Городницька загальноосвітня школа І-ІІ ст.
Матеріал з ТерноВікі
(→Список вчителів) |
(→З історії навчального закладу) |
||
| Рядок 20: | Рядок 20: | ||
==Фотогалерея== | ==Фотогалерея== | ||
==З історії навчального закладу== | ==З історії навчального закладу== | ||
| + | Історія нашої школи бере свій початок після скасування кріпосного права (1848 р.). | ||
| + | Рішенням Галицького намісництва від 30 липня 1850 року в селі Городниця відкрилася тривіальна школа. У ній мали вчитися діти з села. Раніше в Городниці була однокласна парохіальна школа, яка постала після школи дяківської. Тривіальна школа вважалася вищою ланкою в початковій освіті. Навчання в ній тривало три роки (звідси її назва), після двох років освоєння грамоти ще один рік учні ходили в клас повторення. | ||
| + | Вчитель був один (за переказами) на прізвище Вовк. До обіду він проводив уроки в одному приміщенні з першим і другим класами, а після обіду – з третім класом повторення. Приміщенням для школи служила трохи більша селянська хата, яку громада батьків, діти яких вчилися, винаймала. Діти вчилися читати, писати і рахувати, їм давали досить загальні відомості з історії і про природу, обов’язково повинні були знати про правлячу династію Габсбургів. Науку релігії та церковний спів вів священик. | ||
| + | У 1861 році вчителем тривіальної школи був Дорожинський Іван. Тоді в школі навчалося 30 дітей. | ||
| + | 1881 року в Городниці побудовано нову школу з чотирьох кімнат-класів. З того часу аж до третього десятиліття XX ст. в школі було лише чотири початкових класи. А вже в 30-х рр. XX ст. початкову школу реорганізовано в «Повшехну школу другого ступеня» з шестикласним навчанням. | ||
| + | Не вдалося встановити перших учителів. У 1909 р. вчителем школи був Вільчинський Василь, «польський русин», наступного року – вчитель Хаджан Гнат, у 1926 р. – вчитель Еврімишин Павло. | ||
| + | Однокласна школа з українською мовою навчання була в 1914 р. цього ж року було збудовано при школі господарський будинок площею 42 кв. м. У 1919-1920 н. р. школу відвідувало 95 учнів (15 поляків, 80 русинів). В 1922 р. планувалось відкрити в селі трьохкласну школу з польською мовою викладу, в якій би навчалось 210 дітей. На початок 1924 р. в школі таки ввели польську мову, незважаючи на те, що її відвідувало 180 дітей греко-католиків та 70 латинників. Шкільний інвентар, що залишився ще з часів Австро-Угорщини, був дуже бідний. Збереглося пару довгих лав, стін, образ Божої Матері та хрест, портрет цісаря Франца-Йосифа. Його спалили, а натомість в раму вставили білого орла. З наочності у 1924 р. в школі були карта світу і Польщі, 10 плакатів для вивчення історії, 10 природознавчих та 6 плакатів з географії. | ||
| + | За існування панської Польщі, після Першої світової війни і до 1939 року в школі працювало лише три учителі – це Кжижановський Климентій (1889 р.н.), родом з Галущинець, директор школи, Бігда Ян (1896 р.н.), родом з Хоросткова, та Капусцєнська Марія. | ||
| + | Писали учні на графітових табличках, які могли розбитися від удару. На табличках писали рисіком-паличкою, виготовленою з якогось штучного матеріалу, що робило під час писання світлий слід на темному фоні. Написане рисіком стиралось ганчіркою. До кінця 20-х років у перших класах писали на табличках. | ||
| + | У 1930-1931 навчальному році в школі навчалося 184 учні, з них – 93 хлопці і 91 дівчина. В школі діяла бібліотека, в якій зберігалося 56 томів власних книг і 30 томів позичених. Це були книги для вчителів та для учнів. Усі книги були на польській мові. Навчання тривало з 8 ранку до 15 години. Опалювалось приміщення печами. Ані освітлення, ані радіо в школі не було. Діти вивчали релігію, польську, українську мови, рахунки, природу, географію, історію, малювання, працю, фізкультуру, співи. Ці предмети викладали о. Каліновський Казимир та о. Колодій Юрій, вчителі Кжижановський К., Бігда Ян і Мишакувна Станіслава. Порядок і чистоту забезпечувала техпрацівниця Журавель Євдокія. | ||
