Користувач:Мацькевич Леся Михайлівна

Матеріал з ТерноВікі

(відмінності між версіями)
Перейти до: навігація, пошук
 
Рядок 1: Рядок 1:
==Про себе==
==Про себе==
Народилася 10 грудня 1956 року в селі Горожанка Монастириського району Тернопільської області.
Народилася 10 грудня 1956 року в селі Горожанка Монастириського району Тернопільської області.
-
У 1974 РОЦІ закінчила Горожанську середню школу
+
<br>У 1974 РОЦІ закінчила Горожанську середню школу
-
Освіта вища
+
Освіта вища<br>
У 1980 році закінчила Івано – франківський педінститут імені В. Стефаника за спеціальністю російська мова і література
У 1980 році закінчила Івано – франківський педінститут імені В. Стефаника за спеціальністю російська мова і література
У1997 році закінчила Прикарпатський університет імені В. Стефаника за спеціальністю українська мова і література.
У1997 році закінчила Прикарпатський університет імені В. Стефаника за спеціальністю українська мова і література.
Місце роботи Горожанська загальноосвітня школа І- ІІІ ст. Посада – вчитель української мови і літератури, заступник директора школи з навчально – виховної роботи.
Місце роботи Горожанська загальноосвітня школа І- ІІІ ст. Посада – вчитель української мови і літератури, заступник директора школи з навчально – виховної роботи.
Педагогічний стаж – 30 років.
Педагогічний стаж – 30 років.
-
Педагогічна проблема, над якою працюю: «Використання елементів особистісно зорієнтованого навчання на  уроках української мови і літератури.
+
<br>Педагогічна проблема, над якою працюю: «Використання елементів особистісно зорієнтованого навчання на  уроках української мови і літератури.
Моя родина: чоловік Василь, син Олексій, невістка Ірина, онучка Настуся, дочка Наталя,зять Тарас, онук Андрійко, син Василь.
Моя родина: чоловік Василь, син Олексій, невістка Ірина, онучка Настуся, дочка Наталя,зять Тарас, онук Андрійко, син Василь.
Люблю свою. Роботу, своє рідне село. Люблю співати українські народні пісні, збирати усну народну творчість рідного краю. Коли чую чи співаю пісні то мені здається, що душею і серцем притуляюсь до тієї нетлінної скарбниці, яку передали нам у спадок наші предки. Тому із задоволенням прилучилась до написання книги «Горожанка», над якою працювали вчитель історії Сурмачевський Віктор Ярославович і української мови та літератури Бабак Дарія Йосипівна. Тут поміщено розділ «Нетлінні скарби моєї Горожанки», який я написала на основі зібраних матеріалів.  Фольклорні твори рідного краю постійно використовую при проведенні уроків української мови та літератури, у позакласній роботі з учнями.
Люблю свою. Роботу, своє рідне село. Люблю співати українські народні пісні, збирати усну народну творчість рідного краю. Коли чую чи співаю пісні то мені здається, що душею і серцем притуляюсь до тієї нетлінної скарбниці, яку передали нам у спадок наші предки. Тому із задоволенням прилучилась до написання книги «Горожанка», над якою працювали вчитель історії Сурмачевський Віктор Ярославович і української мови та літератури Бабак Дарія Йосипівна. Тут поміщено розділ «Нетлінні скарби моєї Горожанки», який я написала на основі зібраних матеріалів.  Фольклорні твори рідного краю постійно використовую при проведенні уроків української мови та літератури, у позакласній роботі з учнями.
-
Інколли пишу вірші
+
Інколли пишу вірші<br>
-
Моїй Горожанці
+
Моїй Горожанці
-
Ти повік живи, Горожанко моя,  
+
Ти повік живи, Горожанко моя,  
-
З Діда – прадіда колиско з явора.
+
З Діда – прадіда колиско з явора.
-
Батькова могила, мати, вся рідня –
+
Батькова могила, мати, вся рідня –
-
Тут моєму серцю мила сторона.
+
Тут моєму серцю мила сторона.
-
Тут коріння роду мого пророста
+
<br>
-
У моє дитинство швидко промина.
+
Тут коріння роду мого пророста
-
Тут наче моєї юності ріка,
+
У моє дитинство швидко промина.
-
Босими ногами сходжена земля.
+
Тут наче моєї юності ріка,
-
Тихоплинної Княгині течія,
+
Босими ногами сходжена земля.
-
Квітнуть в буйних травах рясні поля,
+
<br>
-
Пісня українська душу звеселя –
+
Тихоплинної Княгині течія,
-
Все це моя рідна батьківська земля.
+
Квітнуть в буйних травах рясні поля,
-
Рідна хата мене вікнами стріча
+
Пісня українська душу звеселя –
 +
Все це моя рідна батьківська земля.
 +
<br>
 +
Рідна хата мене вікнами стріча
  І квітують мальви край мого вікна.
  І квітують мальви край мого вікна.
  Звідси мене ненька вислала в життя.
  Звідси мене ненька вислала в життя.
  І на добру долю дала вишиття.
  І на добру долю дала вишиття.
-
 
