Купчинецька ЗОШ І-ІІІ ст

З історії навчального закладу

Витоки культури і освіти в с. Купчинці сягають часів існування містечка Бродилів. Церковне братство, що існувало при церкві св. Миколая організувало церковно – приходську школу і опікувало її матеріально впродовж багатьох років. В 1841 році в селі проживало 1672 чол. грекокатоликів , що дало змогу із скасуванням кріпосного права в 1848 році подбати про будівництво місцевогї школи. Того ж 1848 року на кошти громади збудовано муроване приміщення місцевої школи частина існуючого сьогодні приміщення , яка заснована , як “однокласна з вик ладовим язиком руським ”. В школі розміщувалася і квартира директора . 1876 року збудовано ще одне муроване приміщення , а 1877 році її перейменовано на двокласну. 1892 рку школа перетворена в трьохкласну . Обов’язковими до навчання 1895 р. є 165 хлопців і 154 дівчат . З них навчалися 111 хлопців і 97 дівчат . На початку ХХ сторіччя прийнято закон про обов’язковість навчання молоді , за що батьки були змушені платити 2 корони . Школа перетворюється в чотирикласну. Навчання в 1 і 2 класі однорічне , а в 3 і 4 – дворічне. Вивчали : українську , польську та німецьку мови , рахунки, релігію , історію держави , а пізніше – географію, природу , садівництво . 1890 року в Купчинцях разом з присілками нараховується 3773 душ з них 2667 грекокатоликів . В селі організовується осередок радикальної партії , активним членом якої був Павло Думка. Засновано 1868 року у місті Львові товариство “Просвіта ” знаходить своїх прихильників і в с. Купчинці . Перша читальня “Просвіти” тут організовано в 1885 році . В Тернопільському повіті була 44 читальні , сюди входила і читальня ”Просвіта ” в Купчинцях . Впродовж багатьх років головою цього товариства був селянський поет , друг і соратник І. Я.Франка – Павло Думка. В цей час бурхливо рзвивається культурне життя і політична активність селянства. Вперше на Галичині тут 28 червня 1891 року засноване товариство “Сокіл” членами- основателями якого стали : Клементій Жмур , Михайло Думка , Павло Думка , Антон Виговський , Стефан Гарматій , Тимко Качунь.

Помилка створення мініатюри: Очевидно, відсутній файл /srv/wiki.ippo.edu.te.ua/images/6/69/П_Думка.jpg

селянський поет Павло Думка

В Купчинцях були добре розвинені культурно-освітні установи: гурток сільського господаря, товариство “Січ” Філія “Союзу України”, в 1911 році засновано товариство ”Пласт”, яка до того часу знаходилась на Містечку, в домі Онуфрія Чайки. В цей час товариство мало 193 книжки і передплачувало газети: “Громадський голос”, “Писання Просвіти”, та ”Свободу”. Перед І світовою війною для учнів, що закінчили початкову школу, існує ще доповнююча школа. Заняття в ній проводились кілька разів на тиждень. Учнів навчали: фотографії, сільському господарству, ремеслу...

Село чисельно зростає, і в січні 1914 року в школі навчається 627 дітей. З початком першої світової війни культурне і освітницьке життя в селі завмирає. І лише 1920 року відновлює свою роботу школа, а з 1921 року – товариство “Просвіта”, головою якої обрано січового стрільця Михайла Касара.

Польський уряд проводить політику масового ополячення населення. Насильно закрито українську школу в с. Драгоманівка, натомість засновано державну польську школу. Така ж школа і польська читальня організовується в с. Яструбово, та значного впливу на Купчинці це не справило. Українська школа в селі, як і українська освіта взагалі, утримується в основному на пожертвування селян. Школа 20-30-х років містилася в двох приміщеннях: два муровані, а третє в будинку жителя села біля Демки Михайла.

Помилка створення мініатюри: Очевидно, відсутній файл /srv/wiki.ippo.edu.te.ua/images/d/d7/Кружок_рідна_школа.JPG