| + | У 1940-1941 н.р. в шестиирічній школі навчалось 137 учнів, працювало 6 вчителів. | ||
| + | Вже починаючи з 1944 року школу реформовано на семикласне навчання. Дітей активно залучали до праці в колгоспі. Вони традиційно збирали колоски. | ||
| + | До 1950 року в Городницькій школі не було піонерської та комсомольської організацій. Райком комсомолу і завідуючий райвно звинувачували в цьому керівництво і колектив школи, тому вирішили найбільш підозрілих вчителів перевести в інші школи: директора Москаленко П. А. – в Кривенську, завпеда Турчин Е. М. – в Остап’євську, вчителя математики Левченко Л. Д. – в Полупанівську. | ||
| + | З 1946 року число учнів значно зросло. Щорічно прибували нові вчителі: Москаленко-Гаврилишин П. А., Турчин Е. М., Урбанська І. М., Сафановський Б. І., Білик Й. Т., Левченко Л. Д., Джус С. А., Цегельник М., Дутка Г., Запрвода Т., Стефанчук Є. М., Стебельська Я. З., Винник М. І., Міщенко М. Й., Міщенко М. М., Ананьєва А. М. | ||
| + | До 1950 року Городницька школа була забезпечена вчителями з відповідною освітою майже з усіх основних предметів, за винятком фізичного виховання. Цими уроками «довантажували» вчителів, яким бракувало годин до повного навчального навантаження. | ||
| + | З 1950 року у Городницькій школі часто змінювалися директори. | ||
| + | На початку 60-х років минулого століття уроки фізичного виховання вже вели спеціалісти – Котулєвський, а після нього Года Богдан. Був створений фізкультурний гурток, де працювали різні спортивні секції, найуспішнішими були теніс і футбол. У цих видах спорту наша школа часто займала призові місця. | ||
| + | Після Москаленко П. А. директором школи чотири роки працював Дем’янчук В. Я., після нього –Ніздропа В. М. Він у серпні 1961 року був переведений в Городницьку семирічну школу на посаду директора школи і вчителя англійської мови. За час його роботи в селі була збудована нова трьохповерхова школа зі спортивним залом та їдальнею (1976 р.). | ||
| + | Завдяки його наполегливому старанню були створені кабінети української мови, англійської мови, політосвіти, фізичний кабінет, кабінет російської мови і хімічний кабінет. Була створена одна з найкращих в районі майстерня, де учні набували знання по обробці дерева і металу. Непогано був обладнаний кабінет домоводства. В ньому було три швейні машинки, праска, ножиці, тканина для пошиття одягу згідно вимог навчальної програми. Була достатня кількість кухонного посуду та туристського спорядження. Це відра, казанки, палатки, рюкзаки. | ||
| + | Перший телевізор в селі був ще у старій школі. В нову школу Ніздропа Василь Максимович придбав ще два для фізичного кабінету і для вчительської кімнати. Для кабінету політосвіти придбав кіноапарат КПША. | ||
| + | З кожним роком кабінети поповнювалися відповідним унаочненням і роздатковим матеріалом. | ||
| + | Кожного року діти ходили в туристські походи і їздили на екскурсії (в Київ, Брест, Колодяжне, Канів, у Карпати). | ||
| + | Ще багато планував зробити для школи Василь Максимович, та жорстока смерть перервала його плани. 24 серпня 1984 року він трагічно загинув від час автомобільної катастрофи. | ||
| + | Після Ніздропи В. М. директорами школи були Катрусяк В. М. та Колодій О. М. Зараз директором школи працює Дацків Марія Михайлівна. | ||
