Сосулівська ЗОШ I-II ст.
Матеріал з ТерноВікі
(відмінності між версіями)
(→Фотогалерея) |
(→З історії навчального закладу) |
||
| Рядок 15: | Рядок 15: | ||
==З історії навчального закладу== | ==З історії навчального закладу== | ||
| + | Заснування Сосулівської школи | ||
| + | Школа за часів Австро - Угорщини | ||
| + | У центральному Державному Історичному Архіві у Львові зберігається фонд № 348, справа 5208 під назвою « Звіти й листування про діяльність читальні в с.Сосулівка» , де є зібрано більше півсотні документів. | ||
| + | Перший документ датовано 1900 роком, останній написаний у 1939 році, напаредодні загарбання Західної України Московщиною. | ||
| + | В Архіві є лист уже письменного селянина з Сосулівки Наконечного – Залепового Івана від 24 листопада 1900 року, в якому він пише до Львова у товариство « Просвіта» : « … в нашім селі Сосулівці хтєт люде читальні… в нас школа заложена 1881 року … В нас би давно була читальня, але як то сє в селі діє , війт не контетний тим». | ||
| + | Перша школа була заснована у звичайній сільській хаті в центрі села . | ||
| + | Пізніше, напередодні І світової війни, в центрі села , на місці сучасної школи була збудована досить велика двоповерхова школа , але простояла недовго . У І світову війну вона згоріла і залишилися тільки мури . Тоді навчання знову проходило по сільських хатах. В селі на сьогоднішній день збереглася одна з хат, де проводилося навчання. Це хата Сапіщук Ганни ( Гринькової). | ||
| + | ( Фотографія №1. Сучасний вигляд хати , де проходило навчання після І світової війни. Такий вигляд був і тоді, але хата була під солом’яним дахом.) | ||
| + | Школа в роки польського панування в Галичині | ||
| + | ( 1921-1939 рр.) | ||
| + | Після відновлення польського панування в Галичині в 1920 році в селі була загальна | ||
| + | ( її називали повшехна, що означало «для всіх») школа. Було 6 класів з семирічним навчанням . Школа знаходилася на проборстві біля церкви. | ||
| + | В школі проживав директор школи пан Лагодинський , якого було призначено на цю посаду в 1921 році і директорував він до 1945 року. Директор був по національності українець, але жонатий з полькою і сумлінно виконував всі вказівки поляків. В школі була сувора палочна дисципліна. Навчання проходило на польській мові, тільки кожен день по одному уроку була українська мова. В основному уроки вели польські вчителі. Відмінність у навчанні дітей різних національностей, які в той час жили в селі ( українці, поляки, євреї) була тільки у тому, що уроки релігії для українців і поляків проводилися окремо. Українців релігії навчав місцевий священик Горобець. Релігія була 2 рази на тиждень. Уроки розпочинали і закінчували молитвою. У релігійні свята і українські, і польські діти школу не відвідували . В школі відзначали усі польські свята : ставили концерти, читали вірші. | ||
| + | Десь із середини 20 – х років 20 століття всіх дітей шкільного віку заставляли відвідувати школу. Наповнюваність класів учнями, в середньому , була 20 чоловік. В зв’язку з тим, що не вистачало вчителів, навчання проходило у дві зміни . | ||
| + | Деякі учні через важкі матеріальні умови навіть не закінчували весь курс школи – 6 класів. Випускники школи ніде не продовжували навчання, працювали у власному господарстві. | ||
| + | В 1932-1934 рр. в центрі села на місці згарища старої школи ( старі мури розвалили) побудували нову школу. ( ця школа стоїть і сьогодні). | ||
| + | ( Фотографія №2. Вигляд нової школи. побудованої в 30 – ті роки ХХ століття). | ||
| + | Школа за радянських часів | ||
| + | У вересні 1939 року Західна Україна була зайнята радянськими військами , в тому числі й наше село. Польське панування було ліквідовано . В житті галичан сталися великі зміни. Зміни відбулися і в освіті . В нашій школі збільшилась кількість вчителів до 8 чоловік. Навчання почало проводитися рідною українською мовою. Було введено вивчення російської і німецької мов і запроваджено обов’язкову семирічну освіту. | ||
| + | В 1941 році розпочалася радянсько – німецька війна . 5 липня 1941 року наше село було окуповане німцями ( і визволене Червоною Армією 10 квітня 1944 року). | ||
| + | В селі був встановлений німецький окупаційний режим . Але навчання в школі не припинялося. Зміна у навчанні була тільки в тому, що вивчення російської мови було припинене, а посилено почали вивчати німецьку мову. | ||
| + | В 1944 році , після визволення села від німців, в школі було відновлено навчання довоєнних часів . | ||
| + | З 1945 – 1947 рік директором школи був Гулевич. В 1947 році в нашу школу прибула молода вчителька із Житомирщини на посаду директора школи – Шемлей Варвара Харитонівна. Вона пробула на цій посаді 30 років, до 1977 року. За її директорування в школі відбулося багато змін . Біля школи на стовпі був встановлений дзвін, величиною з відро , яким кожного ранку черговий вчитель дзвонив півдев’ятої , попереджаючи учнів, що пора іти в школу ( годинників в селі майже не було). | ||