кружок "Рідна школа"-1934 p

Велику роль в становлені української школи цього періоду відіграв її директор – Теодор Гриневич. Нарад з навчальними предметами він навчав дітей садівництву, бджільництву, квітництву. За прогресивні погляди в галузі освіти та підтримки всього українського директора і його синів було побито, звільнено з роботи, власну бібліотеку Грінкевича спалено перед школою. Всі шкільні заходи знаходяться під постійним наглядом місцевого пастерункового. В школі викладають вчителі-поляки. Українська мова стає другорядним предметом. Та громадське життя в селі не затухає. В 1921 році в селах Купчинцях та Денисів діє товариство охорони та опіки дітей. 21 січня 1925 року в селі створено українське педагогічне товариство, членами якого стали Шкільний Михайло, Парафій Микола, Михайло Косар. З 1930 року це товариство перетворено в кружок “Рідна школа”, який очолив місцевий священик МихайлоКозорів.
Для школярів старшого віку і молоді в 1928році створюється товариство “Луг”, членами якого було 68 чоловік, голова товариства Онуфрій Чайка секретар Василь Олійник. В кінці 20-х років на кошти громади збудовано ще один будинок, де розмістилась читальня “Просвіти”. Дитячий садок в с. Купчинці діяв ще до I світової війни, але особливо інтенсивно в 20-30роках. Постійного приміщення не було, а наймалась селянська хата, здебільшого Росоляна Олекси, члена товариства “Просвіти”.Садок діяв протягом літніх місяців. Жіночою радою села призначалась вихователька і завідуючий господарською частиною. Харчування по черзі готували жінки села із своїх продуктів, а навчально-виховний процес здійснювали священик і вихователь. Для жінок-матерів при школі було організовано курси веденню кухні та миття. Славною сторінкою в історії села була діяльність драматичного гуртка в 20-30роках. Місцевими аматорами було поставлено багато вистав. Їх завжди з цікавістю зустрічали жителі навколишніх сіл і міста Тернополя. За короткий період існування радянської влади 1939-1941 роки культурне життя села зазнало великого руйнівного впливу, припинено діяльність всіх просвітницьких і культурних товариств і політичних організацій, які майже протягом століття формувались не дивлячись на утиски колонізаторів. Та останній завойовник виявився найбільш підступним і жорстоким. Будучи закритою підчас військових дій 1943-1944 років школа відновлює свою діяльність 1945 року як чотирикласна і з 1947 року як семирічна. За активною підтримкою добродіїв Шележинського і Ткача в 1952 році вона перетворена в середню школу. 1955 року перший випуск середньої школи 29 учнів. Протягом 60-70-х років проведено дві добудови школи. Незабутньою сторінкою в історії школи стало відкриття пам’ятника І. Я. Франку в 1971 році.
На території школи побудований гуртожиток для дітей які доїжджають, їдальня. Побудова зроблена у 1973-75 роках.
У 1991 році розпочато будівництво шкільних майстерень. Будівництво не завершене, знаходиться в стані “ замороження”, є великою небезпекою для життя дітей.
Зі спогадів старожилів отримуємо відомості про директорів. Першим згадується Теодор Гринкевич, який директорував у 20-30 роках ХХ ст. Він домігся від громади невеликої земельної ділянки, де учні вчилися щепити дерева, вирощувати овочі, доглядати за пасікою. З 1945 - 1955рр. – Підручний Андрій Дмитрович 1955 – 1962 - Федорович Василь Григорович 1962 – 1969 - Тележинський Володимир Іванович 1969 – 1977 - Дика Марія Михайлівна 1977 - 1984 - Косар Ярослав Миколайович 1984 – 1987 – Ханас Ярослава Володимирівна 1987 – 1995 – Гавришок Борис Романович. Із 1995 року директором школи є Вацлавський Іван Євгенович. На ці роки припадає спортивна слава школи, вчительський драматичний гурток, розмаїття позакласної роботи, а за цим всім конкретні наші вчителі, їх успіхи і невдачі, їх надії і сподівання, щоденна напружена праця, заради утвердження світла знань, добра і людяності на многії і благії літа

Наш девіз:"Лише той учитель, хто живе так, як навчає"

Наші традиції

Традиційні свята школи : День знань , День учителя , Свято квітів, День матері , новорічні вогники , Різдвяні вертепи,
спортивн-розважальна програма "Козацькі забави", літературно- музичні композиції ,присвячені творчості Т.Г.Шевченка, Лесі Українки,
предметні тижні , Свято останнього дзвоника та інші.

• Свято Першого дзвоника
  
• День здоров'я в школі
  
• День учнівського самоврядування
  
• Посвята в соколята
  
• Андіївські вечорниці
  
• Проведення свята Миколая
  
• Новорічні ранки, мюзикли
  
• Літературна композиція до Дня Соборності України
  
• Вечір-реквієм, присвячений бою під Крутами
  
• Місячник правових знань
  
• Конкурс малюнків і плакатів "Скажемо курінню: "ні", "Зупинемо СНІД, допоки він не зупинив нас"
  
• Проведення Шевченківських днів у школі.
  
• Проведення шкільного конкурсу "Найкращий клас у навчанні"
  
• Святкова Літтургія з нагоди закінчення навчального року
  
• Свято Останнього дзвоника
  
• Випускний вечір
  

Ми гордимося

Сприяння реалізації обдарування потребує створення особливої атмосфери. Наша школа – це, перш за все, те середовище, де формується нова людина як творча особистість.

За останні п”ять років призерами районних учнівських олімпіад були 29 учнів.
У 2008-2009 навчальному році ними стали:

• 1.
  • 2.
    • 3.
      • 4.
        • 5.
          • 6.

</p>

Результати олімпіад

Учень 10 класу Павлюс Назар став призером конкурсу імені Петра Яцика та конкурсу учнівської творчості, присвяченому Шевченківським
дням « Обніміться, брати мої! » у номінації «Історія України і державотворення».
Учениця Турчин Зоряна була учасником ІІІ етапу Міжнародного конкурсу «Безпечна Україна. Безпечна Європа. Безпечний світ», який
проходив у Київському військовому ліцеї імені Івана Богуна.
У спортивних змаганнях ( вчитель Попик І.Г.) призерами стали:

• команда хлопців-волейболістів на кубок пам’яті вчителя фізкультури С.Г.Дичка (І місце); на обласному турнірі, присвяченому пам’яті Героїв Крут ( ІІ місце);
  
• команда хлопців-баскетболістів у районних змаганнях (ІІІ місце);
• команда дівчат-волейболістів на кубок пам’яті вчителя фізкультури С.Г.Дичка (ІІ місце).

За п’ять останніх років 16 випускників школи одержали золоті медалі «За особливі успіхи у навчанні», 2 - срібні медалі«За успіхи у навчанні»..

Позакласна робота

Розвитку інтелектуальних здібностей учнів сприяє Конкурс «Кенгуру». Наші вихованці є постійними учасниками і переможцями Конкурсів:

• «Таланти, твої Україно»,
• «Молодь обирає здоров’я»,
• «Лине пісня колискова»,
• «Найкращий читач України»,
• «Мої права»,
• духовної пісні
• Всеукраїнського руху учнівської молоді «Моя земля-земля моїх батьків».