Розтоцька ЗОШ I-II ст.

Матеріал з ТерноВікі

(відмінності між версіями)
Перейти до: навігація, пошук
Рядок 96: Рядок 96:
==З історії навчального закладу==
==З історії навчального закладу==
-
Знання ніколи і в ніякі часи людині не ставали на заваді, а тільки допомагали і вели до прогресу, пізнання, вдосконалення… В це ревно вірили білобожничани. <br>                         
+
За 42 кілометри від Кременця на крутих пагорбах і долинах багатьох річок, під кронами вікових ясенів і лип заховалося сивочоле село Розтоки, перша згадка про яке датується 1545роком.  
-
Тому, як тільки випадала перша-ліпша нагода, вони зразу ж бралися за освіту. <br> 
+
    У центрі села знаходиться двоповерхова будівля – школа. Історія школи сягає ХІХ - поч. ХХ століття. Зі спогадів місцевих довгожителів дізнаємось, що попереднє розміщення школи було там, де сьогодні садиба Сімори Івана Климовича.
-
Перші згадки про школу датуються серединою ХІХ ст. і пов’язані з ім’ям учителя Коструби. Згодом навчав селян Мечислав Химяковський, викладаючи дисципліни польською і українською мовами.<br> 
+
  Ось наприклад, Костюк Макар Дмитрович,1909року народження, згадує, що школа була недалеко від церкви, але тоді в ній не вчилися тому, що була ІІ світова війна і багато розточан було евакуйовано на схід ( фронт проходив по річці Іква)
-
У 1932-1933р.р. - спеціального приміщення для навчання підростаючого покоління не було, а тому заняття проходили на приватних квартирах, зокрема  у Старик М.В. Директором школи на той час був пан Сулятицький, пізніше заняття проходили в будинку В. Іліїва. <br>  
+
    Бистрицький Іван Дмитрович 1914року народження у своїх спогадах підтверджує, що школа дійсно знаходилась там, де садиба Сімори І.К. У ній Іван Дмитрович навчався 2 роки, також він пам’ятає, що вчителем був поляк пан Валінський (ім’я не пам’ятає), який жив за селом Волиця, за його словами навчання було безплатне. У середу і четвер до школи приходив міський священник і читав закон Божий.
-
Великим здобутком для сільської громади  стало відкриття  першого двоповерхового приміщення у 1934 р. Тут і розмістилася чотирирічна школа. Її директором стала пані С. Вількушевська. Навчання проводилося польською мовою. Приміщення функціонує і зараз,  де займаються учні початкових класів.<br> 
+
  Краєзнавці місцевої школи відшукали свідоцтво про закінчення школи у1927 році в с. Розтоках Сохацьким Антоном Васильовичем з якого дізнались, що в Розтоках існувала денна класова публічна школа. Навчання велося на польській мові. Вражаючим є те, що у школі вивчалась польська і російська мова, а українська на превеликий жаль – ні.
-
У 1939 році після здобуття незалежності Західної України від Польщі навчання  ведеться рідною українською мовою. Поступово школа переходить на семирічну освіту.<br>  
+
  Григоренко Степан Лук’янович 1926 року народження, також підтвердив той факт, що школа дійсно була на місці садиби Сімори І.К.А ще він стверджував, що в школі було 4 класи. З 9 години навчалися 1-2 класи, з 14години 3-4 класи. На всю школу була одна вчителька Ніна Опаловська,яка за національністю була полячка і розмовляла також по-польськи, та все ж вільно володіла і українською, оскільки в випадках коли хтось не розумів вона пояснювала рідною для співрозмовника мовою.
-
