Горожанська ЗОШ I-III ст.
Матеріал з ТерноВікі
| Рядок 89: | Рядок 89: | ||
| - | |||
[[Категорія:МонаВікі]] | [[Категорія:МонаВікі]] | ||
| + | [[Категорія:Навчальний заклад]] | ||
Версія 08:20, 28 січня 2011
Зміст |
Назва навчального закладу
Адміністрація
Адреса, телефони
с. Горожанка, Монастириський район, Тернопільська область, 48311, тел. 035-55-25-3-25
Фотогалерея
З історії навчального закладу
Горожанська загальноосвітня школа заснована в листопаді 1894 р. Це була однокласна школа, з 1894 року – двокласна, у 1932 році – чотирикласна школа. У 1944 – 1945 роки – семирічна, у 1957 році – десятирічна школа. Нове приміщення школи збудовано в 1980 році, з 1992 року – загальноосвітня школа І – ІІІ ступенів. Статут школи, Положення про середній навчальний виховний заклад, Закон про освіту, Закон про позашкільну освіту, Закон про дошкільну освіту, Концепція 12 – річної середньої загальноосвітньої школи, Державна національна програма “Освіта”, Національна доктрина розвитку освіти ХХІ ст., Концепція громадянського виховання особистості в умовах розвитку української державності, Конвенція виховання дітей та молоді в національній системі освіти, конвенції ООН про права дитини, Положення про державну підсумкову атестацію учнів у системі загальної середньої освіти, інші нормативні документи Міністерства освіти і науки України, річний план роботи школи – ось основні документи, якими керуються у своїй роботі дирекція школи і весь педагогічний колектив навчального закладу.
У Горожанській загальноосвітній школі нараховується 25 педагогічних працівників з них 22 чол. із вищою освітою. Це становить 88% від загальної кількості. 3 чол. із середньою спеціальною освітою, а це становить 12%. 3 педагогічних працівники мають вищу кваліфікаційну категорію. Один учитель має педагогічне звання “Вчитель методист”, двоє вчителів має педагогічне звання “Старший вчитель”, 9 педагогічних працівників мають І кваліфікаційну категорію, 8 чол. – ІІ кваліфікаційну категорію, 2 чол. – спеціалісти . У школі впроваджується в життя державна програма “Вчитель”. Велика увага приділяється утвердженню статусу педагога в сучасному суспільстві, добору молоді на педагогічні спеціальності. В школі розроблено заходи на виконання державної програми “Вчитель” Педагогічний колектив працює над науково – педагогічною проблемою “Диференціація навчально – виховного процесу в умовах 12 – бальної системи оцінювання навчальних досягнень учнів. На реалізацію цієї проблеми і спрямована вся робота педагогічного колективу школи.
В основу виховного процесу в школі покладено проблема “Краєзнавча робота як дійовий засіб формування в учнів героїко - патріотичних почуттів” Вся робота педагогічного колективу спрямована на всебічний розвиток особистості школяра. Вчителі – предметники, вчителі початкових класів увагу приділяють індивідуальній роботі із здібними та обдарованими дітьми. В практику роботи вчителів широко ввійшли нестандартні уроки: уроки – заліки, уроки – диспути, уроки - подорожі, уроки – конференції, круглі столи, впроваджується тестовий контроль. Такі методи роботи викликають в учнів інтерес до навчальних предметів, активізують розумову діяльність школярів. Кожного року учні школи є переможцями районних та призерами обласних олімпіад з навчальних дисциплін. В практику роботи втілювалися елементи інноваційних педагогічних технологій. Посилилися вимоги до оцінки знань, умінь і навичок учнів.
