|
|
| Рядок 92: |
Рядок 92: |
| | <td>[[Файл:zam.jpg]]</td> | | <td>[[Файл:zam.jpg]]</td> |
| | <td>[[Файл:sss1-1.jpg]]</td> | | <td>[[Файл:sss1-1.jpg]]</td> |
| - | <td><img src="./Sport_files/tb_p0000002.jpg"></td> | + | <td>[[Файл:Староолексинецький_гуртожиток.jpg]]</td> |
| - | <td><img src="./Sport_files/tb_p0000003.jpg"></td>
| + | |
| | </tr> | | </tr> |
| | <tr> | | <tr> |
| - | <td><img src="./Sport_files/tb_p0000004.jpg"></td> | + | <td></td> |
| - | <td><img src="./Sport_files/tb_p0000005.jpg"></td> | + | <td></td> |
| - | <td><img src="./Sport_files/tb_p0000006.jpg"></td> | + | <td></td> |
| - | <td><img src="./Sport_files/tb_p0000007.jpg"></td> | + | |
| | </tr> | | </tr> |
| | <tr> | | <tr> |
| - | <td><img src="./Sport_files/tb_p0000010.jpg"></td> | + | <td></td> |
| - | <td><img src="./Sport_files/tb_p0000011.jpg"></td> | + | <td></td> |
| - | <td><img src="./Sport_files/tb_p0000010.jpg"></td> | + | <td></td> |
| - | <td><img src="./Sport_files/tb_p0000011.jpg"></td>
| + | |
| | </tr> | | </tr> |
| | <tr> | | <tr> |
| - | <td><img src="./Sport_files/tb_p0000012.jpg"></td> | + | <td></td> |
| - | <td><img src="./Sport_files/tb_p0000013.jpg"></td> | + | <td></td> |
| - | <td><img src="./Sport_files/tb_p0000014.jpg"></td> | + | <td></td> |
| - | <td><img src="./Sport_files/tb_p0000015.jpg"></td> | + | |
| | </tr> | | </tr> |
| | </table><table> | | </table><table> |
| Рядок 121: |
Рядок 121: |
| | | | |
| | | | |
| - | <div style="text-indent:0px;margin:7px;">
| |
| | | | |
| - |
| |
| - | </div>
| |
| | | | |
| | | | |
| Рядок 134: |
Рядок 131: |
| | ==З історії навчального закладу== | | ==З історії навчального закладу== |
| | | | |
| - | Знання ніколи і в ніякі часи людині не ставали на заваді, а тільки допомагали і вели до прогресу, пізнання, вдосконалення… В це ревно вірили білобожничани. <br>
| + | Ще з давніх часів село Старий Олексинець було важливим осередком економічного і духовного життя на півдні Кременеччини.<br> Це зумовлено тим, що село розташоване на торговому шляху між східною Волинню та західними землями Галичини. Ця територія входила в оборонний пояс замкових укріплень, тож поряд із Кременецьким, Вишнівецьким, Збаразьким, Залозецьким і Зборівським у XVI столітті був збудований і Староолексинецький замок. Це перетворило село у містечко і стало поштовхом до розвитку освіти.<br> |
| - | Тому, як тільки випадала перша-ліпша нагода, вони зразу ж бралися за освіту. <br>
| + | У 1756р. біля замку князем Чорторийським було збудовано великий костьол, при якому згодом відкрито церковно-приходську школу. У цій школі було три класи, працювали двоє вчителів. Приміщення, розташоване поблизу церкви, було невеличке, скидалося на просту селянську хату. Головна увага приділялася вивченню церковних книг. <br> |
| - | Перші згадки про школу датуються серединою ХІХ ст. і пов’язані з ім’ям учителя Коструби. Згодом навчав селян Мечислав Химяковський, викладаючи дисципліни польською і українською мовами.<br>
| + | На базі церковно-приходської школи у 1815р. було засноване єдине в усій окрузі однокласне фундушеве училище, у якому навчалися переважно діти шляхти і заможних селян. У Старому Олексинці вчителював 1834 року відомий в усій окрузі член Державної Думи священик Іоан Буйницький. У 1834р. училище стало дворянським приходським училищем, а з кінця 1870р. воно стало народним, що дало право утримувати його на кошти держави. <br> |
| - | У 1932-1933р.р. - спеціального приміщення для навчання підростаючого покоління не було, а тому заняття проходили на приватних квартирах, зокрема у Старик М.В. Директором школи на той час був пан Сулятицький, пізніше заняття проходили в будинку В. Іліїва. <br> | + | В 1901-1902рр. князь Кудашев, якому належало у той час село, продавав свої землі та маєтки, чим скористався директор училища Тоцький. і купив велике приміщення складу для школи. Кошти для його купівлі були зібрані у жителів села. Складське приміщення було відремонтоване й переобладнане під школу.<br> |
