Загальноосвітня школа І-ІІ ст. с. Іване Золоте

Матеріал з ТерноВікі

Поточна версія на 19:30, 2 березня 2012

Помилка створення мініатюри: Очевидно, відсутній файл /srv/wiki.ippo.edu.te.ua/images/a/a5/Сад.JPG

Іване-Золотівська школа

Адреса, телефони

с.Іване-Золоте

Заліщицький район

Тернопільська область

тел.(03552) 2-82-83

Адміністрація

Директор школи: Гандзюк Дмитро Іванович стаж - 28 років, категорія - Вища, звання "старший вчитель".

Заступник директора з НВР: Бабінець Віра Іванівна стаж - 39 років, категорія - Вища, звання "старший вчитель".

Наші педагоги

Помилка створення мініатюри: Очевидно, відсутній файл /srv/wiki.ippo.edu.te.ua/images/a/a6/Педагоги.jpg

Педагогічний колектив

Гандзюк Дмитро Іванович – директор школи, вчитель трудового навчання

Бабінець Віра Іванівна – заступник з НВР, вчитель історії

Палагнюк Володимир Дмитрович – голова профкому, вчитель правознавства, ОХЕ, ОБЖ

Гуцуляк Алла Іванівна – педагог – організатор, вчитель зарубіжної літератури

Коваль Ганна Іванівна – вчитель української мови і літератури

Мартинчук Марія Володимирівна – вчитель німецької мови

Гандзюк Орися Василівна – вчитель географії, хімії

Калинич Марія Сергіївна – вчитель біології

Мороз Оксана Михайлівна – вчитель математики

Гандзюк Леся Богданівна – вчитель фізики, інформатики

Гандзюк Роман Дмитрович – вчитель фізкультури

Гандзюк Святослав Васильович – вчитель музики

Шабатура Ольга Андріївна – вчитель початкової школи

Колодій Ольга Михайлівна – вчитель початкової школи

Зварич Надія Йосипівна – вчитель початкової школи

Квич Леся Григорівна – вчитель початкової школи

Фотогалерея

З історії навчального закладу

Школа в селі існувала з кінця XIX століття. У першій половині XIX ст. сітка шкіл в Заліщицькому повіті, до якого належало село, вже була доволі поширена. Керуючись спогадами старожилів, стара школа була у простій, глиняній сільській хаті, де навчання проводив дяк – церковно-парафіяльна школа. Роль освіти в селі виконувала також і «Просвіта», яка була заснована у 1897 році. У 1910 році була побудована нова школа. Керував будівництвом Турковський Володимир. Виходячи із законів австрійської імперії, народні школи утримувалися за рахунок громади . У школі діяли два класи з українською мовою викладання. З другого класу крім рідної мови, обов’язковим було вивчення польської та німецької мов. У таких народних школах діти навчалися арифметики та граматики. Обдарованих дітей готували до вступу в середні школи. Перед першою світовою війною життя у селі було надзвичайно насиченим і активним у культурно-освітньому плані. Культурно-освітню роботу проводили свої сільські провідники, які закінчили вчительську семінарію: Бабінець Дмитро Іванович, Гандзюк Степан Іванович, Козловська Надія Юліанівна, Кузик Іван Ількович . З приходом польської окупації відбулися значні зміни в системі шкільництва. Розпорядженням від 08.01.1921р. скасовано автономну крайову Шкільну раду. Замість неї створено Кураторію Львівської шкільної округи, а верховне керівництво шкільництвом перебрало польське Міністерство освіти. Було запроваджено однакову шкільну систему в Польщі. За декретом ще від 7 лютого 1919 року всі діти від 7 до 14 років повинні були відвідувати школу, а з 1924 року увійшов у життя славнозвісний «Закон Грабського», який вводив польську мову як обов’язкову. У 1920 році у нашому селі була чотирикласна школа. Директором був Рудницький. Вивчали такі предмети: історію, рахункову, українську, польську, малювання. Один раз на тиждень приходив священик і навчав релігії. Книжки носили у полотняній торбинці. Вранці робили гімнастику. Хто не вчився, того били. Був один вчитель, який вчив багато предметів. При читальні «Просвіта» був дитячий садок, до якого записували дітей, а батьки повинні були платити за навчання.1 вересня 1939 року вибухнула польсько-німецька війна, що дала початок Другій світовій війні. Незважаючи на несподівані воєнні події, навчання в школі проводились. Українська мова стала мовою навчання. Після закінчення війни відбувається реорганізація шкільної системи. Школа з 4-класної стає 7-класною. У школі дітей після війни було багато, більше 200, але багато з них не ходили до школи . За формою школа була українською, але за змістом радянською. Із закінченням війни і утвердженням радянської влади у нашому краї змінився і внутрішній світ шкільництва. Відійшли у минуле «Січ», «Сокіл», «Луг». Натомість прийшли організації жовтенят, піонерів, комсомольців, які доповнювали процес навчання, і через це пройшли майже всі наші односельчани. Школа до 1958 року була 7-ми річною. Учнів у класах було багато, а тому радянська влада у 50-их роках забрала церковне приміщення, де раніше жив сільський священик. Тут навчалися діти. Церковне проборство, в якому в 50-их роках розміщався дитячий садок, а пізніше було приміщення школи до 2004 З переходом на 8-річне навчання учнів збільшилося. Тому було ухвалено побудувати нову школу. Протягом 60-80-х років добудували новий корпус майстерні, фізичний кабінет, побудували приміщення для кролів, а також замінили дах на старій школі. Колишню колгоспну комору переобладнали під хімічний