Велика увага звертається на реалізацію таких пріоритетних напрямків роботи: інноваційні технології; навчальний кабінет; освітньо – молодіжні товариства – нові моделі організації; шкільний музей - кожній школі. По кожному цьому напряму складено плани реалізації таких програм у школі. Виховна робота в школі ґрунтувалась на розробленій педагогами закладу “Системі національного виховання” і була спрямована на забезпечення головної мети національного виховання - формування громадянина України. В школі є відповідна база для здійснення національного виховання: зал української символіки, кімната - музей “Історія рідного краю”, кабінет української мови і літератури, кабінет історії, відповідні кутки в класних кімнатах: історична, педагогічна, методична, релігійна література; наочні матеріали у вигляді плакатів, стендів, діафільмів, розробки уроків з народознавства, основ християнської моралі, сценарії виховних заходів. Діє орган учнівського самоврядування - ВУР; дитячо - молодіжні товариства патріотично - просвітницького спрямування: “Соколята”, “Молоді Соколи”, “Сокіл”, “Молода Просвіта”. Вагоме місце у виховній роботі посідає участь школярів в етапах Всеукраїнської історико- географічної експедиції “Сто чудес України”, Всеукраїнській історико - краєзнавчої експедиції “Пам’ять”, експедиціях “Краса і біль України”, у Всеукраїнському Русі учнівської молоді “Моя земля - земля моїх батьків”. На всіх етапах становлення буття українського народу високо цінувалися громадянський дух наших співвітчизників, їх невгамовне прагнення жити вільно й незалежно, присвятити своє життя процвітанню рідної України. Здійснювати громадянське виховання - це дати кожній дитині необхідний обсяг знань, громадянознавчих понять та уявлень, стверджувати якості свідомого й активного громадянина. Детальныше
Шкільний музей (Наші традиції)
За короткий час зібрали багато пам"яток минулого століття, речових доказів періоду ІІ світової війни, фотографій, листів, документів, які мали музейну цінність. Учні записали перекази, легенди, спогади старожилів про історію села. Учителі Мельник П. І., Сурмачевський В. Я., Грабар Г. Й., Запухляк Б. Й. багато попрацювали в державних архівах Тернополя, Львова, Івано-Франківська над матеріалами, що стосувалися нашого музею. Були зроблені фотокопії, ксерокопії, виписки з документів. Коли матеріали для експозиції були підібрані, працівники школи разом із спеціалістами художньої майстерні естетично оформили приміщення музею. З часом музей набув популярності не тільки серед учнів, але й серед жителів Горожанки.
Наші односельчани стали частими гостями музею: цікавилися експонатами, пропонували нові матеріали. Рада музею зібрала і систематизувала інформацію про життєву долю активістів "Просвіти", про боротьбу членів ОУН-УПА, про невинно засуджених і репресованих людей польською і радянською владами. Обов"язковими гостями музею є колишні жителі Горожанки, які нині проживають у США, Канаді та інших країнах. У перші роки незалежності України в школі відпрацьовувалась система національного виховання. Її центром став музей "Історія рідного краю".
Управлінням освіти Тернопільської обласної держадміністрації нашому музею було видано свідоцтво №19-09 "Про відомчу реєстрацію музею при закладі системи МО України"- "Музей "Історія рідного краю" Горожанської ЗОШ І-ІІІ ст. Монастириського району. Загальна кількість експонатів-1510 з них оригіналів-251
Творчість учнів
Ми гордимося
Крайовий провідник З кожним роком відкриваються все нові і нові сторінки з іситорії ОУН-УПА. Моя розповідь про одного із діячів командного складу УПА, уродженця села Горожанки Федора Воробця, "Верещака". Можна без перебільшення твердити, що наш земляк був однією з найпомітніших фігур в командній структурі УПА. Поодинокі факти про нього я почув ще на початку 80-х років. А за роки незалежності України вдалося зібрати багато інформації, яка зберігається в шкільній кімнаті-музею рідного краю. У книзі майора УПА Петра Содоля "Українська Повстанська Армія, 1943-49. Довідник" в розділі "Керівництво воюючої України " читаємо: "Воробець Федір, "Верещака", "Олекса", народився 1922р. в с. Горожанка Підгаєцького району Тернопільської області- загинув (9) 1959 в Іркутській області (Росія). Син селянина. Закінчив гімназію в Станиславові в 1939, член ОУН від 1939 в Кракові, в похідних групах ОУН на Житомирщині в 1941, призначений районовим, пізніше надрайоновим провідником ОУН в Олевську. На початку 1943 окружний провідник ОУН Житомирщини, восени командир УПА-Східної ВО "Тютюнник" у ранзі хорунжого, підвищений до поручника. Від серпня 1944 року заступник крайового провідника ОУН Східного краю "Одеса" ПЗУЗ та командир ВО "444". В 1945 році крайовий провідник. 15-го січня 1946 важко поранений в бою з спецгрупою НКВС під маскою "УПА", захоплений живим у непритомному стані. Засуджений на кару смерти, замінену на 25 років ув"язнення. Загинув у наслідок медичних експериментів МГБ у в"язничній лікарні Озьорлагу".
