Користувач:Сапєгіна Леся
Матеріал з ТерноВікі
(→Мої роботи) |
|||
| (13 проміжних версій не показані.) | |||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
| - | + | == Про себе == | |
| + | Сапєгіна Леся Володимирівна.Народилася 3 липня 1977 року в с. Полівці Чортківського району Тернопільської області. | ||
| + | У 1999році закінчила Тернопільський державний педагогічний університет ім.В.Гнатюка. | ||
| + | Освіта вища. | ||
| + | Працюю в Полівецькій загальноосвітній школі І-ІІ ступенів. | ||
| + | Стаж роботи 5 років. | ||
| + | |||
| + | ==Педагогічне кредо == | ||
| + | Учитись важко, а учити ще важче. | ||
| + | Але не мусиш зупинятись ти. | ||
| + | Як дітям віддаси найкраще, | ||
| + | то й сам сягнеш нової висоти! | ||
| + | |||
| + | == Мої інтереси == | ||
| + | |||
| + | == Проекти в яких беру участь == | ||
| + | |||
| + | == Мої роботи == | ||
| + | Промайнув спекотний серпень, настала золотокоса осінь. Знову перше вересня; святкове вбрання; барвисті квіти... Перший клас - перші радощі, перші турботи. Розгублені погляди десяти милих діточок. Збентеженість, неспокій, незначна розгубленість у моїй душі. | ||
| + | Від щирого серця говорю: | ||
| + | Мої школярики, добром зігрію вас. | ||
| + | Зумієте читати і писати, | ||
| + | нову стежину творчості шукати. | ||
| + | Щоб зоряний настав для кожного з вас час | ||
| + | і гідними людьми змогли в житті ви стати... | ||
Поточна версія на 14:04, 28 січня 2011
Зміст |
Про себе
Сапєгіна Леся Володимирівна.Народилася 3 липня 1977 року в с. Полівці Чортківського району Тернопільської області. У 1999році закінчила Тернопільський державний педагогічний університет ім.В.Гнатюка. Освіта вища. Працюю в Полівецькій загальноосвітній школі І-ІІ ступенів. Стаж роботи 5 років.
Педагогічне кредо
Учитись важко, а учити ще важче. Але не мусиш зупинятись ти. Як дітям віддаси найкраще, то й сам сягнеш нової висоти!
Мої інтереси
Проекти в яких беру участь
Мої роботи
Промайнув спекотний серпень, настала золотокоса осінь. Знову перше вересня; святкове вбрання; барвисті квіти... Перший клас - перші радощі, перші турботи. Розгублені погляди десяти милих діточок. Збентеженість, неспокій, незначна розгубленість у моїй душі.
Від щирого серця говорю:
Мої школярики, добром зігрію вас. Зумієте читати і писати, нову стежину творчості шукати. Щоб зоряний настав для кожного з вас час і гідними людьми змогли в житті ви стати...
