Рохманівська ЗОШ І-ІІ ступенів
Матеріал з ТерноВікі
(відмінності між версіями)
(→З історії навчального закладу) |
|||
| (7 проміжних версій не показані.) | |||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
| - | == | + | =='''Рохманівська ЗОШ І-ІІ ступенів'''== |
==Адреса, телефони== | ==Адреса, телефони== | ||
| + | Тернопільська обл., Шумський р-н., с.Рохманів вул.І.Франка Тел.56-5-22 | ||
| + | |||
==Адміністрація== | ==Адміністрація== | ||
| + | Директор - '''''Табачук Іван Тимофійович''''' | ||
| + | Заступник з навчально-виховної роботи - '''''Пилипчук Валентина Іллівна''''' | ||
| + | ==Список вчителів== | ||
| + | [[Список вчителів Рохманівської ЗОШ І-ІІст.|Вчителі Рохманівської ЗОШ І-ІІ ступенів]] | ||
| + | |||
==Фотогалерея== | ==Фотогалерея== | ||
==З історії навчального закладу== | ==З історії навчального закладу== | ||
| + | |||
| + | == Розвиток освіти та шкільництва у різні часи з радістю сприймався у нашому селі. Школа у Рохманові існувала з давніх-давен. У працях дослідника Рохманова Н.І.Теодоровича читаємо такі рядки: "Є дві школи "грамотності" - одна в м. Рохманів, розміщена у власному будинку, на утримання від прихожан, учнів у 1888 році було 25 чоловічого роду та 38 жіночого роду, друга школа в Залужжі, розмішується по черзі в селянських будинках" . Більше даних про діяльність та функціонування школи в Рохманові не знаходимо. | ||
| + | Населення Рохманова не стояло осторонь від революційних подій 1917-1920 рр., а брало активну участь у визвольних змаганнях українського народу, у творенні власної незалежної держави. На жаль, оточене зі всіх сторін ворогами, розділене різноманітними кордонами ,поглядами та ідеологіями, українство не змогло в цей скрутний історичний час відстояти своєї соборності і самостійності. | ||
| + | Шумщина опинилася під владою Польщі у відповідності із статутом мирного договору 1921 року, підписаного між РСФСР і УРСР з одного боку і Польщею з другого. | ||
| + | Діти шкільного віку відвідували школу в Шумську, тому що в Рохманові школа не працювала. Тут вивчали польську мову, але окремим предметом читалась і українська. Особливо гостро критикували учнів ледачих, не самостійних, відстаючих, їх садили на останню лаву, на голови одягали виготовлені "козлячі вуха", таким чином спонукаючи їх виправитися . | ||
| + | Значний внесок для розвитку освіти та подолання неписьменності у селі зробило культурно-освітне товариство "Просвіта", яке виникло 14 березня 1925 року в будинку Якима Липчука . Це була хата - читальня, яка нараховувала 68 книг | ||
| + | Після поразки збройних визвольних змагань 1917-20 років кращі з кращих, котрі вціліли в кривавій мельниці війни на чотири фронти ,не змирилися з крахом надій і сподівань. Змінивши шаблі на перо і книгу, вони кинулися в нові баталії - цього разу - за духовне здоров'я нації. Вагомим чинником цієї боротьби стало всеукраїнське товариство "Просвіта". Товариство "Просвіта" у Львові, засноване в 1868 р. було першою українською громадською інституцією, що дала значний поштовх у розвитку як культурно-освітнього так і соціально - економічного життя українців. "Просвіту" небезпідставно називають матір'ю всіх українських культурно-освітніх, спортивних товариств. З нею пов'язана боротьба за шкільництво українською мовою, з неграмотністю, заснування бібліотек, народних читалень, громадських інституцій . Слабкістю праці "Просвіти" був брак осередків у провінції. Поза містами просвітня робота велася переважно в існуючих, або новоутворених читальнях, які діяли під різними назвами і не були пов'язані між собою організаційно. У цих умовах роль координатора взяло на себе товариство "Просвіта". | ||
| + | Свою роботу школа в Рохманові розпочала лише після Другої світової війни у 1950 році. Приміщенням для школи служив двоповерховий будинок пані Порайської Антоніни Фадеївни . Школа була семирічна , і її відвідували школярі з сусідніх сіл: Залужжя та Васьковець. Учительний склад: Оконь В.У. - директор школи, вчителька початкових класів Килименко А.К., інші вчителі -Самойлович Д.І., Грицина М.А,, Стахурська О.А., та інші . Через те, що школу відвідували учні з інших сіл, приміщення будинку Порайських було недостатнє, тому за кілька метрів силами батьків та вчителів було побудоване додаткове приміщення. У ньому розмістилися ще чотири класних кімнати та шкільна майстерня. | ||
| + | Приміщення нової школи в Рохманові було відкрито на честь 50-річчя Жовтня у 1967 році. Ця двоповерхова будівля із спортивним залом, їдальнею, шкільною майстернею, бібліотекою розрахована на 190 учнів . За архівними даними станом на 1 вересня 1972 р. у Рохманівській восьмирічній школі навчалося 118 учнів, працювало 18 вчителів, діяло 4 кабінети: біології, фізики, української мови і літератури. При школі існувала комбінована майстерня по дереву та металу, географічний та спортивний майданчик . | ||
| + | За цей час зі стін школи вийшло понад 3 тис. учнів, які здобули професії інженерів, шоферів, лікарів, вчителів, художників і зараз працюють на благо нашої держави. | ||
| + | Про широку громадську діяльність та виховання підростаючого покоління у школі свідчать зустрічі, організовані з ветеранами війни, воїнами У П А , письменниками, громадськими діячами Щумщини. Зокрема, такі зустрічі відбулися з письменником Сергієм Синюком, літературознавцем з Києва М. Кондратюком, ветераном війни К. Левицьким,медсестрою У П А Марією Паламар . Неодноразово сюди з експонатами виїздив Кременецький краєзнавчий музей під керівництвом Г.І. Черняхівського. | ||
| + | == | ||
| + | |||
==Наші традиції== | ==Наші традиції== | ||
==Творчість учнів== | ==Творчість учнів== | ||
Поточна версія на 12:38, 20 січня 2011
==Рохманівська ЗОШ І-ІІ ступенів==
Зміст |
Адреса, телефони
Тернопільська обл., Шумський р-н., с.Рохманів вул.І.Франка Тел.56-5-22
Адміністрація
Директор - Табачук Іван Тимофійович
Заступник з навчально-виховної роботи - Пилипчук Валентина Іллівна
Список вчителів
Вчителі Рохманівської ЗОШ І-ІІ ступенів
Фотогалерея
З історії навчального закладу
== Розвиток освіти та шкільництва у різні часи з радістю сприймався у нашому селі. Школа у Рохманові існувала з давніх-давен. У працях дослідника Рохманова Н.І.Теодоровича читаємо такі рядки: "Є дві школи "грамотності" - одна в м. Рохманів, розміщена у власному будинку, на утримання від прихожан, учнів у 1888 році було 25 чоловічого роду та 38 жіночого роду, друга школа в Залужжі, розмішується по черзі в селянських будинках" . Більше даних про діяльність та функціонування школи в Рохманові не знаходимо.