| - | Великим здобутком для сільської громади стало відкриття першого двоповерхового приміщення у 1934 р. Тут і розмістилася чотирирічна школа. Її директором стала пані С. Вількушевська. Навчання проводилося польською мовою. Приміщення функціонує і зараз, де займаються учні початкових класів.<br>
| + | У 1902р. училище реорганізувалося у двокласне фундушеве. Навчання тривало 5 років, тут навчалися діти з усієї округи. У цьому навчальному закладі викладали історію Російської імперії, географію, природознавство, математику, граматику, слов'янську мову, релігію, співи. Викладання велося російською мовою. Навчалися в основному діти заможних селян. Бідність та злидні переважної маси населення не давали змоги навчатися дітям селян.<br> |
| - | У 1939 році після здобуття незалежності Західної України від Польщі навчання ведеться рідною українською мовою. Поступово школа переходить на семирічну освіту.<br>
| + | У 1912 році в училищі навчалися 150 учнів (130 хлопців і 20 дівчат). Вчилася тут у цей час і Оксана Лятуринська, яка згодом стала відомою поетесою. Двокласне фундушеве училище існувало до 1917 року. У 1921 році землі Західної України, до яких входило село Старий Олексинець, відійшли до Польщі. Село стає районним центром, ґміна (управа) об'єднує 15 навколишніх сіл. В цей час у селі було відкрито семикласну школу з польською мовою навчання, українська мова викладалася як окремий предмет. У школі навчалося 450 учнів із сіл, які належали до ґміни. Тут працювали 10 вчителів, переважно поляків. <br> |
| - | Та війна 1941р. обірвала мирне життя народу. Навчання припинено. Люди охоплені страшним лихом Другої світової війни. Кожен, в міру своїх знань та розуміння, бореться за власне існування та своєї новоутвореної держави. На території села ведуться запеклі бої. Ніхто із селян не стоїть осторонь того, що спіткало весь народ, а стають на запеклу боротьбу проти ворогів українського народу. <br>
| + | У березні 1944 року село було звільнене від німецько-фашистських загарбників і відновила роботу семирічна школа, її директором став Осадчий Феодосій Микитович. Тут навчалися близько 90 учнів, працювали 7 учителів. У 1949 році відбувся перший випуск семирічки. |
| - | Фронт відійшов із наших теренів аж у 1944 році. Завирувало мирне життя села. Тому 1 вересня було розпочато навчання у школі.<br>
| + | Першим директором десятирічної середньої школи, яку було відкрито в Старому Олексинці у 1950 році, став Зозуля Іван Андрійович. |
| - | З цього часу школа постійно починає розбудовуватись. Надзвичайною великою подією (1954 р.) стало відкриття новозбудованого (тепер другого) корпусу школи. З часом вона стає повною середньою школою. В її стінах здобувають освіту не тільки жителі села Білобожниця, а й мешканці довколишніх сіл. <br>
| + | У цей час в школі навчалося близько 250 учнів. Директори часто змінювалися, поки у школу не прийшов 1964 року молодий енергійний педагог Савчук Михайло Федорович, який керував школою 21 рік. Під його безпосереднім керівництвом у 1967 році на території колишнього замку було побудовано нове приміщення школи. Споруду старої школи переобладнали під гуртожиток для учнів з інших сіл.<br> |
| - | 1975 – добудовано спортивний зал.<br>
| + | Молодий вимогливий директор Михайло Федорович Савчук ретельно підбирає кадри для нової школи. Біля 1970 року до навчального закладу прибуває молоде поповнення вчителів. |
| - | 1991 – добудовано шкільну їдальню <br>
| + | Нова Староолексинецька середня школа починає працювати за кабінетною системою. Кабінети оснащуються технічними засобами навчання, новими меблями. На цей час школа стає однією з кращих десятирічок в районі, її учні завойовують призові місця на предметних олімпіадах та у спортивних змаганнях.<br> |