| + | В теперішній час в школі працюють учителі: Тихоліз Ольга Петрівна – заступник директора з навчально-виховної роботи, вчитель української мови та літератури, Колодій Ольга Михайлівна – вчитель фізики, Цапик Дарія Ярославівна, Шевчук Марія Микитівна, Кравець Марта Михайлівна, Хлистун Ганна Ігорівна – вчителі 1-4 класів, Котис Оксана Володимирівна – вчитель математики, Кравець Валентина Тарасівна – вчитель трудового навчання і християнської етики, Катрусяк Віктор Михайлович – вчитель історії та правознавства, Журавель Ольга Павлівна – вчитель хімії, біології, природознавства та основ здоров’я, Шквира Оксана Арсенівна – вчитель англійської мови, Ярмолик Ольга Олегівна – вчитель інформатики, Тихоліз Світлана Любомирівна – педагог-організатор, вчитель хореографії, Довгань Ігор Володимирович – вчитель фізкультури, Томків Марія Романівна – вчитель образотворчого мистецтва та географії рідного краю, Чорній Мирослава Мирославівна – вчитель світової літератури, Штогрин Ірина Петрівна – вчитель географії та української мови і літератури, Білик Галина Володимирівна – вихователь групи продовженого дня, Кравець Михайло Павлович – вчитель музики та художньої культури, Стебельська Марія Андріївна – бібліотекар. Багато з сьогоднішніх вчителів є випускниками нашої школи. | ||
| + | Зі стін рідної школи за післявоєнний період і до сьогодення здобули професію вчителя 68 учнів, з них майже всі з вищою освітою. Серед них хочемо відзначити Мовчана Степана Петровича. Допитливого хлопця тягнуло до знань. Закінчивши Городницьку семирічну школу, продовжував навчання у Скалатській середній школі, яку закінчив у 1954 році. У 1957 році закінчив Чортківське педучилище, а у 1962 році – історичний факультет Львівського університету ім. Івана Франка. Там же захистив кандидатську дисертацію. Кандидат історичних наук, доцент, а в останні роки – професор. 17 років (1984-2004) працював деканом факультету підвищення кваліфікації науково-педагогічних кадрів. Має понад 100 наукових публікацій. Автор підручника «Всесвітня історія» для учнів 11 класів. У 2005 році вийшло вже четверте удосконалене видання цього підручника, що двічі перекладено російською мовою для українських шкіл Криму і Донбасу. Співавтор шести підручників і навчальних посібників для вищої школи. Його наукові праці друкувалися за кордоном, зокрема в Югославії. Одна праця перекладена на болгарську мову. Нагороджений багатьма грамотами Міністерства Освіти і науки України. | ||
| + | |||
==Наші традиції== | ==Наші традиції== | ||
==Творчість учнів== | ==Творчість учнів== | ||
Версія 08:29, 16 березня 2011
Зміст |
Назва навчального закладу
Городницька школа І-ІІ ступенів
Проблема над якою працює школа
Підвищення результативності навчально-виховного процесу через пошук нових систем навчання і виховання, створення освітніх моделей та забезпечення якісних освітніх послуг.
Адреса, телефони
с. Городниця, Підволочиський район, Тернопільська область тел. (03543)3-58-76
Адміністрація
Список вчителів
Фотогалерея
З історії навчального закладу
Історія нашої школи бере свій початок після скасування кріпосного права (1848 р.). Рішенням Галицького намісництва від 30 липня 1850 року в селі Городниця відкрилася тривіальна школа. У ній мали вчитися діти з села. Раніше в Городниці була однокласна парохіальна школа, яка постала після школи дяківської. Тривіальна школа вважалася вищою ланкою в початковій освіті. Навчання в ній тривало три роки (звідси її назва), після двох років освоєння грамоти ще один рік учні ходили в клас повторення. Вчитель був один (за переказами) на прізвище Вовк. До обіду він проводив уроки в одному приміщенні з першим і другим класами, а після обіду – з третім класом повторення. Приміщенням для школи служила трохи більша селянська хата, яку громада батьків, діти яких вчилися, винаймала. Діти вчилися читати, писати і рахувати, їм давали досить загальні відомості з історії і про природу, обов’язково повинні були знати про правлячу династію Габсбургів. Науку релігії та церковний спів вів священик. У 1861 році вчителем тривіальної школи був Дорожинський Іван. Тоді в школі навчалося 30 дітей. 