- | <p style="text-align:justify">Сьогодні люди, на жаль, надто призвичаїлися до ненормативної, лайливої лексики. Брутальні слова чуються скрізь. І реакція на них притуплюється. Легко знаходимо собі виправдання, що в такий спосіб знімаємо напруження, видаляємо негативну енергію, послаблюємо стрес чи просто додаємо колориту, так би мовити, „прикрашаємо” своє мовлення. Всі народи світу мають у словниковому запасі ненормативну лексику, однак з цим ганебним явищем борються всіма можливими засобами. Цінну допомогу в таких ситуаціях надає нам Церква, Святе Письмо, праці святих.<br><br>Вимовляння ненормативної, лайливої лексики, вульгарних слів, прокльонів, принизливих прізвиськ, негативно забарвлених слів є порушенням одночасно другої Божої Заповіді: „Не взивай намарне імені Господа Бога Твого”, п’ятої Божої Заповіді: „Не вбивай” та шостої Божої Заповіді: „Не чужолож”.<br><br>Святий апостол Павло навчає: „Жодне погане слово нехай не виходить з уст ваших, а лише гарне.” (Ефесян 4 : 28). Скільки то людей у нетерпеливості або в гніві даремно говорять багато такого, про що потім шкодують. Ісус Христос у Святому Євангелії застерігає нас перед пустими, гнівливими словами і грозить за них Божим судом: „Кажу бо вам – за кожне пусте слово, яке скажуть люди, дадуть відповідь судного дня за нього” (Мт. 12, 36).<br><br>Друга Божа Заповідь стоїть на сторожі пошани Божого імені та пошани усіх Божих створінь. Святий апостол Павло, маючи перед очима зневагу Божого імені, наказує: „Усяка досада, гнів, лють, крик та хула мусять бути викоренені з-посеред вас разом з усією злобою” (Ефесян 4, 31). Зневажаємо Бога тоді, коли лаємось, проклинаємо та зневажаємо Божі створіння, тобто самих себе через недостойні вчинки та пусті слова.<br><br>Церква закликає нас особливо дбати про чистоту тіла та серця. Той же апостол Павло сказав: „Чи не знаєте ви, що тіло ваше – то храм Духа Святого і дух Божий у вас перебуває? Як хто нівечить Божого храма, того знівечить Бог, бо храм Божий святий, а храм той – то ви” (1 Коринтян 3, 16-17). Отже кожен із нас – це є Храм Божий і людина, яка ображає іншого чи сквернословить, валить цей храм. А тепер задумаймось скільки навколо руйнівників, що Храм Духа Святого розвалюють в дуже простий і, на перший погляд, безневинний спосіб: лихослів’я та прокльони. Святий апостол Яків застерігає нас перед не опанованим язиком, кажучи: „Усі роди диких звірів та птахів, гадів та морських потвор були приборкані і приборкуються людським хистом. Язика ж ніхто з людей не може вгамувати: він - зло, що спокою не знає, наповнений смертельною отрутою”. Ось так, хто на свого язика не покладе вуздечки і не перестане сквернословити і проклинати, то які б зусилля не робив, не з’єднається з Богом. Більше того, він служить дияволові та його намірам. З цього приводу апостол Яків говорить так: „Язик – то огонь, язик сквернить усе тіло, запалює круг життя і сам запалюється від геєни” (Якова 3, 3-5)<br><br>Гріх, який виходить з наших уст був завжди з людьми і це прикро усвідомлювати, але ще прикріше і небезпечніше, що тепер на ці гріхи, тобто вогонь, який підпалив нашу душу і тіло, ніхто не звертає уваги. Це стає ніби звичне явище. Якби не Боже милосердя, то ми давно би горіли у вогні пустослів’я. У наш час цих слів так скрізь повно, що 95% людей вже не помічають у розмові ні за собою, ні за іншими цього, без перебільшення, тяжкого гріха. Такий гріх належить до гріхів нечистоти і є порушенням шостої Божої заповіді.<br><br>Мова – це дар Божий, даний людині для того, щоб за його допомогою людина славила Господа. Мова була найперше дана як засіб спілкування з Богом, а потім як засіб спілкування з людьми, але ні при яких обставинах не як засіб пустослів’я та лихослів’я. Апостол Яків говорить так: „Хіба з одного джерела може виходити вода солодка й гірка? Хіба може, брати мої, фігове дерево родити оливки чи виноград? Солодка вода не тече із солонцю” (Якова 2, 7-12). Ці слова означають, що з одних уст не повинні виходити слова любові та слова прокляття. Коли людина говорить сороміцькі слова, вона допускає до себе чорного ангела спокусника, який на противагу Ангелу-хоронителю має завдання довести нас до пекла. Особа, яка часто зловживає вульгарними словами, лайками, прокляттями, легко піддається до скоєння гріхів розпусти, п’янства, злоби, лінивства, брехні та всіх інших гріхів. <br><br>Крім цього, ненормативна лексика виступає як засіб згіршення і є порушенням п’ятої Божої заповіді. Кожен раз, коли ми вживаємо погані слова, то подаємо негативний приклад, особливо дітям. Тому ми несемо за це відповідальність. Ісус Христос в особливий спосіб осуджує згіршення, кажучи: „А хто спокусить одного з отих малих, що вірують у мене, такому було б ліпше, якби млинове жорно повішено йому на шию, і він був утоплений в глибині моря” (Мт. 18, 6).<br><br>Зважаючи на все сказане, будьмо пильні у тому, що робимо, і у тому, що кажемо. Бо, як відомо: „Слово – не горобець, вилетить – не спіймаєш.” Легко говорити, та дуже важко виправити заподіяну шкоду. Проти цього нас особливо застерігав Ісус Христос у своїй Нагірній проповіді, яка є суттю всього християнства, попереджуючи: „Хто ж скаже братові: Нікчема! – той підпаде Верховному Судові. А хто скаже: Дурень! – той підпаде під вогонь пекельний” (Мт. 5, 22). Вибір – за кожним із нас.<br><br>
| + | |