Та  війна 1941р. обірвала мирне життя народу. Навчання припинено. Люди охоплені страшним лихом Другої світової війни. Кожен, в міру своїх знань та розуміння, бореться за власне існування та своєї новоутвореної держави. На території села ведуться запеклі бої. Ніхто із селян не стоїть осторонь того, що спіткало весь народ, а стають на запеклу боротьбу проти ворогів українського народу. <br> 
+
    Про те, що вчителькою від початку ХХ століття аж до 1939року була Ніна Опаловська підтверджує також Ільчук Павло 1926року народження. Вона проживала в приміщенні школи, а родом була із Золочева. На великі релігійні свята її возив до Золочева бричкою батько Щіпської Євдокії.
-
Фронт відійшов із наших теренів аж у 1944 році. Завирувало мирне життя села. Тому  1 вересня  було розпочато навчання у школі.<br>
+
  З нападом Німеччини на СРСР навчання в школі припинилося. Та це не стало на заваді, оскільки молоді люди прагнули знань. Як розповідає Костюк Федір Афанасійович 1927 року народження «військових дій у 1941-42роках на території села не було тому жителі села хотіли продовжити навчання дітей. Але навчати всіх дітей не було змоги тому лише старша молодь по-черзі збиралась по хатах, обговорювали воєнні події, і вчились. Часто таке навчання переростало в вечорниці. Організатором і вчителем був Волошин Тимофій.…»
-
З цього часу школа постійно починає розбудовуватись. Надзвичайною великою подією (1954 р.) стало відкриття новозбудованого (тепер другого) корпусу школи. З часом вона стає повною середньою школою. В її стінах здобувають освіту не тільки жителі села Білобожниця, а й мешканці довколишніх сіл. <br>
+
    Після війни навчання почало відновлюватися. Зі східної України приїхали молоді вчителі, які незадовго вийшли заміж за місцевих  хлопців. Це Волошина Ольга  Павлівна і Фендич Ольга Василівна.
-
1975 добудовано спортивний зал.<br>
+
      Оскільки попереднє приміщення школи згоріло, силами громади села було збудовано нове, - і  1945року навчання в школі відновилося.
-
1991 – добудовано шкільну їдальню <br>
+
  Собчук Павло Афанасієвич 1932 року народження згадує, «у школу пішов у1945році, було 5 класів. Директором був Мушкет Іван Адамович. У 1950році школу уже закінчив і пішов в армію..»
-
1992—відкрито перший комп`ютерний кабінет.<br>
+
  Зі спогадів Салія Степана Дмитровича 1936року народження, видно, що з 1947року школа стала семирічною, а з 1961року восьмирічною.
-
2001 – газифіковано школу.<br>
+
  У післявоєнні роки директором школи були: Фастовець..,Осадчиний.., Кулеша Г.К. за ініціативою і зусиллями  останнього було побудовано 2 нових приміщень школи.
-
2006 підведено водопостачання до обох корпусів школи. <br>
+
  Згадують жителі села веселу вдачу директора школи Пресепко Тетяни Теодорівни. А також сувору настанову Рачуня І.О. і Букала П.І.
-
2009 – відновлено актовий зал школи.<br>
+
  Оскільки школа розміщувалась у трьох глиняних приміщеннях 70-х роках постало питання про будівництво нової школи. Її будівництво припало директору школи Фендич Ользі Василівні. Ото ж на кошти держави і місцевого колгоспу у 1970року було вже збудовано сучасне приміщення школи  з просторими світлими класами.
-
У 70-80-их роках  Білобожницька школа стала однією з кращих навчальних закладів району і цього титулу не втрачає протягом десятиріч. Основним завдання педагогічного колективу було і залишається  – хороша підготовка учнів до самостійного життя. <br>
+
    У 1978році школу очолив Григорчук  Степан Сергійович, який приділив велику увагу зміцненню матеріальної бази школи. Його зусиллями було обладнано спортивний майданчик, побудовано кролятник, в якому утримувалось більше 200 кролів.
-
 