| + | В 1947 році в нашій школі був створений перший загін червоногалстукових. В 1949 році в школі було створено першу піонерську організацію ( 4 загони). | ||
| + | На даний час у Сосулівській ЗОШ І – ІІ ступенів навчається 90 учнів, сформовано 9 класів. У школі працює 18 вчителів , 10 з яких випускники нашої школи . У школі є дві родинних вчительських династії : Миколишиних і Пельвецьких. | ||
| + | З 1935 року – по 2009 рік в нашій школі 97 учнів закінчили школу з відзнакою, здобули вищу освіту 103 випускники, 16 випускників здобуває вищу освіту. | ||
| + | Серед випускників школи є вчені з науковими званнями , викладачі вузів , технікумів, училищ, коледжів, видатні діячі культури і мистецтва, військові спеціалісти, юристи. | ||
| + | Випускник школи 1965 року Гап’як Іван Григорович – відомий художник України , професор Львівського інституту прикладного мистецтва. | ||
| + | Учень школи 1961-1965 рр. Качур Павло Степанович - народний депутат України четвертого скликання, у 2005 році займав посаду міністра будівництва, архітектури та житлово – комунального господарства , у 2007-2008 році займав посаду голови держадміністрації Сумської області. | ||
| + | Випускник школи 1976 року Холоднюк Зеновій Васильович у 2001-2004 роках - директор найуспішнішої Київської обласної дирекції НАСК «Оранта», у 2008 – 2009 рр. працює в Кабінеті Міністрів України заступником голови управління по автомобільних шляхах України , з 2009 року – голова правління автомобільних шляхів України . | ||
| + | Випускник школи 1986 року Погріщук Борис Васильович кандидат економічних наук , доцент , очолює Вінницький інститут економіки. | ||
| + | В 1950 році в школі вже працювало 13 вчителів. Два з них були місцеві , а решта - із Східної України . Учительський колектив був молодий , згуртований, творчий , працьовитий. В колективі панувала дружба, довіра і злагода. | ||
| + | Директор школи Варвара Харитонівна була чудовим організатором як учительського так і учнівського колективу, вміло розв’язувала конфліктні ситуації як в школі так і в селі Мала велику повагу серед односельчан . | ||
| + | В 1961 – 65 роках до старого корпусу школи було добудовано новий двоповерховий корпус із 4 кімнат. | ||
| + | ( Фотографія №3. відкриття нового корпусу школи в 1965 році). | ||
| + | З 1977 – 1992 рік директором школи працював Ландига Микола Григорович, який вмів згуртувати педагогічний колектив і бути добрим керівником школи. За час його директорування в школі працювали, в основному, місцеві вчителі, які раніше були її учнями. | ||
| + | В 70 – 80 – х роках 19 століття в школі велася велика пошукова робота . Учні школи під керівництвом Ландиги Миколи Григоровича розшукали і вели переписку майже з усіма родичами воїнів, які загинули за визволення с. Сосулівка від німецьких загарбників. Часто з ними організовувалися зустрічі в с. Сосулівка під час святкування дня Перемоги. | ||
| + | Школа сьогодні | ||
| + | З 1992 року директором школи працює Миколишин Василь Федорович .В цей час в школі працював в основному молодий колектив. Всі вчителі були активні, брали участь у сільській художній самодіяльності, проводили чимало різноманітних заходів в школі, селі. Особливо багато організовувалося цікавих екскурсій з учнями в такі міста | ||
| + | як : Кам’янець – Подільський, Тернопіль, Брест, Київ і інші місця. | ||
| + | В 90 – ті роки , з проголошенням Незалежної Української держави , були великі труднощі у фінансуванні школи. Тому доводилось часто звертатися за допомогою до батьків. | ||
| + | В 2003 року фінансування школи з боку держави покращилось. Завдяки цьому в | ||
| + | 2003 році школа була газифікована . В 2004 році добудовано тамбур до спортивного залу. У 2006 році поновлена зовнішня штукатурка школи . | ||
| + | Велику допомогу школі надали меценати, вихідці із села Сосулівка. У 2007 році повністю замінено всі 39 вікон школи за кошти Качура Павла Степановича. | ||
| + | У 2008 році заасфальтовано шкільне подвір’я , спортивну площадку , доріжки завдяки мецената Холоднюка Зеновія Васильовича. | ||
| + | |||
==Наші традиції== | ==Наші традиції== | ||
==Творчість учнів== | ==Творчість учнів== | ||
== Ми гордимося== | == Ми гордимося== | ||
Версія 07:54, 10 грудня 2010
Зміст |
Назва навчального закладу
Сосулівська ЗОШ І-ІІ ступенів
Адреса, телефони
вул.Сагайдачного
66-4-40
Адміністрація
Директор школи Миколишин Василь Федорович Заступник директора школи Опаріна Ганна Володимирівна Педагог - організатор Моткалюк Оксана Василівна
Фотогалерея
З історії навчального закладу
Заснування Сосулівської школи Школа за часів Австро - Угорщини
У центральному Державному Історичному Архіві у Львові зберігається фонд № 348, справа 5208 під назвою « Звіти й листування про діяльність читальні в с.Сосулівка» , де є зібрано більше півсотні документів.
