Горожанська ЗОШ I-III ст.

Матеріал з ТерноВікі

Перейти до: навігація, пошук
School.gif

Зміст

Гімн школи

Десь там в душі на дні мого дитинства 
Де мені світить юності зоря 
У Горожанці рідній мальовничій 
Нам рідна школа зіркою сія 
Промінчиком ти душу зігріваєш
І вогником ти маниш нас здаля
Як журавлі, додому ми вернем
шкільний поріг нас радо зустріча
Вся твоя доля – зустрічі й прощання
Рушник на щастя стелиш на поріг.
І вчителька своїх дітей стрічає
З далеких сонячних земних доріг.
Живи повік, ти школо наша рідна
Всім горожа нам ти давай знання
І доля хай твоя буде погідна
На многі літа, многії літа

Адміністрація

Адреса, телефони

с. Горожанка, Монастириський район, Тернопільська область, 48311, тел. 035-55-25-3-25,

e-mail: gorozhanka.shkola@yandex.ua

потрібні адреси: сайт Горожанської ЗОШ І-ІІІ ст.

Сайт Монастириського методкабінету

Сайт незалежного оцінювання знань

Сайт Міністерства освіти і науки України

Фотогалерея

З історії навчального закладу

Горожанська загальноосвітня школа заснована в листопаді 1894 р. Це була однокласна школа, з 1894 року – двокласна, у 1932 році – чотирикласна школа. У 1944 – 1945 роки – семирічна, у 1957 році – десятирічна школа. Нове приміщення школи збудовано в 1980 році, з 1992 року – загальноосвітня школа І – ІІІ ступенів. Статут школи, Положення про середній навчальний виховний заклад, Закон про освіту, Закон про позашкільну освіту, Закон про дошкільну освіту, Концепція 12 – річної середньої загальноосвітньої школи, Державна національна програма “Освіта”, Національна доктрина розвитку освіти ХХІ ст., Концепція громадянського виховання особистості в умовах розвитку української державності, Конвенція виховання дітей та молоді в національній системі освіти, конвенції ООН про права дитини, Положення про державну підсумкову атестацію учнів у системі загальної середньої освіти, інші нормативні документи Міністерства освіти і науки України, річний план роботи школи – ось основні документи, якими керуються у своїй роботі дирекція школи і весь педагогічний колектив навчального закладу.

Горожанській загальноосвітній школі нараховується 25 педагогічних працівників з них 22 чол. із вищою освітою. Це становить 88% від загальної кількості. 3 чол. із середньою спеціальною освітою, а це становить 12%. 3 педагогічних працівники мають вищу кваліфікаційну категорію. Один учитель має педагогічне звання “Вчитель методист”, двоє вчителів має педагогічне звання “Старший вчитель”, 9 педагогічних працівників мають І кваліфікаційну категорію, 8 чол. – ІІ кваліфікаційну категорію, 2 чол. – спеціалісти.

В основу виховного процесу в школі покладено проблема “Краєзнавча робота як дійовий засіб формування в учнів героїко - патріотичних почуттів” Вся робота педагогічного колективу спрямована на всебічний розвиток особистості школяра. Кожного року учні школи є переможцями районних та призерами обласних олімпіад з навчальних дисциплін. В практику роботи втілювалися елементи інноваційних педагогічних технологій. Посилилися вимоги до оцінки знань, умінь і навичок учнів.

Велика увага звертається на реалізацію таких пріоритетних напрямків роботи: інноваційні технології; навчальний кабінет; освітньо – молодіжні товариства – нові моделі організації; шкільний музей - кожній школі.

Детальніше на gorozhanka-shkola.narod.ru/school.html

Шкільний музей (Наші традиції)

Muz2 dp.jpg
Музей "Історія рідного краю" Важливою складовою національного виховання є робота шкільного музею. Такий музей найтісніше пов"язаний з ідеєю часу, допомагає педагогам у формуванні історичної свідомості молоді, орієнтуванні її у минулому, сучасному і майбутньому. Він сприяє формуванню рис громадянина України, вихованню національної самосвідомості, духовному збагаченню особистості учня.

В 1991 році педагогічна рада нашої школи вирішила створити кімнату- музей. Профіль музею визначили як краєзнавчий. Назвали його "Історія рідного краю". Ініціативна група педагогів, у яку ввійшли директор школи Джуман О. М., учитель історії Мельник П. І., учитель зарубіжної літератури Грабар Г. Й., учитель технічної праці Запухляк Б. Й., організували учнівський актив для комплектування фондів шкільного музею. Попередньо учні опрацювали відповідну літературу, де згадується село Горожанка.

За короткий час зібрали багато пам"яток минулого століття, речових доказів періоду ІІ світової війни, фотографій, листів, документів, які мали музейну цінність. Учні записали перекази, легенди, спогади старожилів про історію села. Учителі Мельник П. І., Сурмачевський В. Я., Грабар Г. Й., Запухляк Б. Й. багато попрацювали в державних архівах Тернополя, Львова, Івано-Франківська над матеріалами, що стосувалися нашого музею. Були зроблені фотокопії, ксерокопії, виписки з документів. Коли матеріали для експозиції були підібрані, працівники школи разом із спеціалістами художньої майстерні естетично оформили приміщення музею. З часом музей набув популярності не тільки серед учнів, але й серед жителів Горожанки.

