ЗОШ І-ІІІ ст. с. Олієва
Матеріал з ТерноВікі
| Помилка створення мініатюри: Очевидно, відсутній файл /srv/wiki.ippo.edu.te.ua/images/2/2e/Оліїв1.jpg |
Зміст |
Назва навчального закладу
Загальноосвітня школа І-ІІІ ст.
с. Олієва
Адреса, телефони
Тернопільська обл., Зборівський р-н.,
с.Оліїв, вул. Залозецька 7, тел. (03540)34-2-83 E-mail: Oliiv_school@ukr.net
Адміністрація
| Директор школи | Заступник директора з навчально-виховної роботи | Заступник директора з виховної роботи | |||
|---|---|---|---|---|---|
|
|
|
Список вчителів школи
Кривоніс Володимир Михайлович
Большакова Олександра Володимирівна
Ногас Надія Володимирівна
Хоміцька Ольга Василівна
Зарванський Йосиф Петрович
Зарванська Лариса Михайлівна
Ковальчук Віра Григорівна
Томашевська Ольга Михайлівна
Недогін Михайло Антонович
Лиса Ірина Йосипівна
Ділай Ольга Володимирівна
Різник Наталія Степанівна
Топорницький Андрій Любомирович
Марків Оксана Федорівна
Лемега Микола В'ячеславович
Недошитко Руслан Петрович
Волянюк Григорій Михайлович
Шеремета Володимира Петрівна
Процик Галина Михайлівна
Ногас Любов Олександрівна
Гуменюк Надія Іванівна
Ділай Марія Казимирівна
Романишин Степан Богданович
Олійник Ольга Петрівна
Демчак Євген Саверинович
Фотогалерея
З історії навчального закладу
У 1858 році, через 10 років після скасування панщини, в Олієві була збудована однокласна школа з польскою та українською мовами викладання. Школі належало 28 гектарів землі, на якій вирощували овочі та розводили бджіл. При школі була шкілка овочевих дерев, а також діяв рільничий вишкіл для старшої молоді з метою залучення молоді до рільництва та плекання худоби в селі .
У розвитку української культури велику роль відігравали культурно-освітні організації «Просвіта» та «Союз українок». Завдяки їм організовується діяльність читальні, аматорського гуртка.
З початком польської окупації в Олієві діяла чотирикласна, а згодом, у 1932 році – п’ятикласна школа з польською та українською мовами викладання. В школі працювали чотири вчителі, у тому числі одна вчителька-українка. У 1937 році оліївчани продали частину землі і на ці кошти почали споруджувати приміщення нової школи. Будівництво закінчилось у 1941 році, вже за радянської влади. Це була семирічка. Хоч будівництво ще тривало, семирічна школа в Олієві була відкрита в 1939 році. Навчалось тоді в ній 190 учнів і працювало сім учителів. У 1940-1941 роки в школі навчалося 230 учнів і працювало 14 учителів.
У роки війни школа була зруйнована, але навчальний процес не припинявся. У 1944 році в селі була початкова школа, навчалося 155 учнів, працювало 2 вчителі: Костельний Нестор і Горпинюк. На першому поверсі навчалися поляки, на другому - українці. До навчання залучалися всі, хто був неписьменним або малописьменним. Так велів тодішній уряду. У перші повоєнні роки була проведена відбудова школи. У 1953 році відбувся перший випуск 32 учнів 10 класу середньої школи.
В різні роки були збудовані: шкільний гуртожиток, майстерні для обробки дерева і металу, двоквартирний фінський будинок для вчителів, восьмиквартирний будинок для вчителів, господарські приміщення, проведено капітальний ремонт приміщень «малої» та «великої» шкіл. Протягом 70-80 років зміцніла навчально-матеріальна база, в цьому значна заслуга тодішнього директора школи Зарванського Йосифа Петровича. Було створено дев’ять навчальних кабінетів, майстерні для обробки дереву і металу, обслуговуючої праці, тракторний клас, обладнано шкільний тир, їдальню. Учні школи успішно навчалися і сьогодні вчаться тракторної справи, основ кулінарії. Особлива увага приділялася військово-патріотичному вихованню, позакласній роботі, розвитку творчих задатків учнів, морально-етичному вихованню. Вчителі, окрім викладацької, вели профспілкову та політмасову роботу. В школі працював радіогурток, яким керував вчитель фізики Колесников Анатолій Миколайович, випускались радіогазети, які мали великий вплив на учнів.
