Користувач:Мазіковська Ірина
Матеріал з ТерноВікі
Зміст |
Про себе
1. Прізвище, ім’я та по батькові: Мазіковська Ірина Іванівна. 2. Дата і місце народження: 17.01.1976р., с.Двірці Бережанського району Тернопільської області. 3. Повна домашня адреса з поштовим індексом, телефон, e-mail:47512,вул.Шевченка 62,с.Біще, Бережанський район, Тернопільська область. 4. Паспортні дані (серія, №, ким, коли виданий, адреса реєстрації):МС726427, Бережанським РВУМВС України в Тернопільській області,8 лютого 2001р. 5. Ідентифікаційний код:2777504966. 6. Який навчальний заклад (заклади) закінчили, у якому році, спеціальність згідно з дипломом:Чортківське педагогічне училище (1995р.) – «Початкове навчання»; Тернопільський НПУ ім.В.Гнатюка(2008р.) «Початкове навчання». 7. Місце роботи (повна назва, адреса, телефон закладу):Рекшинський НВК «ЗНЗ І-ІІІ ст. – ДНЗ»,47511,с.Рекшин Бережанського району Тернопільської області. 8. Стаж роботи: загальний – 22 роки; у тому числі педагогічний – 18 років. 9. Кваліфікаційна категорія: перша. 10. Звання - 11. Державні нагороди, відзнаки (обов’язково рік нагородження): Грамота відділу освіти Бережанської райдержадміністрації та профспілки за досягнуті високі результати у навчально-виховному процесі (2009р.), Диплом ІІІ ступеня за ІІІ місце у конкурсі «Український танець-увиванець» (2011р.), грамоти та подяки відділу культури та туризму (2006-2012рр.). 12. Класи, в яких викладаєте: початкові класи (2 клас). 13. Мова викладання: українська. 14. Проблема (тема), над якою працюєте:Розвиток творчих здібностей учнів початкових класів шляхом впровадження інноваційних технологій. 15. Інноваційні форми роботи та технології, що використовуються:інтерактивні технології, ігрові, нестандартні уроки, диференційований підхід, використання ІКТ. 16. Навчальна література, якою користуєтесь у процесі підготовки до уроку:Навчальна програма Київ «Освіта» 2012, освітні інтернет-сайти, науково-методичний журнал «Початкова школа», орієнтовні розробки уроків, дидактичний додатковий матеріал. 17. Ваше педагогічне кредо: Сіяти добро, творити красу, пожинати радість.
Мої інтереси
ДИТИНСТВА СВІТ ДИТИНСТВА СВІТ
Появилось на світ нове життя. Народилася маленька дівчинка зимового перед йорданського вечора 17 січня 1976р. у маленькому с. Двірці, що на Бережанщині, яке розташоване між Вербівською та Поточанською горою.
Її батьки, мама – вчитель іноземної мови, а батько – інженер, із перших днів життя прививали їй, разом із старшою сестричкою, почуття добра, любові, людяності, справедливості, чесності, розуміння, поваги…
Вчили доньку бути справжньою людиною.
Їй хотілося вміти і знати все. Вона організовувала домашніх і сусідських глядачів на свої вечірні концерти, вчила ляльок писати і читати, заплітала сестрину довгу косу, перейняла від матері уміння шити сукні і в’язати гачком, у маленькій голівці швидко римувалися вірші.
Ми часто повертаємось у світ
Туди, де тепло пахне хліб,
Туди, де прикрощів немає,
Де соловейко заспіває
Веселу піснь дитячих літ.
ОКРИЛЕНА МРІЯ
Доля її квітла буйним калиновим цвітом в час перебування у зразковому дитячому садочку «Сонечко», В шкільні роки.
Дівчинка марила, уявляла, мріяла стати, як мама, бути, як перша наставниця, як всіми шановані і поважні люди – УЧИТЕЛЕМ. Учитель – це те сонце, яке зігріває кожну дитячу душу. Учитель – це та криниця, що напоїть спраглого, дасть початок новому. Учитель – це той компас, який вкаже єдину правильну дорогу. До мрії ішла стежинами добра; пливла глибинами знань; підкоряла вершини самоудосконалення. А окрилилась мрія юної Ірини під час навчання в Чортківському педучилищі та Тернопільському університеті ім.В.Гнатюка.