Наші односельчани стали частими гостями музею: цікавилися експонатами, пропонували нові матеріали. Рада музею зібрала і систематизувала інформацію про життєву долю активістів "Просвіти", про боротьбу членів ОУН-УПА, про невинно засуджених і репресованих людей польською і радянською владами. Обов"язковими гостями музею є колишні жителі Горожанки, які нині проживають у США, Канаді та інших країнах. У перші роки незалежності України в школі відпрацьовувалась система національного виховання. Її центром став музей "Історія рідного краю".

Управлінням освіти Тернопільської обласної держадміністрації нашому музею було видано свідоцтво №19-09 "Про відомчу реєстрацію музею при закладі системи МО України"- "Музей "Історія рідного краю" Горожанської ЗОШ І-ІІІ ст. Монастириського району. Загальна кількість експонатів-1510 з них оригіналів-251

Детальніше на gorozhanka-shkola.narod.ru/muzej.html

Творчість учнів

Пристань роду мого
Сонце промені ясні з небес
посилає на скошені трави.
Розквітає, як той едельвейс,
Горожанка моя на добро і славу.
Я люблю зустрічати зорю
і росою вмиватися зрання.
Тут відчула любов я твою,
і летіла на крилах кохання.
Сосни. Ліс. Гай зелений шумить,
Вітер клени у полі хитає.
Нещасливий, хто тільки на мить
Пристань роду свого забуває!
Тихо, тихо шумить потічок
І пливе до великої річки.
Ти дитинства мого острівок
Я сплітаю вінок тобі з пісні.
Ти козацького роду ріка,
Предки наші Княгинею звали.
Непокірна твоя течія,
Як сини України- держави.
Я на гору щоранку дивлюсь,
Називають ще Круглою люди,
зустрічаючи сонце, молюсь:
Бога бачу я скрізь і усюди.
Село рідне, у сні й наяву,
я з тобою стрічаю світання
земляків своїх щиро люблю
й соловейка дзвінке щебетання.
І живу я, допоки сміється,
випромінює щастя й тепло
та єдина на Всесвіті пристань,
моє рідне подільське село.

Доскоч Галина Павлівна

Краю ти мій дорогий
Земле, красою обнята
Лине мій спів чарівний
Рідне село величати.
Село моє, ти ріднеє село
Історію свою повідай ти мені
Скажи: що й як воно було
У ті важкі часи і дні?
У роки ті, у ті страшні години,
Як кров"ю омивалася земля,
Вивозили в Сибір цілі родини,
Важкою доленька була твоя.
В години смутку, у тяжкі негоди 
Ти крицею незламною була
О, мужні горожанські люди,
Уклін вам доземний, хвала!
За те, що відстояти все зуміли
Не впали на коліна у борні
І заново село ви відродили
Хвала і честь вам, дорогі!
Село моє, як писанка, село
Лежиш ти у розкішній цій долині.
Квітучими садами поросло,
Скрізь пломеніють грона на калині
І на очах встає історія нова
Живуть у Горожанці гарні люди
Як джерело струмує тут життя
Моє село на віки вічні буде.

Воробець Леся Семенівна.

Ми гордимося

Крайовий провідник З кожним роком відкриваються все нові і нові сторінки з іситорії ОУН-УПА. Моя розповідь про одного із діячів командного складу УПА, уродженця села Горожанки Федора Воробця, "Верещака". Можна без перебільшення твердити, що наш земляк був однією з найпомітніших фігур в командній структурі УПА. Поодинокі факти про нього я почув ще на початку 80-х років. А за роки незалежності України вдалося зібрати багато інформації, яка зберігається в шкільній кімнаті-музею рідного краю. У книзі майора УПА Петра Содоля "Українська Повстанська Армія, 1943-49. Довідник" в розділі "Керівництво воюючої України " читаємо: "Воробець Федір, "Верещака", "Олекса", народився 1922р. в с. Горожанка Підгаєцького району Тернопільської області- загинув (9) 1959 в Іркутській області (Росія). Син селянина. Закінчив гімназію в Станиславові в 1939, член ОУН від 1939 в Кракові, в похідних групах ОУН на Житомирщині в 1941, призначений районовим, пізніше надрайоновим провідником ОУН в Олевську. На початку 1943 окружний провідник ОУН Житомирщини, восени командир УПА-Східної ВО "Тютюнник" у ранзі хорунжого, підвищений до поручника. Від серпня 1944 року заступник крайового провідника ОУН Східного краю "Одеса" ПЗУЗ та командир ВО "444". В 1945 році крайовий провідник. 15-го січня 1946 важко поранений в бою з спецгрупою НКВС під маскою "УПА", захоплений живим у непритомному стані. Засуджений на кару смерти, замінену на 25 років ув"язнення. Загинув у наслідок медичних експериментів МГБ у в"язничній лікарні Озьорлагу".

Детальніше на gorozhanka-shkola.narod.ru/geroj.html
Особисті інструменти