Ягільницька ЗОШ I-III ст.
Матеріал з ТерноВікі
Рядок 2: | Рядок 2: | ||
Ягільницька ЗОШ I-III ст. | Ягільницька ЗОШ I-III ст. | ||
- | |||
==Герб школи== | ==Герб школи== | ||
Рядок 39: | Рядок 38: | ||
Романів Алла Володимирівна | Романів Алла Володимирівна | ||
- | + | ||
- | + | ||
Попіль Тетяна Володимирівна | Попіль Тетяна Володимирівна | ||
- | + | ||
- | + | ||
==Фотогалерея== | ==Фотогалерея== |
Версія 11:39, 23 квітня 2018
Зміст |
Назва навчального закладу
Ягільницька ЗОШ I-III ст.
Герб школи
Адреса, телефони
с. Ягільниця вул. Шкільна,20
Чортківського району Тернопільської області
Телефон школи - 0355264340
Телефон директора - 0355264779
Адміністрація
Директор школи | Заступник директора з навчально-виховної роботи | Заступник директора з виховної роботи |
---|---|---|
Зайло Андрій Ярославович |
Романів Алла Володимирівна
ФотогалереяЗ історії навчального закладуЯгільницька школа є однією із найстаріших шкіл в Україні. У другій половині ХІХ століття в Ягільниці дещо пожвавилося культурне життя. 1852 року була відкрита так звана тривіальна (звичайна) школа, а 15 квітня 1885року відкривається трирічна нижча крайова рільнича школа, яка перебувала на державному утриманні і частково працювала за рахунок графа Кароля Лянцкоронського. В кінці ХІХ - на початку ХХ ст. в селі було збудованове приміщення для школи. Зводилася вона на кошти місцевого бюджету, а також тютюнової фабрики, частково держави. За часів польського володарювання в Ягільниці діяла семирічна школа імені Канарського з польською мовою навчання, проте вона була недоступною для дітей бідняків. Директором школи під час Першої світової війни був Владислав Сойка. У містечку працювали семикласна школа, у якій викладання відбувалося польською мовою, двокласна мішана. У жовтні 1923 року Ягільницькій семирічній школі присвоєно ім'я Станіслава Конарського. Після Другої світової війни, першого вересня 1944 року, почала функціонувати середня школа, в якій здобували освіту випускники семирічок з довкілля, а розміщалася вона у п'яти корпусах. За рішенням громадськості села (ініціатори К. Копейкіна, Є. Гресько) та за підтримки державних структур в селі почали зводити нову школу. Споруджувалася вона з січня по 31 серпня 1974року. Ця будова була народною. Крім будівельників, які зводоли школу, брали участь у будівництві учні та батьки. Велику допомогу надали місцевий колгосп ім. Г . Димитрова, Ягільницький кінзавод, Ягільницький тютюново - ферментаційний завод та сусідні господарства. З бюджету держави на її спорудження було асигновано 450 тис. крб. Сьогодні в школі здобувають освіту 172 учні, а навчають їх 28 вчителів. Наші традиціїШкола переживає своє оновлення в оновлену пору, пору незалежної доби української держави, продовжуючи добрі традиції, започатковані випусниками усіх поколінь, вчителями, директорами:
Творчість учнівЗдібні, талановиті люди в будь - якому суспільстві є його "локомотивом". Ці люди виростають з обдарованих чи здібних дітей. Віра в дитину, віра, скріплена повсякденним творчим пошуком, відданість школі дали позитивні результати. Вершиною творчої співпраці вчителів та учнів стала перемога в національному конкурсі знавців французької мови у рамках акції "Французька весна в Україні", запропонованого Посольством Франції у 2003році. Учні 8 класу, які поглиблено вивчали французьку мову, вибороли одне з призових місць, за що були нагороджені поїздкою до Франції.Дітей зустрічали міста Париж, Орлеан, Версаль, побережжя Атлантичного океану, середньовічні замки на Луарі. Учні мали унікальну змогу впродовж трьох тижнів перебувати у франкомовному середовищі, опановувати шкільні предмети виключно французькою мовою, проживати у французьких родинах, вивчаючи культуру та побут. Всюди, де б вони не були - в коледжі, в сім'ях, в мандрівках- панувала щирість,відкритість, велика зацікавленість до українських дітей (французи вміють любити). Ця поїздка посприяла позитивному ставленню учнів не тільки до французької мови, а й до всіх предметів шкільного курсу. За останні 5 років(2009 - 2014рр.):
ІІІ туру - 27 учнів
Ми гордимосяХто вони, випусники школи? Чого добились у житті? Ким і якими стали? Чи сповнились їх надії і сподівання? Як мандрують дорогою життя? Як примножують кращі традиції рідної школи? Чи стали правдивими, досконалими, потрібними своїй державі? Так! З часів далекого 1944 - го школу закінчили 2,5 тисяч учнів. Нагороджено медалями 115 відмінників навчання. Більше піввіку... Велику дорогу пройдено, багато корисного зроблено, пережито, вимріяно, здійснено. Школа однаково любить і пишається іменами всіх випускників, серед яких:
Кадрове забезпечення |