Перший документ датовано 1900 роком, останній написаний у 1939 році, напаредодні загарбання Західної України Московщиною.
В Архіві є лист уже письменного селянина з Сосулівки Наконечного – Залепового Івана від 24 листопада 1900 року, в якому він пише до Львова у товариство « Просвіта» : « … в нашім селі Сосулівці хтєт люде читальні… в нас школа заложена 1881 року … В нас би давно була читальня, але як то сє в селі діє , війт не контетний тим».
Перша школа була заснована у звичайній сільській хаті в центрі села .
Пізніше, напередодні І світової війни, в центрі села , на місці сучасної школи була збудована досить велика двоповерхова школа , але простояла недовго . У І світову війну вона згоріла і залишилися тільки мури . Тоді навчання знову проходило по сільських хатах. В селі на сьогоднішній день збереглася одна з хат, де проводилося навчання. Це хата Сапіщук Ганни ( Гринькової).
( Фотографія №1. Сучасний вигляд хати , де проходило навчання після І світової війни. Такий вигляд був і тоді, але хата була під солом’яним дахом.)
Школа в роки польського панування в Галичині ( 1921-1939 рр.)
Після відновлення польського панування в Галичині в 1920 році в селі була загальна
( її називали повшехна, що означало «для всіх») школа. Було 6 класів з семирічним навчанням . Школа знаходилася на проборстві біля церкви.
В школі проживав директор школи пан Лагодинський , якого було призначено на цю посаду в 1921 році і директорував він до 1945 року. Директор був по національності українець, але жонатий з полькою і сумлінно виконував всі вказівки поляків. В школі була сувора палочна дисципліна. Навчання проходило на польській мові, тільки кожен день по одному уроку була українська мова. В основному уроки вели польські вчителі. Відмінність у навчанні дітей різних національностей, які в той час жили в селі ( українці, поляки, євреї) була тільки у тому, що уроки релігії для українців і поляків проводилися окремо. Українців релігії навчав місцевий священик Горобець. Релігія була 2 рази на тиждень. Уроки розпочинали і закінчували молитвою. У релігійні свята і українські, і польські діти школу не відвідували . В школі відзначали усі польські свята : ставили концерти, читали вірші.
Десь із середини 20 – х років 20 століття всіх дітей шкільного віку заставляли відвідувати школу. Наповнюваність класів учнями, в середньому , була 20 чоловік. В зв’язку з тим, що не вистачало вчителів, навчання проходило у дві зміни .
Деякі учні через важкі матеріальні умови навіть не закінчували весь курс школи – 6 класів. Випускники школи ніде не продовжували навчання, працювали у власному господарстві.
В 1932-1934 рр. в центрі села на місці згарища старої школи ( старі мури розвалили) побудували нову школу. ( ця школа стоїть і сьогодні).
( Фотографія №2. Вигляд нової школи. побудованої в 30 – ті роки ХХ століття). Школа за радянських часів
У вересні 1939 року Західна Україна була зайнята радянськими військами , в тому числі й наше село. Польське панування було ліквідовано . В житті галичан сталися великі зміни. Зміни відбулися і в освіті . В нашій школі збільшилась кількість вчителів до 8 чоловік. Навчання почало проводитися рідною українською мовою. Було введено вивчення російської і німецької мов і запроваджено обов’язкову семирічну освіту.
В 1941 році розпочалася радянсько – німецька війна . 5 липня 1941 року наше село було окуповане німцями ( і визволене Червоною Армією 10 квітня 1944 року).
В селі був встановлений німецький окупаційний режим . Але навчання в школі не припинялося. Зміна у навчанні була тільки в тому, що вивчення російської мови було припинене, а посилено почали вивчати німецьку мову.