кабінет, бібліотеку, а пізніше на їдальню. Учителі усвідомлювали, що освіта повинна бути спрямована на втілення в життя української національної ідеї. Враховуючи ці вимоги до роботи школи, педколектив переглянув свої завдання щодо навчання та виховання учнів. В основу навчально-виховного процесу планувались заходи, які змогли б найуспішніше досягати поставленої мети у вихованні свідомих українців. Учителі та вихователі груп продовженого дня проводили родинні свята мови, залучаючи до цього батьків. Відроджувались забуті імена, вивчалась література рідного краю, народознавство. Проводились районні семінари. До їх підготовки залучались учні. Вони збагачували свої знання та усвідомлювали свою причетність до великої і славної української нації. Українські вечорниці відроджували стародавні звичаї і традиції села. У приміщенні школи запанувала українська вишивка. Учні почали носити значки з українською символікою. Це були перші паростки української національної школи, зародження в душах дітей звання українця, усвідомлення того, що вони є громадянами держави, що гордо зветься Україна, незалежність якої була проголошена. У 1994 році створено організації «Молода Просвіта», «Соколи». Було створено кімнату старожитностей. У школі діяв хоровий та драматичний гурток. Сьогодні наша школа розташована у новому приміщенні. Колишній дитячий садок було реконструйовано під школу. Ця подія відбулася на честь 13-ої річниці незалежності України. Школа робить перші впевнені кроки, щоб стати сучасним навчальним закладом. До послуг учнів їдальня, комп’ютерний клас, затишні класні кімнати, бібліотека. Школа оформлена у національному стилі. У всіх класах розміщена національна символіка. За кошти батьків та вчителів оформлено класні кімнати та коридор школи. Учні школи, під керівництвом вчителів, беруть участь у експедиції «Моя земля – земля моїх батьків» за різними напрямками. Школа продовжує роботу по впровадженню у життя державних законодавчих, нормативних актів щодо розвитку освіти. Діє в рамках законів України «Про освіту», «Про загальну середню освіту», Національної доктрини розвитку освіти України у XXI ст., Державної національної програми «Освіта» Україна XXI століття, а також Концепції української національної школи, прийнятої Тернопільською обласною радою у 1991 році. Мета сучасної школи: формувати в молодого покоління загальнокультурні, громадянські компетентності, уміння і потребу вчитися. Саме школа покликана враховувати європейські стандарти в якості освітніх послуг, бо сьогоднішній учень – це завтрашній студент, який повинен показати якісні знання, які визначаються за допомогою тестування в рейтингових показниках. У навчальний процес впроваджуються тестові технології, що є підготовкою до зовнішнього оцінювання. При переході на 12-річний термін навчання впроваджуються нові форми і методи діяльності школи. Одна із форм інновації – перехід до профільного навчання. Допрофільна освіта в школі проводиться в рамках регіональної програми. Школа забезпечена навчальними планами та програмами. Ефективно використовується навчальна література, яка є у наявності. Школа навчає сприймати, аналізувати, і застосовувати інформацію в усіх сферах життя, як того вимагає сучасне суспільство, бо це перша і найважливіша характеристика освіченої людини. У рамках програми «Школа майбутнього» проводиться робота з обдарованими дітьми. Результативність роботи з обдарованою молоддю найчіткіше проявляється через творчі конкурси, турніри, олімпіади. За підсумками роботи школи учні брали участь у творчих конкурсах «Об’єднаймося ж, брати мої!», «Вірю в майбутнє твоє, Україно», «Щаслива дитина – багата Україна». Конкретного змісту набуває виховна робота. Вона базується на традиціях і звичаях українського народу, шануванні його історичної і культурної спадщини, формуванні в учнівської молоді високої патріотичної свідомості, готовності до виконання своїх громадянських і конституційних обов’язків, поваги до державних символів України. Серед розмаїття форм виховного впливу – використання у навчально- виховному процесі комплексних навчальних екскурсій, вивчення історичних об’єктів рідного краю та України. Учні школи беруть активну участь у Всеукраїнських конкурсах та фестивалях дитячої та юнацької творчості «Таланти твої, Україно», у конкурсі стрілецької та повстанської пісні і поезії. Якою буде наша школа завтра? Майбутнє нашої школи проглядається з наповненими світлими класами, дзвінкими дитячими голосами, привітною вчительською усмішкою, малиновим дзвінком, що раз у раз скликатиме до шкільного порога все нові і нові покоління учнів, а також випускників минулих років.

Наші традиції

Наша школа продовжує добрі і славні традиції, започатковані старшим поколінням – це:

• Свято Першого дзвоника

• День Вчителя

• Вшанування Героїв України

• Свято Миколая

• Новий рік, «Колядки і щедрівки»

• Дні, присвячені творчості Лесі Українки

• Дні, присвячені творчості Тарасу Григоровичу Шевченку

• Дні, присвячені творчості Івану Франку

• Великодні гаївки

• Прощання з Буквариком

• Свято останнього дзвоника

• Випускний бал

• Зустріч випускників

Творчість учнів

Ми гордимося