Спочатку на імпровізованій сцені, а пізніше на спорудженій сцені у нинішньому кабінеті історії, відбувалися прекрасні концерти, вистави. Особливою популярністю користувалися «Назар Стодоля», Тараса Шевченка, «Наталка Полтавка» Івана Котляревського, «Лісова пісня» Лесі Українки. Пік за кількістю учнів та штату педагогічного колективу припадав на 70-ті роки. Тоді в школі навчалося близько 600 учнів, працювало 29 вчителів.
У різні роки директорами школи були: Прозираєв Олексій Іванович (1947 р.), Безкоровайний Григорій Григорович, Шпак Олена Панасівна (1952), Миколаєв Іван Пилипович (1952-1953 рр.), Панченко Степан Семенович (10.03.1953 - 23.03.1953р.р.), Решетняк Микола Леонтійович (23.03.1953 - 1957 р.р.), Кошлай Богдан Феодосійович (1.09.1957 - 20.12.1962р.р.), Бурак Микола Павлович (20.12.1962 - 08.1974 р.р.), Михайлов Дмитро Андрійович (08.1974 - 1.11.1974р.р.), Зарванський Йосиф Петрович (1.11.1974 - 15.09.1991р.р.). З 25 листопада 1991 р. директором школи став і працює на цій посаді Кривоніс Володимир Михайлович.
Заступниками директора працювали: Залеський Сидір Томович (до 1953 р.), Панченко Степан Семенович (1953 - 1954 р.р.), Мудик Василь Михайлович (1954 – 1957, 1968р.р.), Малєєв Олександр Софронович (1957 - 1958 р.р.), Колесников Анатолій Миколайович (1958 - 1959 р.р.), Нітефор Сильвестр Максимович (1.09.1959 - 15.01.1968 р.р., 2.12.1968 - 1969 р.р), Дуда Василь Іванович (1969 - 1976 р.р.), Кашляк Михайло Касіянович (1976 - 1980 р.р.), Ярема Михайло Степанович (27.10.1980 - 18.04.1986 р.р.), Недогін Михайло Антонович (26.08.1986 - 31.08.1997 р.р.), Зарванська Лариса Михайлівна (1.09.1997 р.-31.08.2003р.р.). З 01.09.2003 року посаду завуча займає Большакова Олександра Володимирівна.
У 1991 році Україна стала незалежною, національне відродження, зміни в суспільному житті сприяли значному оновленню змісту навчання і виховання в школі. Протягом цих років школярі спільно з односельчанами відроджували звичаї, традиції та свята, які за часів радянської тоталітарної системи не дозволяли проводити. Вперше відзначили День Свободи 16 травня 1991року. 9 вересня 1991 року відкрито символічну могилу Січовим Стрільцям, 10 травня 1992 року поведено Свято Матері, 14 жовтня 1992 року відзначено 50-річчя УПА, у вересні 1993 року - ряд заходів «Голодомор-33», 25 травня 1994 року - зустріч з випускниками 1954 року, 30-31 березня 1996 року – зустріч образу Зарваницької Божої Матері. Великою подією в житті села стало святкування 5-ої та 10-ої річниці незалежності України, 400-ліття греко-католицької церкви, 2000-ліття народження Ісуса Христа.
Окремо – про значну подію в житті школи і всього села, що сталася 17 травня 1996 року – відкриття та освячення музичної школи в Олієві за участю керівників району, базових господарств, церкви, громадськості села. В школу набрано на конкурсній основі 16 учнів із 42 бажаючих. Навчались учні на двох відділеннях: народному та духових інструментів. Заняття проводили викладачі Залозецької музичної школи. Учні вивчали музичну грамоту, сольфеджіо, музичну літературу, працював духовий оркестр, було створено ансамбль сопілкарів вокально-інструментальний ансамбль «Червона калина» (керівник – вчитель музики Топорницький Андрій Любомирович). На жаль, через відсутність фінансування школа перестала функціонувати у 1998 році.
