Звиняцька ЗОШ I-II ст.

Матеріал з ТерноВікі

(відмінності між версіями)
Перейти до: навігація, пошук
(Uh, well, explain me a please, I am not quite in the subject, how can it be?!....)
 
(3 проміжні версії не показані.)
Рядок 1: Рядок 1:
-
UsxS4e The Author is crazy..!!
 
-
Sometimes I also see something like this, but earlier I didn`t pay much attention to this!....
 
-
 
-
Uh, well, explain me a please, I am not quite in the subject, how can it be?!....
 
-
 
-
==Фотогалерея==
 
-
==З історії навчального закладу==
 
-
Історія школи
 
-
У мальовничій місцевості Східної Галичини, на  правому березі швидкоплинного Серету, на межі Чортківського і Теребовлянського районів розкинуло свої вулиці село Звиняч, яке має  давню історію. І таку ж давню історію  має школа.
 
-
З переказів старожилів можна зробити висновок про те, що під час панування Австрії розвиток освіти знаходився на низькому рівні. Навчання дітей проводилося в церковному приміщенні. Вчителями були священик і дяк. Основними предметами, що викладалися, були закон Божий, читання, чотири арифметичних дії. В 70-х роках XIX століття австрійські власті збудували в селі біля церкви кам’яний будинок, куди перемістилася народна школа, яка з середини XIX століття була в канцелярії. За  австрійського панування вона була двокласною. В сімейному архіві сім’ї Гордовських зберігається зошит, датований листопадом 1898 року. В ньому містяться учнівські роботи з математики, німецької і української мов. Навчання велося українською  і було обов’язковим.  До першої світової війни вчителями школи були переважно українці, серед них Корнелій Маяковський (керівник школи) і його дружина, Микола Шевчук  і Дмитро Гаврилюк . Після окупації західно-українських земель панською Польщею навчання проводилося польською мовою. Директором школи був Д. Гаврилюк, а з 1928 року -  поляк Станіслав Дрелюховський, один із найбагатших людей  у селі. В 30-х роках у селі навчання завдяки діяльності гуртка «Рідна школа» засновано приватну українську школу, яка нараховувала 40-50 учнів. Народна школа, або як її називали Рідна школа, була шестикласною і розміщувалася у сільських хатах. Керівником школи протягом всього її існування був Михайло Цєпкий, а вчителями в різні часи були Марта і Слава Ганкевичі, Тетяна Чайковська, Марія Ребець і Михайло Сохацький. У 1935 році польська влада закрила цю школу, але гуртківці « Рідної школи» продовжували свою діяльність до 1939 року, організовуючи в літній період дитячі садки, що розташовувалися в парафіяльному домі.31 жовтня 1939 року, після приходу більшовиків, в селі  відкрито семирічну школу. Першим директор -  Родзоняк Роман Григорович. В школі працювало 10 вчителів.
 
-
За парти сіло 212 учнів шкільного віку і 85 чоловік неписьменного населення села.    Під час німецької окупації школа була також семирічною, а  керівником  був Лисак Іван Васильович. Ще гриміли  канонади другої світової війни, а в селі відроджувалося життя: селяни бралися за відбудову поруйнованого господарства, налагоджували свій побут, звикали до мирного життя.  З 1944 року школа знову відчиняє свої двері. Педагогічний колектив у 1946 році очолює  Гордовський  Ярослав Васильович. В другій половині 50-х років школа перейшла на восьмирічну форму навчання, планувалось створити десятирічку. Але через слабку матеріально-технічну базу  було здійснено два випуски учнів із середньою освітою, після чого школа знову стає восьмирічною. В 1964 році близько п’яти місяців обов’язки директора школи виконував  завуч  Пасічник В.Я. З грудня 1964 року директором призначено Кириченка Л.М., у 1965 році – Мартинюка В.М.. В серпні 1966року  директором школи стає Тильний Є.Й. Протягом цих років педагогічний колектив омолоджується, в його сім’ю вливається молодь післявоєнних років народження. У 1968-1969 н.р. директором школи  призначено Бачка Сергія Карловича, який разом з педагогічним колективом залучає учнів до активної культурно-освітньої і пошукової роботи. Створюється учнівський і вчительський хори, який неодноразово виступали на сценах села і сіл району. На початку 70-х років розпочато будівництво  нової школи. У 1973 році  директором школи  стає Івашків Орест Іванович. Навчання і далі проводиться у старих тісних приміщеннях. Молодий енергійний керівник завзято взявся за вирішення важливої проблеми -  закінчення будівництва приміщення сучасної школи із просторими і світлими кабінетами, широкими коридорами, великим спортивним і читальним залами. Будувалась школа за державні кошти. Велику допомогу у будівництві надавали жителі села.  З 1 вересня 1975 року школярі розпочали  черговий навчальний рік у новому приміщенні, розрахованому на 320 місць.
 
-
З 1976року директором школи було призначено Вереса Я. Й., а з 1979 -  Гринчишина  Ярослава Івановича. У 1999 році педагогічний колектив очолила Гринчишин Марія Василівна, яка обіймає цю посаду по даний час.
 
-
  У школі  працює 17 вчителів. Навчання  проводиться за кабінетною системою. Кабінети просторі, оснащені навчальними  наочними і технічними засобами. В приміщенні школи є комбінована майстерня, комп’ютерний клас,  бібліотека, простора і світла  їдальня, чудовий спортивний зал, спортивний і географічний майданчики.
 
-
 
-
==Наші традиції==
 
==Творчість учнів==
==Творчість учнів==
== Ми гордимося==
== Ми гордимося==

Поточна версія на 09:41, 25 квітня 2018

Творчість учнів

Ми гордимося

Випускники

1. Костишин Степан Степанович - людина зі світовим іменем, Заслужений діяч науки і техніки України, Почесний доктор права Саскачеванського університету в Канаді, нагороджений орденами «Знак пошани», «Орденом Святого Володимира», знаком «За заслуги ІІ і ІІІ ступеня».Міжнародний біографічний центр 5 листопада 1999 року визнав його «Людиною року 2000-2001». Певний період був ректором Чернівецького державного університету.

2. Штогрин Дмитро Михайлович – почесний доктор Мюнхенського і Римського університетів, професор філології Іллінойського університету (США), тривалий період був завідуючим бібліотекою цього університету.

3. Федик М.М. – заслужений діяч культури України, головний архітектор м. Львова.

4.Трилінський І.І. професор філософії, автор роману – трилогії «Жита половіли», у якому зображено багаті на події, найчастіше трагічні, 30-50-ті роки нашого століття.

5. Атаманчук С.І. – колишній міністр нафто-газової промисловості Киргизстану.

6. Мазурчак Галина Павлівна – начальник відділу Державної податкової адміністрації України, заслужений податківець України.

7. Градовий Василь Степанович – директор місцевого агропромислового підприємства «Дзвін», нагороджений орденом «За заслуги» ІІІ ступеня.

8. Гринчишин І.С. – заслужений будівельник Росії.

Список вчителів Звиняцької школи

Особисті інструменти