+
    Згодом  у 1981 році керівництво школи перейшло до Фабіяна Володимира Павловича. Під його керівництвом школа прийняла шестирічок, для яких спеціально було обладнано ігрову кімнату, у новому приміщенні почала функціонувати їдальня.  
-
==Наші традиції==
+
  У 1994році директором школи був призначений Сімчук Олександр Феодосійович, який взяв собі за мету забезпечити школу місцевими педагогічними кадрами.
-
 
+
  З 2006 року директорський трон очолила Довгалюк  Людмила  Василівна, під її керівництвом школа успішно функціонує і сьогодні.
-
==Творчість учнів==
+
  Сьогодні педагогічний колектив нараховує  18 учителів,12 з них мають вищу освіту,4- середню спеціалізацію і 1- навчається заочно. 6 вчителів – спеціалісти І категорії, 2- ІІ категорії.
-
 
+
  ПЕДАГОГІЧНИЙ КОЛЕКТИВ – це поєднання молодості і досвіду, краси і мудрості. Ось наприклад завуч Григорчук Надія Михайлівна має 40 років педагогічного стажу, Тріщук Галина Федорівна – 41 рік, та все ж вони охоче діляться досвідом з молодими вчителями.
-
== Ми гордимося==
+
Здобуті у школі знання випускники охоче застосовують у своєму житті, деякі з них присвятили своє життя навчанню інших.
-
Варто відзначити увагою очільників альма-матері – її директорів, що з року в рік примножували здобутки ввіреного їм закладу. А саме: Дмитренка В.Д. , Чоловського А.П.,Починка М.С., Шевчука В.Д.
+
      Такі вчителі як: Сімчук О.Ф., Букай Н.Я.,
-
Цілих сорок років свого життя, творчого натхнення, вчительського вогнику поклав на вівтар людяності та освіти завуч з великої літери - В.Г.Слота.    <br>
+
  Колос Л.В.,Кравець О.О., Чернобай Г.П., Фабіян І.В., Мовчан Н.М.,Кравець Н.М., Тріщук Г.Ф.,  
-
Білобожницькі педагоги віддали не один десяток літ учительській праці в рідній школі, виховали цілі династії учнів, вирядили в життя сотні юнаків і дівчат.<br>
+
Лясковська А.А.,Процюк М.Л., а також директор школи Довгалюк Людмила Василівна – випускники даної школи. Ці та інші люди, які присвятили усе своє життя рідній школі, навчанню та вихованню молодого покоління, майбутнього села та нації.  
-
Стало традицією працювати в школі сім’ями. У 70- 80-их роках тут вчителювали сім’ї Починок, Слоти, Дмитренко, Чоловські. А у 90-х роках - сімї Шевчуків, Сенькових, Козаків. <br>
+
  Школа може пишатися своїми випускниками, такими як: Дармограй Микола Лук’янович –полковник збройних сил, працює і  живе у Москві., Щіпський Олександр Васильович –доктор медичних наук, професор, працює у Москві., Сидорук Анатолій Васильович –викладач Волгоградського медінституту та багато інших. Отже, школа села Розтоки успішно функціонує з роками накопичуючи досвід, виховуючи все більше і більше молоді, дає їм надійне і міцне підґрунтя для подальшого життя. Оскільки діти наше майбутнє, то можна сміло сказати, що наше майбутнє у наших  руках … <br>
-
За сумлінну та клопітку працю на ниві освіти педагоги школи були удостоєні  звань: «Заслужений вчитель України», «Відмінник освіти України», вчитель-методист.  
+
-
З 2000 року директором Білобожницької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів працює талановитий педагог, умілий та знаючий керівник, добра господиня школи - М.Б.Матковська. Вона стала зачинателем хороших справ, заохотила до цього весь педагогічний та учнівський  колективи. <br>
+
-
В даний час у школі навчається 287 учнів. Викладають навчальні предмети 36  вчителів. Серед них: 10 вчителів з вищою кваліфікаційною категорією, 11 - з першою, 10 - з другою, решта - спеціалісти. Значна кількість педагогів школи нагороджені грамотами райво, облуно, Почесними грамотами Міністерства освіти України.<br>
+
-
Звання «Вчитель-методист» присвоєно вчителям:           Матковській М.Б., Шевчук О.В., звання «Старший вчитель» - Майхрук М.Д., Швалюк Л.Б., Лучко О.М.,    Лісна І.С., Кастранець Л.Р., Юлик О.ЮПедагоги навчального закладу є активними учасниками Всеукраїнського конкурсу педагогічної майстерності «Вчитель року». Демонструючи високий професіоналізм, показують хороші результати в обласному етапі конкурсу, стають призерами та переможцями даного етапу  ( Шевчук О.В. – 1998р.,    
+
-
Швалюк Л.Б. – 2007 р., Ставнича Н.П. – 2009 р., Нога Л.М. - 2010 р.) <br>
+
-
У 2005 році на базі школи створено Білобожницький освітній округ, до якого ввійшло 9 шкіл району (керівник Матковська М. Б., секретар [[Користувач: Бачинська Данія | Бачинська Д. Л.]]).<br>
+
-
При Білобожницькій ЗОШ І – ІІІ ст. діють: районна школа молодого вчителя початкових класів (керівник О.М.Лучка), районна опорна школа з інформатики (керівник Барна-Шевчук О.В.). Метою занять є навчання вчителів району педагогічної майстерності.<br>
+
-
З 2003 року школа активно працює над  впровадженням ІКТ в навчально-виховний процес.<br>
+
-
З цією метою на базі школи проведено тренінги з підготовки кадрів за програмами «Intel. Навчання для майбутнього» та Майкрософт «Партнерство в навчанні». Всі вчителі школи під керівництвом тренерів  Барна-Шевчук О.В. та Слободян Н.Б. пройшли курси за даними програмами. <br>
+
-
Силами адміністрації школи, педагогічного колективу та батьків у школі створено всі умови для навчання учнів. Для цього обладнано два кабінети інформатики, мультимедійний зал, хімічний, історичний, фізичний кабінети, кабінет зарубіжної літератури, української мови та літератури, географії, два спортивні зали, бібліотека, їдальня.<br>
+
-
І як результат – високий рівень навчальних досягнень учнів з кожним роком зростає. <br>
+
-
 