+
<br>
-
Та мене манила рідна сторона,
+
Та мене манила рідна сторона,
-
  І своє кохання тут зустріла я.
+
І своє кохання тут зустріла я.
-
  Виросли синочки, донечка зросла
+
Виросли синочки, донечка зросла
-
  Вже й онуків щебет чути із двора.
+
Вже й онуків щебет чути із двора.
-
 
+
<br>
-
На роботу вранці я спішу щодня,
+
На роботу вранці я спішу щодня,
  Всі мені знайомі, всі – шкільна рідня.
  Всі мені знайомі, всі – шкільна рідня.
  У дитяче личко в душу загляда,
  У дитяче личко в душу загляда,
  В нім мені здається молодість моя.
  В нім мені здається молодість моя.
-
У селі моя вся молодість пройшла,
+
<br>
 +
У селі моя вся молодість пройшла,
  Тут мого кохання світиться зоря
  Тут мого кохання світиться зоря
-
  Але пізня осінь кличе нас здаля,
+
Але пізня осінь кличе нас здаля,
-
  Журавлі курличуть край мого села.
+
Журавлі курличуть край мого села.
-
Вже на мої коси паморозь лягла
+
<br>
 +
Вже на мої коси паморозь лягла
  Наче буйні коні, так летять літа.
  Наче буйні коні, так летять літа.
  І життя тут мого проляже мета,
  І життя тут мого проляже мета,
Рядок 49: Рядок 54:
Цей вірш я присвятила своїй маленькій Батьківщині, коли ми вперше відзначали день села.
Цей вірш я присвятила своїй маленькій Батьківщині, коли ми вперше відзначали день села.
Для своєї онучки Настусі написала вірш, який поклав на музику вчитель нашої школи Ольшаківський Степан Іванович.
Для своєї онучки Настусі написала вірш, який поклав на музику вчитель нашої школи Ольшаківський Степан Іванович.
-
В нашої Настусі
+
В нашої Настусі
  Є червоні буси
  Є червоні буси
  Нині врано – рано
  Нині врано – рано
  То приніс їх бусол.
  То приніс їх бусол.
-
Він їх для дитини
+
<br>
 +
Він їх для дитини
  Взяв на іменини.
  Взяв на іменини.
  В лузі у калини
  В лузі у калини
  Взяв їх для дитини.
  Взяв їх для дитини.
-
Хвалиться Настуся:
+
<br>
-
  Подивись бабусю.
+
Хвалиться Настуся:
 +
Подивись бабусю.
  Я вже не маленька,
  Я вже не маленька,
  Виросту швиденько.
  Виросту швиденько.
 +
<br>
  Я тобі, бабусю
  Я тобі, бабусю
  Помагать навчуся.
  Помагать навчуся.
  Донечка маленька
  Донечка маленька
-
України – неньки.
+
України – неньки.
-
Разом із вчителем музики Ольшаківським Степаном Івановичем написали пісню про Горожанку, яка вперше виконувалася при відзначенні відзначенні Дня села у червні 2010 року.
+
<br>Разом із вчителем музики Ольшаківським Степаном Івановичем написали пісню про Горожанку, яка вперше виконувалася при відзначенні відзначенні Дня села у червні 2010 року.
-
Між горами село  
+
<br>
 +
Між горами село  
  У зелених гаях –  
  У зелених гаях –  
  То моя сторона,
  То моя сторона,