Населення Рохманова не стояло осторонь від революційних подій 1917-1920 рр., а брало активну участь у визвольних змаганнях українського народу, у творенні власної незалежної держави. На жаль, оточене зі всіх сторін ворогами, розділене різноманітними кордонами ,поглядами та ідеологіями, українство не змогло в цей скрутний історичний час відстояти своєї соборності і самостійності. Шумщина опинилася під владою Польщі у відповідності із статутом мирного договору 1921 року, підписаного між РСФСР і УРСР з одного боку і Польщею з другого. Діти шкільного віку відвідували школу в Шумську, тому що в Рохманові школа не працювала. Тут вивчали польську мову, але окремим предметом читалась і українська. Особливо гостро критикували учнів ледачих, не самостійних, відстаючих, їх садили на останню лаву, на голови одягали виготовлені "козлячі вуха", таким чином спонукаючи їх виправитися . Значний внесок для розвитку освіти та подолання неписьменності у селі зробило культурно-освітне товариство "Просвіта", яке виникло 14 березня 1925 року в будинку Якима Липчука . Це була хата - читальня, яка нараховувала 68 книг Після поразки збройних визвольних змагань 1917-20 років кращі з кращих, котрі вціліли в кривавій мельниці війни на чотири фронти ,не змирилися з крахом надій і сподівань. Змінивши шаблі на перо і книгу, вони кинулися в нові баталії - цього разу - за духовне здоров'я нації. Вагомим чинником цієї боротьби стало всеукраїнське товариство "Просвіта". Товариство "Просвіта" у Львові, засноване в 1868 р. було першою українською громадською інституцією, що дала значний поштовх у розвитку як культурно-освітнього так і соціально - економічного життя українців. "Просвіту" небезпідставно називають матір'ю всіх українських культурно-освітніх, спортивних товариств. З нею пов'язана боротьба за шкільництво українською мовою, з неграмотністю, заснування бібліотек, народних читалень, громадських інституцій . Слабкістю праці "Просвіти" був брак осередків у провінції. Поза містами просвітня робота велася переважно в існуючих, або новоутворених читальнях, які діяли під різними назвами і не були пов'язані між собою організаційно. У цих умовах роль координатора взяло на себе товариство "Просвіта". Свою роботу школа в Рохманові розпочала лише після Другої світової війни у 1950 році. Приміщенням для школи служив двоповерховий будинок пані Порайської Антоніни Фадеївни . Школа була семирічна , і її відвідували школярі з сусідніх сіл: Залужжя та Васьковець. Учительний склад: Оконь В.У. - директор школи, вчителька початкових класів Килименко А.К., інші вчителі -Самойлович Д.І., Грицина М.А,, Стахурська О.А., та інші . Через те, що школу відвідували учні з інших сіл, приміщення будинку Порайських було недостатнє, тому за кілька метрів силами батьків та вчителів було побудоване додаткове приміщення. У ньому розмістилися ще чотири класних кімнати та шкільна майстерня. Приміщення нової школи в Рохманові було відкрито на честь 50-річчя Жовтня у 1967 році. Ця двоповерхова будівля із спортивним залом, їдальнею, шкільною майстернею, бібліотекою розрахована на 190 учнів . За архівними даними станом на 1 вересня 1972 р. у Рохманівській восьмирічній школі навчалося 118 учнів, працювало 18 вчителів, діяло 4 кабінети: біології, фізики, української мови і літератури. При школі існувала комбінована майстерня по дереву та металу, географічний та спортивний майданчик . За цей час зі стін школи вийшло понад 3 тис. учнів, які здобули професії інженерів, шоферів, лікарів, вчителів, художників і зараз працюють на благо нашої держави. Про широку громадську діяльність та виховання підростаючого покоління у школі свідчать зустрічі, організовані з ветеранами війни, воїнами У П А , письменниками, громадськими діячами Щумщини. Зокрема, такі зустрічі відбулися з письменником Сергієм Синюком, літературознавцем з Києва М. Кондратюком, ветераном війни К. Левицьким,медсестрою У П А Марією Паламар . Неодноразово сюди з експонатами виїздив Кременецький краєзнавчий музей під керівництвом Г.І. Черняхівського. ==