+
-
 
+
-
Гордістю школи стали славнозвісні випускники, котрі, озброївшись знаннями, здобули певних висот у тій галузі, куди повело їх життя. Наші колишні учні мають вчені ступені, займаються науковою роботою, обіймають високі посади. Це: Борик С.П. – відомий хірург Чортківської районної лікарні та колишній завідуючий поліклініки, «Заслужений лікар України», Трилінський І.І. – кандидат філологічних наук, Пилявський Б.Р. - кандидат біологічних наук, Кушнір М.І. – кандидат  математичних наук, Гринчак С.Й. – кандидат  біологічних наук,     Домінік Є.В. – «Заслужений праціник сільського господарства», лауреат Державної премії України, Ринда І.С. – генеральний директор російсько-американського підприємства, Квасницька Г.М. - генеральний директор аптек Тернопільської області, Радинський В.В. - начальник судової міліції Тернопільської області, Павлинів О.І. – начальник медичної служби Тернопільської області, Мирончук В.М.-  голова Чортківської районної ради (протягом кількох скликань), Коломієць Н. З - головний суддя Чортківського районного суду, Савчин В.С – завідувач опіковим відділенням дитячої лікарні № 8 м. Львова, кандидат медичних наук, Тхоровський М.В. – перший секретар нунціатури ООН.<br>
+
-
Білобожницьку школу знають усюди. За результатами конкурсу «Сто кращих шкіл України» 2006 року наша альма-матір ввійшла до числа ста кращих шкіл України. У 2007 директор школи М.Б. Матковська нагороджена дипломом «Кращий керівник навчального закладу»<br>
+
[[Категорія:КременецьВікі| Головна]]
[[Категорія:КременецьВікі| Головна]]

Версія 15:52, 14 листопада 2011



Розтоцька ЗОШ I-II ст.

