Нові виклики та нові завдання

Матеріал з ТерноВікі

Стаття опублікована у журналах: «Відкритий урок. Плеяди», №3-4, 2009 рік; «Директор школи. Шкільний світ», №5, 2009 рік. Роман Расевич, завідуючий Монастириським райметодкабінетом Тернопільської області, академік Української міжнародної академії оригінальних ідей, член Національної спілки журналістів України, член Наукового Товариства імені Тараса Шевченка НОВІ ВИКЛИКИ ТА НОВІ ЗАВДАННЯ Напередодні 2009 року Міністерство освіти та науки України своїми наказами затвердило Положення про районний( міський) методичний кабінет ( центр) та Примірний статут районного ( міського) методичного кабінету ( центру) ( відповідні накази МОН України №1119 від 08 грудня 2008 року та №1221 від 30 грудня 2008 року). Ситуація, що складається із введенням нового Положення про райметодкабінет потребує відповідної ( адекватної) реакції для реалізації як нових викликів так і розв’язання нових завдань, які виникатимуть в процесі його запровадження. Ці виклики та завдання особливо відчутні нині, коли цей перехід уже став закономірним. Наша методична установа працювала у таких умовах ( як виписано у новому Положенні про райметодкабінет) уже 12 років, з часу надання Монастириською районною державною адміністрацією районному методичному кабінету статусу навчально -методичної установи ще у листопаді 1997 року. З огляду на пройдений нами шлях, ми маємо змогу аналізувати цей період, оцінювати невирішені проблеми на цьому шляху, актуалізувати багато питань, з якими можемо зустрітись в процесі роботи в нових умовах. У такий спосіб є змога предметніше осягнути реалії часу, в яких відбуватиметься запровадження нового Положення про районний методичний кабінет. Одночасно можуть бути враховані помилки та прорахунки в процесі роботи, яку ми вже здійснювали. Нині предметно маємо заговорити про ті функції та повноваження, якими наділяється районний методичний кабінет в нових умовах. Адже співвідношення науково- методичного та управлінського у Положенні про районний методичний кабінет недостатньо виписано. Можемо при цьому зіткнутись із досить серйозною проблемою - небажанням зрозуміти функції районних методичних кабінетів зі сторони відділів освіти. А ці функції та повноваження є визначальними при встановленні відповідної рівноваги в управлінській діяльності відділу освіти та районного методичного кабінету. Робота з педагогічними кадрами, на що зорієнтоване нове Положення про райметодкабінет, не вичерпує, принаймні на рівні нашого сільського району, того поля діяльності, яким займається райметодкабінет в сьогоднішніх умовах. Стереотип поведінки «старшого над молодшим», який складався роками у стосунках: «райво – рай - методкабінет» не дозволяє піднятись для розв’язання нових завдань багатьох керівників відділів освіти. -2. Можливо тут працює і суб’єктивний фактор. Адже численна кількість документів, які надходять із вищестоящих освітянських структур потребує залучення великої кількості виконавців, в т.ч. і працівників методичної служби, яка виконує в такому разі не методичні, а інспекторські функції. Нині значну кількість своїх повноважень відділ освіти делегує районному методичному кабінету. Частина із них не передбачена діючим Положенням про районний методичний кабінет. Але делегування повноважень районному методичному кабінету, як науково- методичній установі, мало би передбачати і відповідний механізм дії в цих умовах того ж таки райметодкабінету, Тобто, в такому разі, повноваження на предмет реалізації доручень відділу освіти, які він дає райметодкабінету ( а в новому Положенні про райметодкабінет це називається зверненням відділу освіти на адресу райметодкабінету про виконання тих чи інших доручень відділу освіти- досить толерантний термін, який виділений нами курсивом -Р.Р.), переходять повністю до відання райметодкабінету. Тобто здійснити виконання того чи іншого документа можна тільки при умові, коли науково - методична установа сповна наділена такими повноваженнями. Здається, у нас із цим питанням проблем немає. Адже уже перші спроби здійснити проводку документів, які виконує райметодкабінет на звернення відділу освіти дістало відповідне розуміння як з боку відділу освіти, так і керівників шкіл. Та й намагаємось діяти в рамках існуючого Положення про районний методичний кабінет , у якому йдеться про інформаційно - методичний супровід матеріалів, що може здійснювати РМК. У випадку, коли працівниками РМК виконуються документи на звернення відділу освіти, то і подавно така функція мала би належати саме науково - методичній установі зі всіма повноваженнями, якими вона мала б бути наділена в такому разі. Звичайно, прийняття управлінських рішень стосовно оцінки діяльності керівників