Матеріал з ТерноВікі
(відмінності між версіями)
|
|
| (3 проміжні версії не показані.) |
| Рядок 1: |
Рядок 1: |
| - | UsxS4e The Author is crazy..!!
| |
| | | | |
| - | Sometimes I also see something like this, but earlier I didn`t pay much attention to this!....
| |
| - |
| |
| - | Uh, well, explain me a please, I am not quite in the subject, how can it be?!....
| |
| - |
| |
| - | ==Фотогалерея==
| |
| - | ==З історії навчального закладу==
| |
| - | Історія школи
| |
| - | У мальовничій місцевості Східної Галичини, на правому березі швидкоплинного Серету, на межі Чортківського і Теребовлянського районів розкинуло свої вулиці село Звиняч, яке має давню історію. І таку ж давню історію має школа.
| |
| - | З переказів старожилів можна зробити висновок про те, що під час панування Австрії розвиток освіти знаходився на низькому рівні. Навчання дітей проводилося в церковному приміщенні. Вчителями були священик і дяк. Основними предметами, що викладалися, були закон Божий, читання, чотири арифметичних дії. В 70-х роках XIX століття австрійські власті збудували в селі біля церкви кам’яний будинок, куди перемістилася народна школа, яка з середини XIX століття була в канцелярії. За австрійського панування вона була двокласною. В сімейному архіві сім’ї Гордовських зберігається зошит, датований листопадом 1898 року. В ньому містяться учнівські роботи з математики, німецької і української мов. Навчання велося українською і було обов’язковим. До першої світової війни вчителями школи були переважно українці, серед них Корнелій Маяковський (керівник школи) і його дружина, Микола Шевчук і Дмитро Гаврилюк . Після окупації західно-українських земель панською Польщею навчання проводилося польською мовою. Директором школи був Д. Гаврилюк, а з 1928 року - поляк Станіслав Дрелюховський, один із найбагатших людей у селі. В 30-х роках у селі навчання завдяки діяльності гуртка «Рідна школа» засновано приватну українську школу, яка нараховувала 40-50 учнів. Народна школа, або як її називали Рідна школа, була шестикласною і розміщувалася у сільських хатах. Керівником школи протягом всього її існування був Михайло Цєпкий, а вчителями в різні часи були Марта і Слава Ганкевичі, Тетяна Чайковська, Марія Ребець і Михайло Сохацький. У 1935 році польська влада закрила цю школу, але гуртківці « Рідної школи» продовжували свою діяльність до 1939 року, організовуючи в літній період дитячі садки, що розташовувалися в парафіяльному домі.31 жовтня 1939 року, після приходу більшовиків, в селі відкрито семирічну школу. Першим директор - Родзоняк Роман Григорович. В школі працювало 10 вчителів.
| |
| - | За парти сіло 212 учнів шкільного віку і 85 чоловік неписьменного населення села. Під час німецької окупації школа була також семирічною, а керівником був Лисак Іван Васильович. Ще гриміли канонади другої світової війни, а в селі відроджувалося життя: селяни бралися за відбудову поруйнованого господарства, налагоджували свій побут, звикали до мирного життя. З 1944 року школа знову відчиняє свої двері. Педагогічний колектив у 1946 році очолює Гордовський Ярослав Васильович. В другій половині 50-х років школа перейшла на восьмирічну форму навчання, планувалось створити десятирічку. Але через слабку матеріально-технічну базу було здійснено два випуски учнів із середньою освітою, після чого школа знову стає восьмирічною. В 1964 році близько п’яти місяців обов’язки директора школи виконував завуч Пасічник В.Я. З грудня 1964 року директором призначено Кириченка Л.М., у 1965 році – Мартинюка В.М.. В серпні 1966року директором школи стає Тильний Є.Й. Протягом цих років педагогічний колектив омолоджується, в його сім’ю вливається молодь післявоєнних років народження. У 1968-1969 н.р. директором школи призначено Бачка Сергія Карловича, який разом з педагогічним колективом залучає учнів до активної культурно-освітньої і пошукової роботи. Створюється учнівський і вчительський хори, який неодноразово виступали на сценах села і сіл району. На початку 70-х років розпочато будівництво нової школи. У 1973 році директором школи стає Івашків Орест Іванович. Навчання і далі проводиться у старих тісних приміщеннях. Молодий енергійний керівник завзято взявся за вирішення важливої проблеми - закінчення будівництва приміщення сучасної школи із просторими і світлими кабінетами, широкими коридорами, великим спортивним і читальним залами. Будувалась школа за державні кошти. Велику допомогу у будівництві надавали жителі села. З 1 вересня 1975 року школярі розпочали черговий навчальний рік у новому приміщенні, розрахованому на 320 місць.
| |
| - | З 1976року директором школи було призначено Вереса Я. Й., а з 1979 - Гринчишина Ярослава Івановича. У 1999 році педагогічний колектив очолила Гринчишин Марія Василівна, яка обіймає цю посаду по даний час.
| |
| - | У школі працює 17 вчителів. Навчання проводиться за кабінетною системою. Кабінети просторі, оснащені навчальними наочними і технічними засобами. В приміщенні школи є комбінована майстерня, комп’ютерний клас, бібліотека, простора і світла їдальня, чудовий спортивний зал, спортивний і географічний майданчики.
| |
| - |
| |
| - | ==Наші традиції==
| |
| | ==Творчість учнів== | | ==Творчість учнів== |
| | == Ми гордимося== | | == Ми гордимося== |
Поточна версія на 09:41, 25 квітня 2018
Творчість учнів
Ми гордимося
Випускники
1. Костишин Степан Степанович - людина зі світовим іменем, Заслужений діяч науки і техніки України, Почесний доктор права Саскачеванського університету в Канаді, нагороджений орденами «Знак пошани», «Орденом Святого Володимира», знаком «За заслуги ІІ і ІІІ ступеня».Міжнародний біографічний центр 5 листопада 1999 року визнав його «Людиною року 2000-2001». Певний період був ректором Чернівецького державного університету.
2. Штогрин Дмитро Михайлович – почесний доктор Мюнхенського і Римського університетів, професор філології Іллінойського університету (США), тривалий період був завідуючим бібліотекою цього університету.
3. Федик М.М. – заслужений діяч культури України, головний архітектор м. Львова.
4.Трилінський І.І. професор філософії, автор роману – трилогії «Жита половіли», у якому зображено багаті на події, найчастіше трагічні, 30-50-ті роки нашого століття.
5. Атаманчук С.І. – колишній міністр нафто-газової промисловості Киргизстану.
6. Мазурчак Галина Павлівна – начальник відділу Державної податкової адміністрації України, заслужений податківець України.
7. Градовий Василь Степанович – директор місцевого агропромислового підприємства «Дзвін», нагороджений орденом «За заслуги» ІІІ ступеня.
8. Гринчишин І.С. – заслужений будівельник Росії.