| - | 1992—відкрито перший комп`ютерний кабінет.<br>
| + | У школі впроваджується автомобільна та швейна справа. Вже у 1980 році 25 випускників одержали права водія, а 25 дівчат-випускниць - - посвідчення швеї. Працювала тут і група продовженого дня, в якій тоді навчалося 135 учнів.<br> |
| - | 2001 – газифіковано школу.<br>
| + | Впродовж 20 років, 1985 до 2005 року, директором школи була Марія Олексіївна Падик. У цей час школа поповнюється молодими педагогами. Староолексинецька середня школа І-ІП ступенів пишається своїми випускниками, висококваліфікованими фахівцями в усіх сферах життя. Серед них досвідчений хірург Михайло Волянюк, кандидати наук Микола Штогрин, Раїса Цінкевич, Ольга Савчук, Богдан Заблоцький, викладач Львівського університету ім.. І.Я.Франка Ярослав Пастирський, кандидат технічних наук, депутат Верховної Ради другого скликання (1994-1998рр.) Петро Швидкий. Випускник школи Василь Гук став професором, докторм економічних наук. Михайло Бойчук став великим майстром книжкової графіки -- офорту, Борис Бульчак - військовим пілотом, а Олександр Усік - інженером космічної техніки. |
| - | 2006 – підведено водопостачання до обох корпусів школи. <br>
| + | Цей перелік можна продовжувати й далі, і він свідчить про добрі традиції школи та її творчий потенціал.<br> |
| - | 2009 – відновлено актовий зал школи.<br>
| + | |
| - | У 70-80-их роках Білобожницька школа стала однією з кращих навчальних закладів району і цього титулу не втрачає протягом десятиріч. Основним завдання педагогічного колективу було і залишається – хороша підготовка учнів до самостійного життя. <br>
| + | |
| | | | |
| | ==Наші традиції== | | ==Наші традиції== |
| Рядок 156: |
Рядок 151: |
| | | | |
| | == Ми гордимося== | | == Ми гордимося== |
| - | Варто відзначити увагою очільників альма-матері – її директорів, що з року в рік примножували здобутки ввіреного їм закладу. А саме: Дмитренка В.Д. , Чоловського А.П.,Починка М.С., Шевчука В.Д.
| |
| - | Цілих сорок років свого життя, творчого натхнення, вчительського вогнику поклав на вівтар людяності та освіти завуч з великої літери - В.Г.Слота. <br>
| |
| - | Білобожницькі педагоги віддали не один десяток літ учительській праці в рідній школі, виховали цілі династії учнів, вирядили в життя сотні юнаків і дівчат.<br>
| |
| - | Стало традицією працювати в школі сім’ями. У 70- 80-их роках тут вчителювали сім’ї Починок, Слоти, Дмитренко, Чоловські. А у 90-х роках - сімї Шевчуків, Сенькових, Козаків. <br>
| |
| - | За сумлінну та клопітку працю на ниві освіти педагоги школи були удостоєні звань: «Заслужений вчитель України», «Відмінник освіти України», вчитель-методист.
| |
| - | З 2000 року директором Білобожницької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів працює талановитий педагог, умілий та знаючий керівник, добра господиня школи - М.Б.Матковська. Вона стала зачинателем хороших справ, заохотила до цього весь педагогічний та учнівський колективи. <br>
| |
| - | В даний час у школі навчається 287 учнів. Викладають навчальні предмети 36 вчителів. Серед них: 10 вчителів з вищою кваліфікаційною категорією, 11 - з першою, 10 - з другою, решта - спеціалісти. Значна кількість педагогів школи нагороджені грамотами райво, облуно, Почесними грамотами Міністерства освіти України.<br>
| |
| - | Звання «Вчитель-методист» присвоєно вчителям: Матковській М.Б., Шевчук О.В., звання «Старший вчитель» - Майхрук М.Д., Швалюк Л.Б., Лучко О.М., Лісна І.С., Кастранець Л.Р., Юлик О.Ю. Педагоги навчального закладу є активними учасниками Всеукраїнського конкурсу педагогічної майстерності «Вчитель року». Демонструючи високий професіоналізм, показують хороші результати в обласному етапі конкурсу, стають призерами та переможцями даного етапу ( Шевчук О.В. – 1998р.,
| |
| - | Швалюк Л.Б. – 2007 р., Ставнича Н.П. – 2009 р., Нога Л.М. - 2010 р.) <br>
| |