шкіл має залишатись прерогативою завідуючого відділом освіти. Інша справа, що свої дії в такому разі він узгоджує із районною методичною установою, яка вносить пропозиції стосовно вирішення тих чи інших питань роботи освітянської галузі району. Здається і механізм зрозумілий та цілком логічний і випливає він із логіки управління освітніми процесами на сучасному етапі розвитку суспільства. На основі багаторічного досвіду роботи нами була підготовлена стаття, яка опублікована у журналі «Директор школи. Шкільний світ» ( №1 за 2009 рік). Назва статті: «Управління освітньою галуззю району». Наші думки нині пригодяться багатьом відділам освіти та районним методичним установам щодо удосконалення управління освітньою галуззю району. Адже проблема , яка довший час залишалась невирішеною, заставляє кожного з нас по новому подивитись на багато функцій, які нині виконує районний методичний кабінет. -3. Чимало довелось нам попрацювати за останні роки на районному рівні, щоб співвідношення управлінських функцій відділу освіти та районного методичного кабінету були максимально збалансованими. Правда, тут зіграла відповідну роль мудрість керівників нашого відділу освіти, які толерантно ставились до еволюційного ходу, який в кінцевому випадку наближав нас до нормативного оформлення статусу рай - методкабінету в нинішньому його вияві. Треба було мати мужність експериментувати в умовах, коли в інших районах області чи України це питання вирішували дуже просто: підкоряйся, і баста. Нікуди правди діти, що наш відділ освіти від цього тільки виграв. Нам залишається тільки здійснити невеличкий коректив у цьому процесі, щоб функціонувати уже у новому статусі , як це передбачено новим Положенням про районний методичний кабінет. Районні методичні кабінети, як і відділи освіти, на етапі становлення районних науково - методичних установ зіткнуться з чималою кількістю проблем, які виникатимуть на шляху запровадження нового Положення про районний методичний кабінет. І в першу чергу ці проблеми стосуватимуться унормування повноважень в рамках двох освітянських структур : районного відділу освіти та районного методичного кабінету. Без встановлення такої рівноваги ( відносної рівноваги), яка збалансовано відображатиме суть управління в освітній галузі кожного конкретного району не вдасться забезпечити повноцінного функціонування освітньої галузі . Саме збалансування дій двох управлінських структур освітянської галузі ( відділу освіти та районного методичного кабінету) дозволить забезпечувати динамічний розвиток освітньої галузі. Дуже принциповим у цьому плані є суб’єктивний фактор. Нинішнім райметодкабінетам набагато легше з одного боку вирішувати питання переходу на самостійність, тобто на новий статус. А з другого боку цей процес буде набагато складнішим, ніж у нас, адже за період, який ми пройшли, вдалось уже сформувати таке силове педагогічне поле діяльності управлінських структур ( райво - рай методкабінет), коли функції нині виконуються майже спонтанно, бо апробовувались та корегувались поступово, перш ніж досягти нинішнього рівня функціонування. В нинішніх умовах наша робота набуде тільки корекційного характеру і ніякої психологічної ломки щодо зміни усталених стереотипів діяльності ми уже не відчуємо. Віримо, що наш відділ освіти з розумінням поставиться до нинішньої ситуації, яка склалась в управлінській ланці районного рівня. Бо ця ситуація продиктована уже державним підходом щодо унормування діяльності районних методичних установ. З одного боку нам було важче це робити, адже діяли ми в умовах, коли такий підхід щодо самостійності методичних установ був задекларований на рівні області невеликою -4. кількістю райметодкабінетів. Інші райони зробити цього не змогли через великий адміністративний тиск, якого зазнавали райметодкабінети з боку відділів освіти. Ті ж таки відділи освіти зайняли тоді вичікувальну позицію, а в окремих випадках – і деструктивну, щоб максимально продовжити існування адміністративного ходу в управлінській діяльності на районному рівні. Райметодкабінети залишались придатками відділів освіти. Це були структурні підрозділи відділів освіти. Тому і диктувались ті функції, які мав виконувати районний методичний кабінет. Вони ( ці функції) переважно зводилась до «простої обслуги» відділів освіти та частковим виконанням власних повноважень щодо організації науково- методичної роботи з педагогічними кадрами в районі. Проте процес народження нового підходу не закінчувався. І треба було пережити стільки років, щоб дане питання набуло нового звучання. Зверхність, що панувала в освіті тривалий період, виробила відповідний стереотип поведінки керівників відділів освіти щодо районних методичних кабінетів. Вихід