1881 року в Городниці побудовано нову школу з чотирьох кімнат-класів. З того часу аж до третього десятиліття XX ст. в школі було лише чотири початкових класи. А вже в 30-х рр. XX ст. початкову школу реорганізовано в «Повшехну школу другого ступеня» з шестикласним навчанням. Не вдалося встановити перших учителів. У 1909 р. вчителем школи був Вільчинський Василь, «польський русин», наступного року – вчитель Хаджан Гнат, у 1926 р. – вчитель Еврімишин Павло. Однокласна школа з українською мовою навчання була в 1914 р. цього ж року було збудовано при школі господарський будинок площею 42 кв. м. У 1919-1920 н. р. школу відвідувало 95 учнів (15 поляків, 80 русинів). В 1922 р. планувалось відкрити в селі трьохкласну школу з польською мовою викладу, в якій би навчалось 210 дітей. На початок 1924 р. в школі таки ввели польську мову, незважаючи на те, що її відвідувало 180 дітей греко-католиків та 70 латинників. Шкільний інвентар, що залишився ще з часів Австро-Угорщини, був дуже бідний. Збереглося пару довгих лав, стін, образ Божої Матері та хрест, портрет цісаря Франца-Йосифа. Його спалили, а натомість в раму вставили білого орла. З наочності у 1924 р. в школі були карта світу і Польщі, 10 плакатів для вивчення історії, 10 природознавчих та 6 плакатів з географії. За існування панської Польщі, після Першої світової війни і до 1939 року в школі працювало лише три учителі – це Кжижановський Климентій (1889 р.н.), родом з Галущинець, директор школи, Бігда Ян (1896 р.н.), родом з Хоросткова, та Капусцєнська Марія. Писали учні на графітових табличках, які могли розбитися від удару. На табличках писали рисіком-паличкою, виготовленою з якогось штучного матеріалу, що робило під час писання світлий слід на темному фоні. Написане рисіком стиралось ганчіркою. До кінця 20-х років у перших класах писали на табличках. У 1930-1931 навчальному році в школі навчалося 184 учні, з них – 93 хлопці і 91 дівчина. В школі діяла бібліотека, в якій зберігалося 56 томів власних книг і 30 томів позичених. Це були книги для вчителів та для учнів. Усі книги були на польській мові. Навчання тривало з 8 ранку до 15 години. Опалювалось приміщення печами. Ані освітлення, ані радіо в школі не було. Діти вивчали релігію, польську, українську мови, рахунки, природу, географію, історію, малювання, працю, фізкультуру, співи. Ці предмети викладали о. Каліновський Казимир та о. Колодій Юрій, вчителі Кжижановський К., Бігда Ян і Мишакувна Станіслава. Порядок і чистоту забезпечувала техпрацівниця Журавель Євдокія. У 1940-1941 н.р. в шестиирічній школі навчалось 137 учнів, працювало 6 вчителів. Вже починаючи з 1944 року школу реформовано на семикласне навчання. Дітей активно залучали до праці в колгоспі. Вони традиційно збирали колоски. До 1950 року в Городницькій школі не було піонерської та комсомольської організацій. Райком комсомолу і завідуючий райвно звинувачували в цьому керівництво і колектив школи, тому вирішили найбільш підозрілих вчителів перевести в інші школи: директора Москаленко П. А. – в Кривенську, завпеда Турчин Е. М. – в Остап’євську, вчителя математики Левченко Л. Д. – в Полупанівську. З 1946 року число учнів значно зросло. Щорічно прибували нові вчителі: Москаленко-Гаврилишин П. А., Турчин Е. М., Урбанська І. М., Сафановський Б. І., Білик Й. Т., Левченко Л. Д., Джус С. А., Цегельник М., Дутка Г., Запрвода Т., Стефанчук Є. М., Стебельська Я. З., Винник М. І., Міщенко М. Й., Міщенко М. М., Ананьєва А. М. До 1950 року Городницька школа була забезпечена вчителями з відповідною освітою майже з усіх основних предметів, за винятком фізичного виховання. Цими уроками «довантажували» вчителів, яким бракувало годин до повного навчального навантаження. З 1950 року у Городницькій школі часто змінювалися директори. На початку 60-х років минулого століття уроки фізичного виховання вже вели спеціалісти – Котулєвський, а після нього Года Богдан. Був створений фізкультурний гурток, де працювали різні спортивні секції, найуспішнішими були теніс і футбол. У цих видах спорту наша школа часто займала призові місця. Після Москаленко П. А. директором школи чотири роки працював Дем’янчук В. Я., після нього –Ніздропа В. М. Він у серпні 1961 року був