| - | У 2005 році на базі школи створено Білобожницький освітній округ, до якого ввійшло 9 шкіл району (керівник Матковська М. Б., секретар [[Користувач: Бачинська Данія | Бачинська Д. Л.]]).<br>
| |
| - | При Білобожницькій ЗОШ І – ІІІ ст. діють: районна школа молодого вчителя початкових класів (керівник О.М.Лучка), районна опорна школа з інформатики (керівник Барна-Шевчук О.В.). Метою занять є навчання вчителів району педагогічної майстерності.<br>
| |
| - | З 2003 року школа активно працює над впровадженням ІКТ в навчально-виховний процес.<br>
| |
| - | З цією метою на базі школи проведено тренінги з підготовки кадрів за програмами «Intel. Навчання для майбутнього» та Майкрософт «Партнерство в навчанні». Всі вчителі школи під керівництвом тренерів Барна-Шевчук О.В. та Слободян Н.Б. пройшли курси за даними програмами. <br>
| |
| - | Силами адміністрації школи, педагогічного колективу та батьків у школі створено всі умови для навчання учнів. Для цього обладнано два кабінети інформатики, мультимедійний зал, хімічний, історичний, фізичний кабінети, кабінет зарубіжної літератури, української мови та літератури, географії, два спортивні зали, бібліотека, їдальня.<br>
| |
| - | І як результат – високий рівень навчальних досягнень учнів з кожним роком зростає. <br>
| |
| | | | |
| | | | |
| - | Гордістю школи стали славнозвісні випускники, котрі, озброївшись знаннями, здобули певних висот у тій галузі, куди повело їх життя. Наші колишні учні мають вчені ступені, займаються науковою роботою, обіймають високі посади. Це: Борик С.П. – відомий хірург Чортківської районної лікарні та колишній завідуючий поліклініки, «Заслужений лікар України», Трилінський І.І. – кандидат філологічних наук, Пилявський Б.Р. - кандидат біологічних наук, Кушнір М.І. – кандидат математичних наук, Гринчак С.Й. – кандидат біологічних наук, Домінік Є.В. – «Заслужений праціник сільського господарства», лауреат Державної премії України, Ринда І.С. – генеральний директор російсько-американського підприємства, Квасницька Г.М. - генеральний директор аптек Тернопільської області, Радинський В.В. - начальник судової міліції Тернопільської області, Павлинів О.І. – начальник медичної служби Тернопільської області, Мирончук В.М.- голова Чортківської районної ради (протягом кількох скликань), Коломієць Н. З - головний суддя Чортківського районного суду, Савчин В.С – завідувач опіковим відділенням дитячої лікарні № 8 м. Львова, кандидат медичних наук, Тхоровський М.В. – перший секретар нунціатури ООН.<br> | + | |
| - | Білобожницьку школу знають усюди. За результатами конкурсу «Сто кращих шкіл України» 2006 року наша альма-матір ввійшла до числа ста кращих шкіл України. У 2007 - директор школи М.Б. Матковська нагороджена дипломом «Кращий керівник навчального закладу»<br>
| + | Гордістю школи стали славнозвісні випускники, котрі, озброївшись знаннями, здобули певних висот у тій галузі, куди повело їх життя. Наші колишні учні мають вчені ступені, займаються науковою роботою, обіймають високі посади. Це: |
| | | | |
| | | | |
З історії навчального закладу
Ще з давніх часів село Старий Олексинець було важливим осередком економічного і духовного життя на півдні Кременеччини.
Це зумовлено тим, що село розташоване на торговому шляху між східною Волинню та західними землями Галичини. Ця територія входила в оборонний пояс замкових укріплень, тож поряд із Кременецьким, Вишнівецьким, Збаразьким, Залозецьким і Зборівським у XVI столітті був збудований і Староолексинецький замок. Це перетворило село у містечко і стало поштовхом до розвитку освіти.
У 1756р. біля замку князем Чорторийським було збудовано великий костьол, при якому згодом відкрито церковно-приходську школу. У цій школі було три класи, працювали двоє вчителів. Приміщення, розташоване поблизу церкви, було невеличке, скидалося на просту селянську хату. Головна увага приділялася вивченню церковних книг.