Протягом останніх років у школі замінено всі двері, майже всі вікна, закуплено значну кількість нових парт, столів, проведено ремонт приміщення шкільної їдальні, коридорів, вчительської, класних кімнат, для обігріву майстерень, їдальні придбано електричні конвектори. Але найбільш вагомим для школи є придбання в березні 2007 року мікроавтобуса.
Велика заслуга у значному поліпшенні навчально-матеріальної бази закладу належить її керівнику Кривоносу Володимиру Михайловичу.
Школа сьогодні
Педагогічний колектив у 2010-2011 н. р. працює над виховною проблемою «Формування виховного середовища шляхом вдосконалення і розвитку виховної системи школи».
На сучасному етапі розвитку суспільства педагогічний колектив школи, розуміючи потребу докорінного переосмислення виховної системи, насамперед виходить з таких позицій:
1. Визнання того, що школа - навчальний заклад, покликаний відповідати потребам і умовам сучасного стану соціального розвитку України та забезпечувати освітні потреби села Олієва в першу чергу.
2. Школа має бути конкурентноздатною й престижною, а це можливо лише в режимі неперервного розвитку і творчого пошуку прогресивних технологій, методик зростання професіоналізму на педагогічному та управлінському рівні.
Вирішуючи ці завдання школа має забезпечувати різні види виховної діяльності в широкому спектрі позакласної сфери-гуртковій, профільній, спортивній, художньо-естетичній роботі, максимально сприяючи розвитку і самовизначенню особистості дитини.
Вирішення поставлених завдань можливе лише в атмосфері доброзичливості, довіри, співробітництва, відповідальності на всіх рівнях шкільного педагогічного простору. Аналізуючи стан виховної роботи школи варто сказати, що пріоритетними на сучасному етапі є:
- реалізація науково-пізнавального потенціалу освітніх галузей;
- використання пошуково-краєзнавчого та місцевого матеріалу з метою піднесення ефективності навчально-виховного процесу.
- використання сучасних інформаційних технологій в управлінській діяльності та в навчально-виховному процесі школи.
- збереження морального, фізичного та психічного здоров’я підростаючого покоління;
- виховання ціннісного ставлення особистості до держави та суспільства, до себе, до людей, до праці та до мистецтва ;
- розвиток у дітей творчих здібностей, підтримка обдарованих дітей.
Для проведення підсумків різних видів контролю за станом виховної роботи використовуються такі форми роботи: накази, індивідуальні бесіди, винесення відповідних питань на нараду при директорі, на засідання педагогічної ради, методичні об’єднання та наради класних керівників . Виконуючи основні завдання виховання учнів у школі спільно з педагогічним колективом використовуємо різноманітні форми й методи роботи: колективні творчі справи, години спілкування, бесіди, свята, зустрічі, екскурсії, конкурси, огляди, акції, виставки.
У школі навчається 147 учнів (11 класів), працює 3 класоводи і 7 класних керівни¬ків. У вересні було складено педагогічним колекти¬вом новий соціально-педагогічний паспорт школи.
Виховання молодого покоління — це не лише система цілеспрямованого й планомірного форму¬вання світогляду, ціннісних орієнтацій, почуттів, волі й характеру молоді, але й адаптація її в со¬ціальному середовищі. Виховувати дитину — це передусім знати її душу, бачити й відчувати її ін¬дивідуальний світ.
Низка різноманітних виховних колективних за¬ходів націлена була саме на те, щоб викликати в ді¬тей почуття радості, захоплення, подиву, виховува¬ти в них естетичні смаки, розкривати нові таланти.
Більшість учнів школи задіяні в заняттях шкіль¬них гуртків і секцій, у музичній школі м. Зборова.
З історії населеного пункту
Резюме
Наймення - Оліїв
Статус - село
Район - Зборівський
Область – Тернопільська
Перша письмова згадка:1532 рік
Межує з:
Білокриницею, Бзовицею, Беримівцями,
Лопушанами,Тростянцем, Білоголовами
Кількість населення - 730 чоловік
Кількість дворів - 380
Вулиці : Закорчма, Говда, Рутка, Бойки,
Шпарганка, Жолобина, Ділайова вулиця,
Круглий Сад, Центральна, Вівчарова,
Залозецька.
Село міститься на висоті 381 м. над
рівнем моря.