переведений в Городницьку семирічну школу на посаду директора школи і вчителя англійської мови. За час його роботи в селі була збудована нова трьохповерхова школа зі спортивним залом та їдальнею (1976 р.). Завдяки його наполегливому старанню були створені кабінети української мови, англійської мови, політосвіти, фізичний кабінет, кабінет російської мови і хімічний кабінет. Була створена одна з найкращих в районі майстерня, де учні набували знання по обробці дерева і металу. Непогано був обладнаний кабінет домоводства. В ньому було три швейні машинки, праска, ножиці, тканина для пошиття одягу згідно вимог навчальної програми. Була достатня кількість кухонного посуду та туристського спорядження. Це відра, казанки, палатки, рюкзаки. Перший телевізор в селі був ще у старій школі. В нову школу Ніздропа Василь Максимович придбав ще два для фізичного кабінету і для вчительської кімнати. Для кабінету політосвіти придбав кіноапарат КПША. З кожним роком кабінети поповнювалися відповідним унаочненням і роздатковим матеріалом. Кожного року діти ходили в туристські походи і їздили на екскурсії (в Київ, Брест, Колодяжне, Канів, у Карпати). Ще багато планував зробити для школи Василь Максимович, та жорстока смерть перервала його плани. 24 серпня 1984 року він трагічно загинув від час автомобільної катастрофи. Після Ніздропи В. М. директорами школи були Катрусяк В. М. та Колодій О. М. Зараз директором школи працює Дацків Марія Михайлівна. В теперішній час в школі працюють учителі: Тихоліз Ольга Петрівна – заступник директора з навчально-виховної роботи, вчитель української мови та літератури, Колодій Ольга Михайлівна – вчитель фізики, Цапик Дарія Ярославівна, Шевчук Марія Микитівна, Кравець Марта Михайлівна, Хлистун Ганна Ігорівна – вчителі 1-4 класів, Котис Оксана Володимирівна – вчитель математики, Кравець Валентина Тарасівна – вчитель трудового навчання і християнської етики, Катрусяк Віктор Михайлович – вчитель історії та правознавства, Журавель Ольга Павлівна – вчитель хімії, біології, природознавства та основ здоров’я, Шквира Оксана Арсенівна – вчитель англійської мови, Ярмолик Ольга Олегівна – вчитель інформатики, Тихоліз Світлана Любомирівна – педагог-організатор, вчитель хореографії, Довгань Ігор Володимирович – вчитель фізкультури, Томків Марія Романівна – вчитель образотворчого мистецтва та географії рідного краю, Чорній Мирослава Мирославівна – вчитель світової літератури, Штогрин Ірина Петрівна – вчитель географії та української мови і літератури, Білик Галина Володимирівна – вихователь групи продовженого дня, Кравець Михайло Павлович – вчитель музики та художньої культури, Стебельська Марія Андріївна – бібліотекар. Багато з сьогоднішніх вчителів є випускниками нашої школи. Зі стін рідної школи за післявоєнний період і до сьогодення здобули професію вчителя 68 учнів, з них майже всі з вищою освітою. Серед них хочемо відзначити Мовчана Степана Петровича. Допитливого хлопця тягнуло до знань. Закінчивши Городницьку семирічну школу, продовжував навчання у Скалатській середній школі, яку закінчив у 1954 році. У 1957 році закінчив Чортківське педучилище, а у 1962 році – історичний факультет Львівського університету ім. Івана Франка. Там же захистив кандидатську дисертацію. Кандидат історичних наук, доцент, а в останні роки – професор. 17 років (1984-2004) працював деканом факультету підвищення кваліфікації науково-педагогічних кадрів. Має понад 100 наукових публікацій. Автор підручника «Всесвітня історія» для учнів 11 класів. У 2005 році вийшло вже четверте удосконалене видання цього підручника, що двічі перекладено російською мовою для українських шкіл Криму і Донбасу. Співавтор шести підручників і навчальних посібників для вищої школи. Його наукові праці друкувалися за кордоном, зокрема в Югославії. Одна праця перекладена на болгарську мову. Нагороджений багатьма грамотами Міністерства Освіти і науки України.
