Боківська ЗОШ І-ІІ ст.
Матеріал з ТерноВікі
Зміст |
Назва навчального закладу
Боківська ЗОШ І-ІІ ст.
Адреса, телефони
с.Боків, Підгаєцький р-н., телефон: (03542)
Адміністрація
Директор - Сабат Іван Володимирович - вчитель фізики, трудового навчання, інформатики
Педагогічний колектив
- Басара Любов Богданівна - вчитель історії, правознавства, етики, художньої культури, німецької мови
- Боліновська Марія Богданівна - вчитель образотворчого мистецтва, фізичної культури
- Галій Галина Ярославівна - вчитель початкових класів
- Гловіцька Наталія Олегівна - вчитель зарубіжної літератури
- Гуменюк Юлія Петрівна - вчитель біології, хімії, природознавства
- Довжинська Галина Іванівна - вчитель початкових класів
- Йордовський Роман Богданович - вчитель української мови і літератури, музики, фізичної культури, основ зоров'я
- Кружинська Марія Каролівна - вчитель математики
- Нижник Ігор Минович - вчитель історії, трудового навчання
- Палій Оксана Йосипівна - вчитель географії, німецької мови
- Пісенюк Євгенія Лук'янівна - вчитель української мови і літератури
- Салівка Наталія Миронівна - вчитель української мови
Фотогалерея
З історії навчального закладу
Короткий нарис історії Боківської загальноосвітньої школи 1-2 ступенів
Історія Боківської школи – частина історії села та української історії загалом. Про діяльність школи після Першої світової війни збереглося мало відомостей, це, в основному, спогади старожилів. Як і по багатьох галицьких селах, багато боков’ян були неписьменні. В селі відкрили школу, в якій було 4 класи. Першою вчителькою стала Кароліна Копертинська. Вона одна вчила дітей усіх класів. За свою працю отримувала 50 корон. Пані Копертинська любила прогулюватися левадою, з якої було видно все село. В капелюшку, строгій сукні неквапом гуляла, насолоджуючись чистим повітрям. Після закінчення Великої Вітчизняної війни в селі організовано початкову школу, де працювали вчителі з семикласовою освітою. У 1950 р. відкрито семирічну школу, директором якої призначено Мілянича Йосипа Адамовича – людину широкої і світлої душі, патріота, який багато спричинився до освітнього й культурного розвитку села. У школі працювало 10 учителів із вищою та середньою спеціальною освітою. Школа розташовувалася у двох приміщеннях, а саме в колишній корчмі (молодші і середні класи) та хаті, де раніше жив священик, на проборстві (7 клас і вчительська кімната), які були гарно відремонтовані. У 1961 р. директор школи Мілянич Й. А. із сім’єю виїхав із села. Директором призначено Сулжинського Мар’яна Івановича, а з 1966 р. – Засєдка Василя Володимировича. У 1968 р. директором працював Огородник Анатолій Антонович, щоправда, недовго, і в цьому ж році на посаду директора призначено Калинія Любомира Івановича. У кінці 70-х рр. ХХ ст. завдяки старанням активістів села розпочато будівництво нової школи на 170 учнів, яка функціонує дотепер. У час будівництва директор Калиній Л. І. виїхав із села і посаду директора обійняв Джиджора Мирон Григорович, який багато спричинився до будівництва нової школи. Інтелігент, прекрасний філолог (закінчив Львівський університет), Мирон Григорович проводив уроки української мови й літератури, а його дружина, Олександра Миколаївна, навчала учнів біології. Точність, пунктуальність, працьовитість, любов до всього українського, непересічність суджень, непорушність національних ідеалів – таким запам’ятався Мирон Григорович боков’янам. Мав красивий голос і дуже любив співати разом із дружиною. В їхньому домі витав справжній дух українства. Виховали двох синів – Ігора, Євгена. Після проголошення незалежності України Мирон Григорович очолив боківську “Просвіту”. 1 вересня 1971 р. для дітей села відкрилися двері новозбудованої восьмирічної школи. Світлі класи, просторі коридори стали гарним дарунком для дітей. У 1972 р. директором школи призначено Букавина Ярослава Івановича, історика за фахом. Він разом із сім’єю проживав у спеціально відведених двох шкільних кімнатах. Дружина Катерина Іванівна вела уроки математики. Сім’я виховувала трьох дітей: Оксану, Івана, Лесю. У цих “директорських” кімнатах згодом, як правило, проживали наступні директори. Певний час при школі діяв консультпункт Бережанської заочної середньої школи, що давало можливість усім здобути середню освіту. З 1979 р. на посаді директора працював Чудакевич Михайло Миколайович, який закінчив фізико-математичний факультет Тернопільського педінституту. Його дружина Марія Ярославівна працювала піонервожатою, згодом – учителем початкових класів. Михайло Миколайович багато зробив для зміцнення матеріально-технічної бази школи: оштукатурено будівлю, закуплено нове обладнання та шкільні меблі. Зараз Михайло Миколайович працює у Підгаєцькому райво. Директорами школи працювали також Дарморіс Василь Михайлович, Яхван Василь, Михайлюк Володимир Петрович. За час перебування на посаді директора Гуменюк Юлії Петрівни підведено газ до місцевої котельні. У школі відкрито капличку, біля якої учні збираються на щоденну ранкову молитву. Теперішній директор Сабат Іван Володимирович заклав новий сад вище школи, обладнав новий спортивний майданчик. Підтримуються й плекаються кращі шкільні традиції. Учні школи беруть активну участь у шкільних, районних олімпіадах. Учительський склад активно включається у проведення сільських свят, вечорів, спільно з громадою села організовує відзначення знаменних та пам’ятних дат української історії й культури. Зі стін Боківської школи вийшло чимало випускників, які одержали вищу та середню спеціальну освіту. Боліновський Володимир Михайлович, Боліновська Марія Миронівна, Джиджора Ігор Миронович, Жураківська Марія Іванівна, Калаш Галина, Пісенюк Оксана Богданівна, Цетнарська Оксана Миколаївна – лікарі, Жураківський Василь Іванович – інженер, Галій Ганна Корнелівна, Гуменюк Світлана Володимирівна, Кружинська Марія Каролівна, Нижник Ганна Михайлівна, Пащак Марія Аполінарівна, Сабат Іван Володимирович, Сабат Надія Володимирівна – вчителі. Станом на 1977 р. 14 випускників школи отримали вищу, 22 – середню спеціальну освіту, профтехучилища закінчили 33 чоловік. З села вийшли 5 священиків: Броновський Ігор, Броновський Олег (отець Ілля), Довжинський Тарас, Кравчук Андрій, Панашій Ярослав. Боківська школа виховала не одне покоління дітей, була й залишається осередком духовності, патріотизму.