На базі церковно-приходської школи у 1815р. було засноване єдине в усій окрузі однокласне фундушеве училище, у якому навчалися переважно діти шляхти і заможних селян. У Старому Олексинці вчителював 1834 року відомий в усій окрузі член Державної Думи священик Іоан Буйницький. У 1834р. училище стало дворянським приходським училищем, а з кінця 1870р. воно стало народним, що дало право утримувати його на кошти держави.
В 1901-1902рр. князь Кудашев, якому належало у той час село, продавав свої землі та маєтки, чим скористався директор училища Тоцький. і купив велике приміщення складу для школи. Кошти для його купівлі були зібрані у жителів села. Складське приміщення було відремонтоване й переобладнане під школу.
У 1902р. училище реорганізувалося у двокласне фундушеве. Навчання тривало 5 років, тут навчалися діти з усієї округи. У цьому навчальному закладі викладали історію Російської імперії, географію, природознавство, математику, граматику, слов'янську мову, релігію, співи. Викладання велося російською мовою. Навчалися в основному діти заможних селян. Бідність та злидні переважної маси населення не давали змоги навчатися дітям селян.
У 1912 році в училищі навчалися 150 учнів (130 хлопців і 20 дівчат). Вчилася тут у цей час і Оксана Лятуринська, яка згодом стала відомою поетесою. Двокласне фундушеве училище існувало до 1917 року. У 1921 році землі Західної України, до яких входило село Старий Олексинець, відійшли до Польщі. Село стає районним центром, ґміна (управа) об'єднує 15 навколишніх сіл. В цей час у селі було відкрито семикласну школу з польською мовою навчання, українська мова викладалася як окремий предмет. У школі навчалося 450 учнів із сіл, які належали до ґміни. Тут працювали 10 вчителів, переважно поляків.
У березні 1944 року село було звільнене від німецько-фашистських загарбників і відновила роботу семирічна школа, її директором став Осадчий Феодосій Микитович. Тут навчалися близько 90 учнів, працювали 7 учителів. У 1949 році відбувся перший випуск семирічки.
Першим директором десятирічної середньої школи, яку було відкрито в Старому Олексинці у 1950 році, став Зозуля Іван Андрійович.
У цей час в школі навчалося близько 250 учнів. Директори часто змінювалися, поки у школу не прийшов 1964 року молодий енергійний педагог Савчук Михайло Федорович, який керував школою 21 рік. Під його безпосереднім керівництвом у 1967 році на території колишнього замку було побудовано нове приміщення школи. Споруду старої школи переобладнали під гуртожиток для учнів з інших сіл.
Молодий вимогливий директор Михайло Федорович Савчук ретельно підбирає кадри для нової школи. Біля 1970 року до навчального закладу прибуває молоде поповнення вчителів.
Нова Староолексинецька середня школа починає працювати за кабінетною системою. Кабінети оснащуються технічними засобами навчання, новими меблями. На цей час школа стає однією з кращих десятирічок в районі, її учні завойовують призові місця на предметних олімпіадах та у спортивних змаганнях.
У школі впроваджується автомобільна та швейна справа. Вже у 1980 році 25 випускників одержали права водія, а 25 дівчат-випускниць - - посвідчення швеї. Працювала тут і група продовженого дня, в якій тоді навчалося 135 учнів.
Впродовж 20 років, 1985 до 2005 року, директором школи була Марія Олексіївна Падик. У цей час школа поповнюється молодими педагогами. Староолексинецька середня школа І-ІП ступенів пишається своїми випускниками, висококваліфікованими фахівцями в усіх сферах життя. Серед них досвідчений хірург Михайло Волянюк, кандидати наук Микола Штогрин, Раїса Цінкевич, Ольга Савчук, Богдан Заблоцький, викладач Львівського університету ім.. І.Я.Франка Ярослав Пастирський, кандидат технічних наук, депутат Верховної Ради другого скликання (1994-1998рр.) Петро Швидкий. Випускник школи Василь Гук став професором, докторм економічних наук. Михайло Бойчук став великим майстром книжкової графіки -- офорту, Борис Бульчак - військовим пілотом, а Олександр Усік - інженером космічної техніки.
Цей перелік можна продовжувати й далі, і він свідчить про добрі традиції школи та її творчий потенціал.
Наші традиції
Творчість учнів
Ми гордимося
Гордістю школи стали славнозвісні випускники, котрі, озброївшись знаннями, здобули певних висот у тій галузі, куди повело їх життя. Наші колишні учні мають вчені ступені, займаються науковою роботою, обіймають високі посади. Це:Файл:Exe.jpg