Помилка створення мініатюри: Очевидно, відсутній файл /srv/wiki.ippo.edu.te.ua/images/9/9a/Розтоцька_зош.JPG


Зміст

Адреса, телефони

с. Розтоки Кременецького району Тернопільської області

Телефон школи - 035 4663252


Електронна скринька для листування: rostoku@yandex.ua

 сайт школи

Проблема, над якою працює школа

«Підвищення результативності і якості навчально-виховного процесу шляхом впровадження нових технологій навчання»

Гімн школи

Словаі музика
В.Острозького

В школі цій лунає рідне слово,
В ній-надія на майбутнє,на обнову.
З неї виливаються,мов море,
Промені науки на простори.

Приспів:
Іти вперед,нікуди не звертати,
На шляху всі труднощі долати.
Мріяти,навчатися,рости-
У Розтоцькій школі було так завжди.


Скільки літ зі шкільного порога
Йде далі твоя дітвора,
Ти завжди проводжаєш в дорогу,
І бажаєш звитяг до добра.

Адміністрація

Директор школи Заступник директора

з навчально-виховної роботи

Заступник директора

з виховної роботи



Довгалюк Людмила Василівна



Григорчук Анастасія Михайлівна



Колос Людмила Василівна


[[Файл: |50px|left|]]

Список вчителів

Список вчителів школи

Фотогалерея

Вчителі школи

Файл:.jpg

З історії навчального закладу

За 42 кілометри від Кременця на крутих пагорбах і долинах багатьох річок, під кронами вікових ясенів і лип заховалося сивочоле село Розтоки, перша згадка про яке датується 1545роком.