ПИШАЮСЯ ГОРДИМ ЗВАННЯМ – УЧИТЕЛЬ
І ось – 1995р. – мрія здійснилася!
Достигає у саду калинонька знову. Я така щаслива йду в свою рідну школу! Тут пройшли найкращі в світі юнацькії роки, Тут дітей я буду вчити! Поведу уроки!
Я стала учителем Рекшинського НВК «ЗНЗ І-ІІІст. – ДНЗ». Школа для мене, немов Храм. А у Храмі – горять маленькі свічечки – допитливі дитячі очі , які чекають від мене розумних розповідей, незвичайних історій, щоденної уваги та турботи… Вони з довірою ждуть нового, мудрого і вічного.
Діти вселяють у мене віру, надихають на пошук, співпрацю, взаємодію,новаторство. А я , в свою чергу, впроваджую у навчально-виховний процес такі інновації, які дозволяють дитині сяяти, творити, розвиватися, шукати, вирішувати, узгоджувати, довіряти. Працюю над проблемою «Розвиток творчих здібностей учнів ПК шляхом впровадження інноваційних технологій». Активно використовую інтерактивні, ігрові, інформаційно-комунікаційні технології. Проводжу нестандартні уроки, уроки-подорожі, ігри, екскурсії, казки. Невід ємною частиною є робота з батьками, які стали активістами навч. І вих.. процесу.
РІЗНОБАРВ Я ДУШІ
Доля людини стелиться терном і хрещатим барвінком, калиною і вербовим гіллям, а моя простелилася вишиванкою – червоними і чорними нитками.
Є на шляху і чорні нитки: біль, тривога, розпач. Та в свою сорочку цього кольору я вклала мало. А червоний колір хай прибавляє любові, добра, краси, тепла та надії. Кредо мого життя «Сіяти…»
Радість пожинаю - коли бачу хороший результат своєї роботи. Сію добро - навчаючи дітей, співаючи молитву до Бога у сільській церкві, відвідуючи бібліотеки, музеї, старовинні замки. Творю красу – коли вишиваю вічні обереги, малюю рідні краєвиди, пишу вірші, співаю, танцюю.
Танець є для мене особливою часточкою життя, бо захоплююсь ним змалечку. І на сьогодні навчаю дитячі танцювальні колективи у школі та у двох сільських Народних домах. Хочу і вам подарувати частинку краси – фрагмент українського танцю.
МОЯ ЖИТТЄВА ОПОРА
Невід ємною частинкою мене, як людини, педагога, вихователя – є сім я. В сім ї закладається коріння, з якого виростають і гілки, і цвіт, і плоди. Сім я – це те джерело, водами якого живиться повновода річка нашої держави.
Моєю життєвою опорою є мої сини. Вони приносять часом смуток, переживання, недоспані ночі, тривогу. Але, разом з тим, я отримую від них любов, надію, віру в майбутнє.
Віра, надія і любов – це три вічні символи, як і калина з вербою та коровай на вишитому рушнику.
Появилось на світ нове життя. Народилася маленька дівчинка зимового перед йорданського вечора 17 січня 1976р. у маленькому с. Двірці, що на Бережанщині, яке розташоване між Вербівською та Поточанською горою.
Її батьки, мама – вчитель іноземної мови, а батько – інженер, із перших днів життя прививали їй, разом із старшою сестричкою, почуття добра, любові, людяності, справедливості, чесності, розуміння, поваги…
Вчили доньку бути справжньою людиною.
Їй хотілося вміти і знати все. Вона організовувала домашніх і сусідських глядачів на свої вечірні концерти, вчила ляльок писати і читати, заплітала сестрину довгу косу, перейняла від матері уміння шити сукні і в’язати гачком, у маленькій голівці швидко римувалися вірші.
