина - гастроентеролог, Гнатусько Дана – викладач медучилища, Демкович О.Т. - педіатр, лікар м. Дніпропетровська - Когут І.В, ветлікарі - Боднар В.П., Боднар О.П, інженери - Г.Чернявський, І.Гикавий, П.Бараник, адвокат Бандура Мирослав, керівник духового оркестру 70-х років, щирий патріот, що по краплі збирав і записував факти із історії села Гикавий В.І., та ще багато видатних особистостей. Слід згадати і вчителів-пенсіонерів, жителів села: Куник А.П., Слоїк Г.Г, Войтюк М П, Маланчук А.М., Цимбаліста О.І.., Боднар П.П., Гевко Р.І., Флісак М.П., Когут Є.П., Божагора М.П., Лаврик Г.В., Сусь Б.В., Марущак М.П., Гикава М.Ф.- завідуююча дитячим садочком. Працюють у школі і сьогодні її випускники: Онищук О.Р., Савіцька Н.М., Боднар В.П, Волянська Г.А. Цюпак Г.С, Чуба П.Я., Кульба С.А, Нагірна О.О, Божагора ГА., Острійчук О.М. Скрипник О.Т.
У 2009-2010 н.р. у школі навчається 223
учні. Дорогами знань їх ведуть 30 учителів. 23 роки очолює цей колектив директор школи Федорович М.Й, заступники Мельничук М.В., Боднар.В.П.,2 вчителі-методисти, 3-із званням «Старший вчитель», 7 вчителів мають вищу категорію, 7 вчителів мають першу категорію, 5 вчителів – другу категорію, 6 – вчителів із категорією «спеціаліст».
Ось така коротенька 100–літня історія Білівської школи.