В 1944 році , після визволення села від німців, в школі було відновлено навчання довоєнних часів .
З 1945 – 1947 рік директором школи був Гулевич. В 1947 році в нашу школу прибула молода вчителька із Житомирщини на посаду директора школи – Шемлей Варвара Харитонівна. Вона пробула на цій посаді 30 років, до 1977 року. За її директорування в школі відбулося багато змін . Біля школи на стовпі був встановлений дзвін, величиною з відро , яким кожного ранку черговий вчитель дзвонив півдев’ятої , попереджаючи учнів, що пора іти в школу ( годинників в селі майже не було).
В 1947 році в нашій школі був створений перший загін червоногалстукових. В 1949 році в школі було створено першу піонерську організацію ( 4 загони).
На даний час у Сосулівській ЗОШ І – ІІ ступенів навчається 90 учнів, сформовано 9 класів. У школі працює 18 вчителів , 10 з яких випускники нашої школи . У школі є дві родинних вчительських династії : Миколишиних і Пельвецьких.
З 1935 року – по 2009 рік в нашій школі 97 учнів закінчили школу з відзнакою, здобули вищу освіту 103 випускники, 16 випускників здобуває вищу освіту.
Серед випускників школи є вчені з науковими званнями , викладачі вузів , технікумів, училищ, коледжів, видатні діячі культури і мистецтва, військові спеціалісти, юристи.
Випускник школи 1965 року Гап’як Іван Григорович – відомий художник України , професор Львівського інституту прикладного мистецтва.
Учень школи 1961-1965 рр. Качур Павло Степанович - народний депутат України четвертого скликання, у 2005 році займав посаду міністра будівництва, архітектури та житлово – комунального господарства , у 2007-2008 році займав посаду голови держадміністрації Сумської області.
Випускник школи 1976 року Холоднюк Зеновій Васильович у 2001-2004 роках - директор найуспішнішої Київської обласної дирекції НАСК «Оранта», у 2008 – 2009 рр. працює в Кабінеті Міністрів України заступником голови управління по автомобільних шляхах України , з 2009 року – голова правління автомобільних шляхів України .
Випускник школи 1986 року Погріщук Борис Васильович кандидат економічних наук , доцент , очолює Вінницький інститут економіки.
В 1950 році в школі вже працювало 13 вчителів. Два з них були місцеві , а решта - із Східної України . Учительський колектив був молодий , згуртований, творчий , працьовитий. В колективі панувала дружба, довіра і злагода.
Директор школи Варвара Харитонівна була чудовим організатором як учительського так і учнівського колективу, вміло розв’язувала конфліктні ситуації як в школі так і в селі Мала велику повагу серед односельчан .
В 1961 – 65 роках до старого корпусу школи було добудовано новий двоповерховий корпус із 4 кімнат.
( Фотографія №3. відкриття нового корпусу школи в 1965 році).
З 1977 – 1992 рік директором школи працював Ландига Микола Григорович, який вмів згуртувати педагогічний колектив і бути добрим керівником школи. За час його директорування в школі працювали, в основному, місцеві вчителі, які раніше були її учнями.
В 70 – 80 – х роках 19 століття в школі велася велика пошукова робота . Учні школи під керівництвом Ландиги Миколи Григоровича розшукали і вели переписку майже з усіма родичами воїнів, які загинули за визволення с. Сосулівка від німецьких загарбників. Часто з ними організовувалися зустрічі в с. Сосулівка під час святкування дня Перемоги.
Школа сьогодні
З 1992 року директором школи працює Миколишин Василь Федорович .В цей час в школі працював в основному молодий колектив. Всі вчителі були активні, брали участь у сільській художній самодіяльності, проводили чимало різноманітних заходів в школі, селі. Особливо багато організовувалося цікавих екскурсій з учнями в такі міста
як : Кам’янець – Подільський, Тернопіль, Брест, Київ і інші місця.
В 90 – ті роки , з проголошенням Незалежної Української держави , були великі труднощі у фінансуванні школи. Тому доводилось часто звертатися за допомогою до батьків. В 2003 року фінансування школи з боку держави покращилось. Завдяки цьому в
2003 році школа була газифікована . В 2004 році добудовано тамбур до спортивного залу. У 2006 році поновлена зовнішня штукатурка школи .
Велику допомогу школі надали меценати, вихідці із села Сосулівка. У 2007 році повністю замінено всі 39 вікон школи за кошти Качура Павла Степановича.
У 2008 році заасфальтовано шкільне подвір’я , спортивну площадку , доріжки завдяки мецената Холоднюка Зеновія Васильовича.