Поточна версія на 09:47, 20 березня 2011

Зміст

Про себе

Народилася 10 грудня 1956 року в селі Горожанка Монастириського району Тернопільської області.
У 1974 РОЦІ закінчила Горожанську середню школу Освіта вища
У 1980 році закінчила Івано – франківський педінститут імені В. Стефаника за спеціальністю російська мова і література У1997 році закінчила Прикарпатський університет імені В. Стефаника за спеціальністю українська мова і література. Місце роботи Горожанська загальноосвітня школа І- ІІІ ст. Посада – вчитель української мови і літератури, заступник директора школи з навчально – виховної роботи. Педагогічний стаж – 30 років.
Педагогічна проблема, над якою працюю: «Використання елементів особистісно зорієнтованого навчання на уроках української мови і літератури. Моя родина: чоловік Василь, син Олексій, невістка Ірина, онучка Настуся, дочка Наталя,зять Тарас, онук Андрійко, син Василь. Люблю свою. Роботу, своє рідне село. Люблю співати українські народні пісні, збирати усну народну творчість рідного краю. Коли чую чи співаю пісні то мені здається, що душею і серцем притуляюсь до тієї нетлінної скарбниці, яку передали нам у спадок наші предки. Тому із задоволенням прилучилась до написання книги «Горожанка», над якою працювали вчитель історії Сурмачевський Віктор Ярославович і української мови та літератури Бабак Дарія Йосипівна. Тут поміщено розділ «Нетлінні скарби моєї Горожанки», який я написала на основі зібраних матеріалів. Фольклорні твори рідного краю постійно використовую при проведенні уроків української мови та літератури, у позакласній роботі з учнями. Інколли пишу вірші

Моїй Горожанці
Ти повік живи, Горожанко моя, 
З Діда – прадіда колиско з явора.
Батькова могила, мати, вся рідня –
Тут моєму серцю мила сторона.


Тут коріння роду мого пророста
У моє дитинство швидко промина.
Тут наче моєї юності ріка,
Босими ногами сходжена земля.

Тихоплинної Княгині течія, Квітнуть в буйних травах рясні поля, Пісня українська душу звеселя – Все це моя рідна батьківська земля.


Рідна хата мене вікнами стріча
І квітують мальви край мого вікна.
Звідси мене ненька вислала в життя.
І на добру долю дала вишиття.


Та мене манила рідна сторона,
І своє кохання тут зустріла я.
Виросли синочки, донечка зросла
Вже й онуків щебет чути із двора.


На роботу вранці я спішу щодня,
Всі мені знайомі, всі – шкільна рідня.
У дитяче личко в душу загляда,
В нім мені здається молодість моя.


У селі моя вся молодість пройшла,
Тут мого кохання світиться зоря
Але пізня осінь кличе нас здаля,
Журавлі курличуть край мого села.


Вже на мої коси паморозь лягла
Наче буйні коні, так летять літа.
І життя тут мого проляже мета,
В рідній Горожанці доленька моя.

Цей вірш я присвятила своїй маленькій Батьківщині, коли ми вперше відзначали день села. Для своєї онучки Настусі написала вірш, який поклав на музику вчитель нашої школи Ольшаківський Степан Іванович.

В нашої Настусі
Є червоні буси
Нині врано – рано
То приніс їх бусол.


Він їх для дитини
Взяв на іменини.
В лузі у калини
Взяв їх для дитини.


Хвалиться Настуся:
Подивись бабусю.
Я вже не маленька,
Виросту швиденько.


Я тобі, бабусю
Помагать навчуся.
Донечка маленька
України – неньки.


Разом із вчителем музики Ольшаківським Степаном Івановичем написали пісню про Горожанку, яка вперше виконувалася при відзначенні відзначенні Дня села у червні 2010 року.

Між горами село 
У зелених гаях – 
То моя сторона,
Горожанка моя.

Де би я не була, що би там не було, Ти – колиска моя, моє рідне село. Де би ви не були, як би там не було, Душу гріє завжди наше рідне село. Піднялася до небес наша кругла гора У зеленім вінку Звідси сходить весна У долині села І Княгині ріка. Тут ні вдень, ні вночі Соловей не змовка. Щедра осінь несе На руках коровай. Із далеких світів Ти в село поспішай. В пишних мальвах хати, Чорнобривці в дворах. Ти навіки село, В моїх сонячних снах. В боях наші діди Кров свою пролили, Рідну землю для нас Навік зберегли.



Мої інтереси

Проекти в яких беру участь

Мої роботи

В цьому розділі розміщуються посилання (внутрішні та зовнішні)на ваші роботи, додається короткий опис. Горожанська ЗОШ І – ІІІ ст

Особисті інструменти