Літовищенська ЗОШ І-ІІ ступенів

Матеріал з ТерноВікі

Поточна версія на 08:30, 29 жовтня 2015

v92Nzw Develop the topic further! It is interesting to know more details..!!

Адреса, телефони

Місце знаходження: 47112, Тернопільська область, Шумський район, с.Літовище. Телефон:(03558) 54-1-37

Адміністрація

Директор школи: Морозов Володимир Олексійович

Фотогалерея

Літовищенська ЗОШ І-ІІ ступенів

Список вчителів

Морозов Володимир Олексійович
Божук Олександр Миколайович
Божук Юлія Павлівна
Вінічук Володимир Володимирович
Діхтярук Петро Павлович
Діхтярук Оксана Миронівна
Вознюк Лілія Андріївна
Киричук Аркадій Олександрович
Климюк Ірина Пилипівна
Красовська Людмила Іванівна
Михайловська Світлана Петрівна
Побережна Ірина Феодосіївна
Побережна Тетяна Володимирівна
Погорілець Ольга Ярославівна
Яцюк Наталія Віталіївна
Джиган Інна Степанівна
Горбатюк Антон Олександрович
Свередюк Мар’яна Михайлівна

З історії навчального закладу

Історія школи

До 1939 року село Літовище було під владою Польщі. Школи в селі не було. Після приєднання Західної України до УРСР у вересні 1939 року в селі були спроби організувати навчання дітей; та велике лихо – Велика Вітчизняна війна перервала ці плани. Історія школи села починається фактично з 1944 року, року вигнання з території нашого району німецько-фашистських загарбників. Для початкової школи було використано господарство Миколаєвського Сидора, прозваного в селі «американцем» (він їздив в Америку на заробітки, після повернення побудував найкращу і найбільшу в селі цегляну хату). В роки війни бездітних господарів не було. Опустіле господарство стало школою. В першому класі навчались діти різних вікових категорій, так як влада поставила завдання в короткі строки ліквідувати неграмотність на селі. Навчали дітей вчителі із Східної України. Однієї ночі школа запалала. Не всім подобалось, що діти навчаються. Дах згорів та мур залишився. Зима. Холод. Навчання припинилось та лише на три дні. Знайшли вихід. В цей час влада вирішила позбутись колишніх «куркулів» і неблагодійних сімей, зв`язаних з УПА, методом вивезення їх на поселення в Сибір. Пустками залишились в селі близько 10 хат. Ось в трьох таких хатах продовжили навчання першокласники. Навесні відремонтували дах «американцевої» хати, яка стала школою для села на багато років. Друга половина 40-х років ХХ ст. – це роки ліквідації неписемності серед дітей і підлітків села. На початку 50-х років – це вже була початкова школа з класами-комплектами: І-ІІІ і ІІ-ІV класи. Працювало два вчителі: - Процюк Іван Семенович - Пшенична Оксана Андріївна. В 1957 році було закрито Сошищенську семирічну школу. Замість неї відкрили Літовищенську семирічну школу, яку розмістили після ремонту в трьох приміщеннях (хатах, вивезених сімей Прокопчука Давида, Шпалярчука Сергія і Миколаєвського Сидора). В 1960 році школа стала восьмирічною. Отже, з цього року в Україні обов`язковою стала восьмирічна освіта. Дуже важко доводилось працювати вчителям у дощ, завірюху, морози, бігаючи із приміщення в приміщення на уроки. 1961 рік. При Літовищенській восьмирічній школі відкрито філіал Шумської вечірньої загальноосвітньої школи, де учні могли здобути середню освіту. Цим скористались чимало випускників попередніх років і здобули середню освіту працюючи і навчаючись одночасно. Згодом Шумська вечірня школа була реорганізована у заочну школу. При Літовищенській восьмирічній школі існував консультпункт Шумської загальноосвітньої заочної школи, поки не здобули середню освіту всі бажаючі сіл Літовище, Сошище і Кутів. Час робив своє. Приміщення ставали непридатними для навчання дітей. Це був кінець 60-х років ХХ ст.. Актив села почав звертатись у різні інстанції району і області про будівництво типової школи. Відповідь була: «Ваше село неперспективне. Школи - не буде». В цей час у школі навчались діти сіл Сошище, Літовище, кути (150-160 учнів). З пропозицією району, що дітей возитимуть до школи у центральну садибу радгоспу с.Рохманів, де мала бути середня школа, батьки і вчителі не могли змиритися. Особливо наполегливо стукав у двері вищих інстанцій тодішній директор школи Шматковський Григорій Климович. Міністерство освіти УРСР дало негативну відповідь, спираючись на перспективні плани області. Та звернення листом із фотографіями старої школи у Верховну Раду УРСР увінчались успіхом. З Києва прийшов лист, в якому зазначалось: «… гроші з найближчого суботника будуть перераховані на будівництво вашої школи.». Це було на початку 1972 року. Суботники тоді проводились щорічно у квітні (до дня народження В.І.Леніна), а кошти, зароблені на них виділялись на соціальні потреби. Вже у травні з Києва надійшла радісна звістка – гроші у сумі 504 тис. карбованців (саме стільки було потрібно за документацією) перераховані на будівництво Літовищенської восьмирічної школи. Будівництво було доручено Кременецькому ПМК-15. Шумську будівельну бригаду, яку очолив Прокопчук Микола, поповнили сільські будівельники: Малищук Антон, Горбатюк Ростислав, Горбатюк Василь, Дробоцький Іван, Яцюк Роман, Полюшина Зінаїда, Лістовська Ганна, Попик Ольга та інші. Швидкими темпами стали завозитись будівельні матеріали, появилась техніка. За осінь 1972 року були виконанні земляні роботи. Навесні 1973 року стали рости стіни школи. Радощам жителів села не було меж. Адже це була перша така велична будова в селі. Згодом в селі було побудовано чимало: нові ферми, майстерню, КЗС, чудове приміщення адмінбудинку, магазин, дитячий садок. В травні 1975 року комісія підписала акт про прийняття новобудови, а в серпні відбулося відкриття школи. В 1992 році Літовищенська восьмирічна школа реорганізована у Літовищенську загальноосвітню школу І-ІІ ступенів.

Наші традиції

Творчість учнів

Я Лужецький Захар Васильович Закінчив Літовищенську ЗОШ І-ІІ ступенів у 1998 році, класним керівником у нас був Киричук Аркадій Олександрович. На випускному ми з однокласниками домовилися що зустрінемся через 10 рооків. Але звістки ніякої до мене не доходило зустріч відбулась, чи ні? Я буду вдячний за будь яку інформацію про моїх однокласників. Моя адреса Zaxarko10@ukr.net

Ми гордимося