Ми часто повертаємось у світ
Туди, де тепло пахне хліб,
Туди, де прикрощів немає,
Де соловейко заспіває
Веселу піснь дитячих літ.
ОКРИЛЕНА МРІЯ
Доля її квітла буйним калиновим цвітом в час перебування у зразковому дитячому садочку «Сонечко», В шкільні роки.
Дівчинка марила, уявляла, мріяла стати, як мама, бути, як перша наставниця, як всіми шановані і поважні люди – УЧИТЕЛЕМ. Учитель – це те сонце, яке зігріває кожну дитячу душу. Учитель – це та криниця, що напоїть спраглого, дасть початок новому. Учитель – це той компас, який вкаже єдину правильну дорогу. До мрії ішла стежинами добра; пливла глибинами знань; підкоряла вершини самоудосконалення. А окрилилась мрія юної Ірини під час навчання в Чортківському педучилищі та Тернопільському університеті ім.В.Гнатюка.
ПИШАЮСЯ ГОРДИМ ЗВАННЯМ – УЧИТЕЛЬ
І ось – 1995р. – мрія здійснилася!
Достигає у саду калинонька знову. Я така щаслива йду в свою рідну школу! Тут пройшли найкращі в світі юнацькії роки, Тут дітей я буду вчити! Поведу уроки!
Я стала учителем Рекшинського НВК «ЗНЗ І-ІІІст. – ДНЗ». Школа для мене, немов Храм. А у Храмі – горять маленькі свічечки – допитливі дитячі очі , які чекають від мене розумних розповідей, незвичайних історій, щоденної уваги та турботи… Вони з довірою ждуть нового, мудрого і вічного.
Діти вселяють у мене віру, надихають на пошук, співпрацю, взаємодію,новаторство. А я , в свою чергу, впроваджую у навчально-виховний процес такі інновації, які дозволяють дитині сяяти, творити, розвиватися, шукати, вирішувати, узгоджувати, довіряти. Працюю над проблемою «Розвиток творчих здібностей учнів ПК шляхом впровадження інноваційних технологій». Активно використовую інтерактивні, ігрові, інформаційно-комунікаційні технології. Проводжу нестандартні уроки, уроки-подорожі, ігри, екскурсії, казки. Невід ємною частиною є робота з батьками, які стали активістами навч. І вих.. процесу.
РІЗНОБАРВ Я ДУШІ
Доля людини стелиться терном і хрещатим барвінком, калиною і вербовим гіллям, а моя простелилася вишиванкою – червоними і чорними нитками.
Є на шляху і чорні нитки: біль, тривога, розпач. Та в свою сорочку цього кольору я вклала мало. А червоний колір хай прибавляє любові, добра, краси, тепла та надії. Кредо мого життя «Сіяти…»
Радість пожинаю - коли бачу хороший результат своєї роботи. Сію добро - навчаючи дітей, співаючи молитву до Бога у сільській церкві, відвідуючи бібліотеки, музеї, старовинні замки. Творю красу – коли вишиваю вічні обереги, малюю рідні краєвиди, пишу вірші, співаю, танцюю.
Танець є для мене особливою часточкою життя, бо захоплююсь ним змалечку. І на сьогодні навчаю дитячі танцювальні колективи у школі та у двох сільських Народних домах. Хочу і вам подарувати частинку краси – фрагмент українського танцю.
МОЯ ЖИТТЄВА ОПОРА
Невід ємною частинкою мене, як людини, педагога, вихователя – є сім я. В сім ї закладається коріння, з якого виростають і гілки, і цвіт, і плоди. Сім я – це те джерело, водами якого живиться повновода річка нашої держави.
Моєю життєвою опорою є мої сини. Вони приносять часом смуток, переживання, недоспані ночі, тривогу. Але, разом з тим, я отримую від них любов, надію, віру в майбутнє.
Проекти в яких беру участь
В цьому розділі розміщуються посилання на проекти, в яких ви берете участь.
Мої роботи
В цьому розділі розміщуються посилання (внутрішні та зовнішні)на ваші роботи, додається короткий опис.