Існує чимало версій про бойовий шлях Ф. Воробця. Різними були тлумачення авторів радянських часів. Цікавий матеріал, зокрема, подає у "Бюлетені" 5 видавничого комітету літопису "Української Повстанської Армії", що вийшов у світ в Торонто восени 1995р., колишній полковник УПА Василь Левкович, "Вороний". Є і конкретні свідчення, що відтворюють реальну картину тогочасних подій. Про це мені розповів 1993 році Омелян Польовий, "Остап"- полковник УПА, командир військової округи 3 "Лисоня" (УПА-Захід), який зараз проживає у Тернополі. У 1946 році доля звела його і Воробця у сумнозвісних застінках НКВС у Києві. Довший час вони сиділи в одній камері, тому Польовий детальніше знає про останній бій Воробця, який разом з кількома повстанцями був оточений переважаючою спецгрупою НКВС в одному із сіл на Волині. Швидше всього причиною оточення стала підла зрада одного із рядових УПА, який допоміг спецгрупі вийти на слід "Верещаки". Більшовики передали героям письмовий ультиматум, щоб здалися. Хлопці відмовилися. Тоді загорівся нерівний бій. Один за одним, скошені ворожими кулями, падали бійці "Верещаки". Був поранений Федір Воробець і його непритомного схопили енкаведисти.
А далі потягнулися чорні дні і місяці в застінках НКВС. За словами О. Польового радянські верховоди планували наприкінці 1946- початку 1947 року провести в Києві політичне судилище над членами керівництва ОУН-УПА, які потрапили до лабет енкаведистів. Більшовики ставили за мету- заставити чільних діячів ОУН-УПА привселюдно розкаятися, відректися від святих ідеалів боротьби за вільну Україну, зрадити ідею, за яку поклали голови тисячі героїв.
... І ось почалася багатомісячна "обробка" в застінках НКВС чільних діячів ОУН-УПА. Мішенню були вибрані відомі діячі визвольних змагань, серед них Крайовий Провідник Федір Воробець. В хід пішли найрізноманітніші засоби впливу із багатого арсеналу НКВС: обіцянки, прощення, залякування, шантаж, провокація, очні ставки, фізичне знущання. Але не вдалося більшовикам зламати дух героїв, для яких зрада ідеалів була б найтяжчою особистою ганьбою, найстрашнішим злочином перед Україною. 19 березня 1947 року військовий трибунал засудив провідних діячів ОУН-УПА до розстрілу. Почалися найстрашніші секунди, хвилини, години, дні і ночі, а дальше- місяці очікування чорної миті прощання із життям. Як згадує Омелян Польовий, це були нелюдські муки, страшніші від побоїв і тортур. У травні 1947 року в Радянському Союзі було відмінено смертну кару, її "замінили" на 25-річне заслання. Деякий час Воробець перебував перед висилкою до Сибіру в Бердичівській тюрмі. Туди поїхала його мати. Їй вдалося зустрітися востаннє з сином. Він надіявся повернутися в рідну Горожанку. Але не судилось... Потягнулися довгі роки таборів, етап за етапом. Давались знати старі рани, тюремне життя помалу, але невпинно підточувало здоров"я.
Останнім із односельчан, хто зустрівся з Воробцем, був мій батько Йосип Грабар, який також відбув 15-річне ув"язнення за участь в горожанській боївці. Вони разом пробули кілька місяців 1955-1956 років в одному із таборів в Іркутську. Хоча сили невпинно покидали, але він до кінця життя залишався справжнім українцем. Ні на мить в його душу не проникали сумніви, а тим паче каяття. Він жив, боровся і закінчив свій життєвий шлях як герой.