Наші традиції
За час існування Оліївської школи в її стінах установилися хороші традиції. Це насамперед святкування
- шкільних свят: свято Першого дзвоника, вибори Президента школи і шкільного парламенту, Дня вчителя, вечір зустрічі з випускниками, свято Букварика, свято Останнього дзвоника, випускний вечір;
- державних свят: Дня Незалежності України, вшанування воїнів ОУН-УПА, спортевні ігри і забави, приурочені Дню української армії, вшанування пам'яті жертв голодомору і політичних репресій, Нового року, Дня Соборності України, вшанування героїв, полеглих під Крутами, тижні, приурочені Лесі Українці, Тарасу Шевченку, святкування Восьмого березня, Дня матері, вшанування героїв Великої Вітчизняної війни 9 травня, Дня захисту дітей 1 червня;
- релігійних свят: свята Покрови, Андріївських вечорниць, вертепів та Різдвяних дійств, Великодніх свят...
Доброю шкільною традицією стало щорічне освячення шкільних приміщень після Різдвяних свят, спільні молитви в Святомиколаївській церкві та прошення Господнього благословення учнями та педагогічним колективом у дні святкування свят Першого дзвінка, Останнього дзвінка, випускного вечора.
Творчість учнів
У школі започаткована своєрідна система організації дозвілля школярів, під час якого діти мають можливість реалізувати себе як компетентну особистість. Для них організовуються: вечори; новорічні дискотеки; різні заходи; благодійні акції. Ми намагаємося пояснити нашим учням, що саме добрі вчинки й відкрите серце є запорукою моральності справжньої людини.
Хочеться зауважити, що результатом грамотно організованої колективно-творчої роботи завжди є випускник, у якого сформовано достатній для забезпечення його самостійності в різноманітних сферах життєдіяльності рівень соціальної зрілості; це здорова (фізично, духовно, психічно) людина, творча особистість із розвиненою потребою в самореалізації й самовдосконаленні, з гуманіс¬тичним світоглядом і почуттям відповідальності за долю України, її народу, людства.
Ми гордимося
З Оліївської школи вийшли керівниками різного ранку: Мудик Василь Михайлович –директор Кобзрівської школи, Пугач Михайло Йосиович – директор Заложцівського МНВК, Бенцал Михайло Степанович – завуч Збаразької школи, Яворська Марта Іванівна – інспектор Зборівського райво, Романюк Марія Григорівна – завідуюча Зборівським райметодкабінетом, Завербний Іван Трохимович – заступник начальника відділу освіти Зборівської РДА, Поврозник Петро Іванович – директор школи № 5 м.Тернополя, Джинджиристий Богдан Іванович – директор школи Тернопільського району, Бігус Михайло Богданович – заступник голови Зборівської районної ради та інші.
Випускники Оліївської середньої школи стали висококваліфікованими фахівцями освіти, науки, медицини, культури, сільського господарства, транспорту та інших сфер, опанували сотні професій і працюють, розбудовуючи свою державу. Із стін школи вийшли проповідники Божого слова – отці Михайло Немелівський, Михайло Павко, брати Сліпі, Петро Коваль, Дмитро Борейко, Ярослав Ясній, Михайло Хоміцький, Павло Миць.
За період з 1953 по 2007 роки зі школи випущено майже 1600 учнів з атестатами про закінчену средню освіту. 22 з них закінчили школу з медалями: Дзюба Ірина Петрівна (1957 р.), Варховляк Галина Михайлівна (1966 р.), Нітефор Мирослава Сильвестрівна (1966 р.), Колінець Богдан Петрович (1974 р.), Стахів Ольга Михайлівна (1975 р), Петухова Тетяна Леонідівна (1989 р.), Кирич Лілія Богданівна (1992 р.), Хоміцька Світлана Василівна (1992 р.), Шеремета Світлана Василівна (1992 р.), Глас Ольга Михайлівна (1993 р.), Шеремета Оксана Миколаївна (1994 р.), Лиса Світлана Богданівна (1996 р.), Шеремета Василь Васильович (1996 р.), Шеремета Марія Василівна (2002 р.), Шинкар Любов Петрівна (2002 р.), Купина Марія Василівна (2004р.), Беньо Світлана Петрівна (2004 р.), Демчак Ігор Євгенович (2004 р.), Ділай Мар’яна Йосифівна (2004 р.).