   У центрі села знаходиться двоповерхова будівля – школа. Історія школи сягає ХІХ - поч. ХХ століття. Зі спогадів місцевих довгожителів дізнаємось, що попереднє розміщення школи було там, де сьогодні садиба Сімори Івана Климовича.
  Ось наприклад, Костюк Макар Дмитрович,1909року народження, згадує, що школа була недалеко від церкви, але тоді в ній не вчилися тому, що була ІІ світова війна і багато розточан було евакуйовано на схід ( фронт проходив по річці Іква)
   Бистрицький Іван Дмитрович 1914року народження у своїх спогадах підтверджує, що школа дійсно знаходилась там, де садиба Сімори І.К. У ній Іван Дмитрович навчався 2 роки, також він пам’ятає, що вчителем був поляк пан Валінський (ім’я не пам’ятає), який жив  за селом Волиця, за його словами навчання було безплатне. У середу і четвер до школи приходив міський священник  і читав закон Божий.
  Краєзнавці місцевої школи відшукали свідоцтво про закінчення школи у1927 році в с. Розтоках  Сохацьким Антоном Васильовичем з якого дізнались, що в Розтоках існувала денна класова публічна школа. Навчання велося на польській мові. Вражаючим є те, що у школі вивчалась польська і російська мова, а українська на превеликий жаль – ні.
  Григоренко Степан Лук’янович 1926 року народження, також підтвердив той факт, що школа дійсно була на місці садиби Сімори І.К.А ще він стверджував, що в школі було 4 класи. З 9 години навчалися 1-2 класи, з 14години – 3-4 класи. На всю школу була одна вчителька – Ніна Опаловська,яка за національністю була полячка і розмовляла також  по-польськи, та все ж вільно володіла і українською, оскільки в випадках коли хтось не розумів вона пояснювала рідною для співрозмовника мовою.
   Про те, що вчителькою від початку ХХ століття аж до 1939року була Ніна Опаловська підтверджує також Ільчук Павло 1926року народження. Вона проживала в приміщенні школи, а родом була із Золочева. На великі релігійні свята її возив до Золочева бричкою батько Щіпської Євдокії.
  З нападом Німеччини на СРСР навчання в школі припинилося. Та це не стало на заваді, оскільки молоді люди прагнули знань. Як розповідає Костюк Федір Афанасійович 1927 року народження «військових дій у 1941-42роках на території села не було тому жителі села хотіли продовжити навчання дітей. Але навчати всіх дітей не було змоги тому лише старша молодь по-черзі збиралась по хатах, обговорювали воєнні події, і вчились. Часто таке навчання переростало в вечорниці. Організатором і вчителем був Волошин Тимофій.…» 
   Після війни навчання почало відновлюватися. Зі східної України приїхали молоді вчителі, які незадовго вийшли заміж за місцевих  хлопців. Це Волошина Ольга  Павлівна і Фендич Ольга Василівна.
     Оскільки попереднє приміщення школи згоріло, силами громади села було збудовано нове, - і  1945року навчання в школі відновилося.
  Собчук Павло Афанасієвич 1932 року народження згадує, «у школу пішов у1945році, було  5 класів. Директором був Мушкет Іван Адамович. У 1950році школу уже закінчив і пішов в армію..» 
 Зі спогадів Салія Степана Дмитровича 1936року народження, видно, що з 1947року школа стала семирічною, а з 1961року восьмирічною.
  У післявоєнні роки директором школи були: Фастовець..,Осадчиний.., Кулеша Г.К. за ініціативою і зусиллями  останнього було побудовано 2 нових приміщень школи.
  Згадують жителі села веселу вдачу директора школи Пресепко Тетяни Теодорівни. А також сувору настанову Рачуня І.О. і Букала П.І.
  Оскільки школа розміщувалась у трьох глиняних приміщеннях 70-х роках постало питання про будівництво нової школи. Її будівництво припало директору школи Фендич Ользі Василівні. Ото ж  на кошти держави і місцевого колгоспу у 1970року було вже збудовано сучасне приміщення школи  з просторими світлими класами.
   У 1978році школу очолив Григорчук  Степан Сергійович, який приділив велику увагу зміцненню матеріальної бази школи. Його зусиллями було обладнано спортивний майданчик, побудовано кролятник, в якому утримувалось більше 200 кролів.
   Згодом  у 1981 році керівництво школи перейшло до  Фабіяна Володимира Павловича. Під його керівництвом школа прийняла шестирічок, для яких спеціально було обладнано ігрову кімнату, у новому приміщенні почала функціонувати їдальня.   
  У 1994році директором школи був призначений Сімчук  Олександр Феодосійович, який взяв собі за мету забезпечити школу місцевими педагогічними кадрами.
 З 2006 року директорський трон очолила Довгалюк  Людмила  Василівна, під її керівництвом школа успішно функціонує і сьогодні.
  Сьогодні педагогічний колектив нараховує  18 учителів,12 з них мають вищу освіту,4- середню спеціалізацію і 1- навчається заочно. 6 вчителів – спеціалісти І категорії, 2- ІІ категорії.
 ПЕДАГОГІЧНИЙ КОЛЕКТИВ – це поєднання молодості і досвіду, краси і мудрості. Ось наприклад завуч Григорчук  Надія Михайлівна має 40 років педагогічного стажу, Тріщук Галина Федорівна – 41 рік, та все ж вони охоче діляться досвідом з молодими вчителями.

Здобуті у школі знання випускники охоче застосовують у своєму житті, деякі з них присвятили своє життя навчанню інших.

      Такі вчителі як:  Сімчук О.Ф., Букай Н.Я.,
Колос Л.В.,Кравець О.О., Чернобай Г.П., Фабіян І.В., Мовчан Н.М.,Кравець Н.М., Тріщук Г.Ф., 

Лясковська А.А.,Процюк М.Л., а також директор школи Довгалюк Людмила Василівна – випускники даної школи. Ці та інші люди, які присвятили усе своє життя рідній школі, навчанню та вихованню молодого покоління, майбутнього села та нації.

  Школа може пишатися своїми випускниками, такими як: Дармограй Микола Лук’янович –полковник збройних сил, працює і  живе у Москві., Щіпський Олександр Васильович –доктор медичних наук, професор, працює у Москві., Сидорук Анатолій Васильович –викладач Волгоградського медінституту та багато інших. Отже, школа села Розтоки успішно функціонує з роками накопичуючи досвід, виховуючи все більше і більше молоді, дає їм надійне і міцне підґрунтя для подальшого життя. Оскільки діти -  наше майбутнє, то можна сміло сказати, що наше майбутнє у наших  руках …  
Особисті інструменти