райметодкабінетів «на волю» стався не з волі відділів освіти. Вони і надалі були готові цю зверхність демонструвати, незважаючи на демократичний характер розвитку суспільства, який поступово утверджується в Україні. Використання райметодкабінетів на свій розсуд, на свій лад і на свій стиль давав змогу демонструвати досить витончені ходи у цьому процесі, які граничили із далеко не цивілізованими. Глуха та німа обслуга мала тільки виконувати ролі, а ось бути почутою та вваженою- цього службі не належалось. Відділи освіти жили за принципом: «Добре, щоб райметодкабінети були , але ще краще, щоб їх не було». Тому найменше слово на користь райметодкабінетів їх обурювало. Не дуже з великою охотою сприймали це і керівники шкіл, адже технологічна складова завдає їм чимало клопоту. А райметодкабінет завжди стоїть на сторожі дотримання цієї технологічності. А тим часом як у відділі освіти , так і районному методичному кабінеті роботи з роками не зменшувалось. Вона хіба що накопичувалась. І розподіляти функції треба було , адже робота не мала стояти на місці. Тому пригодився запропонований нами «технологічний підхід», на якому я так детально зупинився у статті, про яку уже згадував. Інакше і не могло бути, адже співвідношення ролей, які виконував відділ освіти та районний методичний кабінет було не на користь останнього. Але ми не шкодуємо, що набули такого статусу раніше. Адже вдалось за цей період утвердитись як повноцінній методичній установі, яка сьогодні зіткнеться з новими викликами та проблемами, але уже нового рівня. По -іншому зазвучить наш голос на всеукраїнському рівні. Та й зі статусом нашим по іншому порахуються на всіх рівнях освіти. Інша справа, що ми не будемо спокійно очікувати, що принесе нам завтрашній день. Як і раніше, будемо прогнозувати, -5. моделювати, узагальнювати, щоб вийти на новий, якісний рівень роботи освітянської галузі району. В цьому полягає кінцева мета діяльності як відділу освіти, так і районного методичного кабінету. Нині ми мусимо пропонувати нові умови праці, в т .ч. і матеріального плану ( наявність у райметодкабінеті транспорту, мережі Інтернет, повноцінної комп’ютерної техніки та найновішого обладнання тощо). Адже це вихід на реалії часу, що відповідають тим умовам, в яких ми будемо працювати сьогодні і завтра. Скажемо одне, що виклики, які сьогодні насуваються, ніхто не вирішить окрім нас самих. Інша справа, що таке вирішення сьогодні буде більш цілеспрямованим. Бо у новому правовому полі будуть працювати усі відділи освіти та райметодкабінети, що значно покращить ситуацію із адаптацією цієї діяльності до нових умов. Інша справа, що наш досвід ще не раз пригодиться в процесі переходу на нові умови праці районних методичних установ. Та й проблем, які виникатимуть у зв’язку з таким переходом не зменшиться. У філософії управління освітньою галуззю району появились ножиці, принаймні на психологічному ( суб’єктивному) рівні, коли у методкабінетах усі уже бачать рушіїв освітянського прогресу. І в цьому уже ніхто не сумнівається. Інакше відбуватиметься відставання, причому суто суб’єктивне. Між райметодкабінетами минулого та рай- методкабінетами майбутнього уже встановилась часова межа. Цей часовий розрив нараховує приблизно 50 років (60-ті роки минулого століття - період їх заснування та 10 - ті роки уже цього століття). За вказаний період було здійснено чимало кроків, значна частина яких потребує осмислення. Тому стирання цього часового бар’єру ( 50 років символічно) має пройти нині майже одномоментно. А тим більше в нас, коли ми уже працюємо в нових умовах стільки років. Число 12 є справді символічним з огляду на всі моменти нашого земного життя. Нині відбувається адаптація до нових умов роботи районного методичного кабінету, адаптація його діяльності на марші. Не треба боятись того, що йдемо в нікуди. Бо посилення ролі районних методичних кабінетів тільки допоможе збалансувати ті функції в освітній галузі району, які так довго не вирішувались. В освіту приходить нова філософія управління. І чим скоріше вона утвердиться, тим безболісніше подолаємо перехідний період у становленні районних методичних кабінетів як повноцінних науково - методичних установ України. На часі нові виклики та нові завдання. У тісній взаємодії відділів освіти та районних методичних кабінетів ці завдання обов’язково знайдуть позитивне вирішення. І чим скоріше ці питання постануть, тим скоріше вони знайдуть конструктивне вирішення, аби співвідношення управлінського та науково - методичного давало максимальну віддачу насамперед для вчителя, який сьогодні якраз чекає на таку віддачу. Наша адреса: 48300, Тернопільська область, м. Монастириська. вул.. П. Тичини, 17 Тел.. моб. 8-098-665-91-57.