Свято „Нехай святиться ім’я Твоє” (про молитву „Отче наш”)

2011-03-04T09:48:49Z

Добровольська Оксана:

Підготувала: 
вчитель християнської етики 
[[Користувач:Добровольська Оксана|Добровольська О.М.]]

'''Вступне слово вчителя''' 
Сьогодні ми проведемо захід, присвячений молитві „Отче наш”. Завжди новий день ми починаємо і закінчуємо молитвою. У такий спосіб ми запрошуємо Господа Бога, щоб він був тут, серед нас. Молитва – це розмова з Богом. Молитва – матір добра. Від людей вимагається багато добрих діл, однак молитва повинна бути понад усі діла.
'''Пісня-молитва „Отче наш”.''' 
'''1-ша ведуча''' 
Ісус Христос дуже часто молився, тобто розмовляв зі своїм Отцем. У Святому Письмі є такі вислови: „Уранці ж, іще геть за ночі, вставши, вийшов і пішов на самоту й там молився”. „Він вийшов на гору молитись і провів усю ніч у молитві до Бога”.
'''2-га ведуча''' 
Ісус Христос молився на самоті або в оточенні своїх учнів, а інколи і в присутності багатьох людей. Апостоли, дивлячись на Ісуса, бажали і собі молитися так, як Він. Вони просили Його: „Навчи нас молитися”. Ісус відповів тоді своїм учням: „Тож моліться так: „ Отче наш, що єси на небесах! Нехай святиться ім’я Твоє!”.
'''3-тя ведуча''' 
Ісус навчив їх найкращої молитви, якою є „Отче наш”. Ми часто промовляємо її під час Служби Божої в церкві. Священик підносить руки вгору на знак того, що самі з себе нічого не маємо. Ми все отримали від Бога, і в усьому Йому завдячуємо.
'''4-та ведуча''' 
Ісус, навчаючи своїх учнів Господньої молитви „Отче наш”, бажав і нас навчити, що з Богом ми повинні говорити про всі наші справи так, як це робить дитина з улюбленим батьком: може розповідати про щось, перепрошувати, виявляти свою любов.
'''5-та ведуча''' 
Цим способом між нами і Богом зав’язується особливі взаємини – діалог. З Господом Богом можемо говорити самі і тоді наша молитва є особистою. Може також бути такий діалог, коли ціла громада поєднується з Богом одночасно у спільній молитві в одному місці. Коли молимося спільно, тоді серед нас перебуває сам Ісус Христос. Він казав і обіцяв нам це: „Де двоє або троє зібрані в моє ім’я, там я серед них”.
'''Дівчина''' 
Молитва до Бога – найкраща розрада. 
Молитва до Бога – найкраща порада. 
Молитва до Бога – любов всемогутня. 
Молитва до Бога – йде з нами в майбутнє. 
'''Дівчина''' 
Життя дарує дні розпуки 
Поміж щедротами землі. 
Й підносяться до неба руки 
Позначені у мозолі. 
А з серця линуть щирі звуки 
Молитви з сяйвом на чолі. 
 
Тоді розлуку й сум розвіє 
Молитви щира теплота, 
Що завжди владно чародіє, 
Як сила вічна і проста. 
І душу стомлену огріє 
Глибока віра у Христа. 
'''6-та ведуча''' 
Найдосконалішою спільною молитвою є Служба Божа. Ніколи не дозволяймо собі пропускати її або недбало брати в ній участь. До цього нас зобов’язує третя Божа заповідь „Пам’ятай день святий святкувати”.
Дівчина 
День святковий святкувати 
Нас навчила рідна мати, 
Щоб свої обряди знали 
І традицій не топтали. 
У неділю в Божім храмі, 
Щоб Ісуса прославляли, 
Щоб із серця смуток щез, 
Бо в неділю Бог воскрес. 
Як ти до Церкви не вчащаєш, 
То ти неповна є людина – 
В душі найвищого не маєш, 
І в тобі образ Божий гине. 
Душа у Церкві розквітає, 
І в Церкві вищає людина. 
Дорога в Церкву – путь до раю, 
І до спасіння путь єдина. 
'''Дівчина''' 
Церква тиха, церква мила, 
Церква – радість, церква – сила. 
В церкві молимось Отцеві – 
Неба і Землі Творцеві. 
 
Церква – це молитви дім, 
Церкви треба нам усім, 
Бо без церкви людина – 
Як без мами пташина. 
'''1-ша ведуча''' 
„Отче наш” – це є найкраща і найважливіша молитва. Це – Господня молитва, бо її склав сам Господь наш Ісус Христос. Вона складається з вступних слів та семи прохань. Вступні слова: „Отче наш, Ти, що єси на небесах”, означають, що ми звертаємося до нашого Небесного Отця, як до люблячого і милосердного Батька.
'''2-га ведуча''' 
Перше прохання: „Нехай святиться ім’я Твоє”. Тут просимо, щоб усі люди прославляли і величали ім’я Боже.
'''3-тя ведуча''' 
Друге прохання: „Нехай прийде царство Твоє”. У ньому просимо Бога, щоб він запанував у наших душах, і щоб ми колись прийшли до Небесного Царства.
'''4-та ведуча''' 
Третє прохання: „Нехай буде воля Твоя, як на небі , так і на землі”. Тут просимо, щоб на землі так сповняли всі волю Божу, як Ангели в небі.
'''5-та ведуча''' 
Четверте прохання: „Хліб наш насущний дай нам сьогодні”. Тут просимо про поживу для нашого тіла і душі, про все, що нам потрібне для нашого земного життя.
'''6-та ведуча''' 
П’яте прохання: „Прости нам провини наші, як і ми їх прощаємо винуватцям нашим”. Просимо, щоб Бог простив нам наші гріхи, як і ми прощаємо їх іншим.
'''1-ша ведуча''' 
Шосте прохання: „І не введи нас у спокусу”. Просимо Господа, щоб Він оберігав нас від усяких спокус.
'''2-га ведуча''' 
Сьоме прохання: „Але визволи нас від лукавого”. Просимо, щоб Бог хоронив нас від усього злого. Єврейське слово „амінь” означає „нехай так буде”. Промовляти Господню молитву треба часто. Вона з’єднує нас з Богом, додає нам сили проти злого і скріплює нас у доброму.
'''Дівчина''' 
Отче наш, Ти, що живеш 
На небі в вічній славі, 
Зверни на нас вітцівський зір, 
Дай дари все ласкаві. 
 
Нехай Твоє святе ім’я 
Навіки прославляється, 
Нехай всяким твором рук Твоїх 
Без впину величається. 
 
І царство пресвяте Твоє 
Нехай між людьми настане, 
Хай щезне з світу всяке зло, 
Хай зникне все погане. 
 
Зарівно в небі й на землі 
Твоя хай діється воля, 
Хай чоловік покине гріх, 
Хай скінчиться сваволя. 
 
Насущний хліб також нам дай, 
Подай, мов сиротині, 
За нього просимо ми всі, 
Благаємо на нині. 
 
Провини наші нам даруй, 
Які ми учинили, 
Даруй, як ми прощаєм всім, 
Котрі нас образили. 
 
Спокуси злого віддаляй, 
Щоб ми не впали в сіті, 
Від всього лиха нас збавляй – 
Ми ж Твої, Боже, діти. 
'''Пісня „Не забудь помолитися Богу”''' 
'''3-тя ведуча''' 
Ми можемо і ми повинні молитися так, як Ісус Христос. В наших молитвах просимо Господа про здоров’я рідних, друзів і усіх людей. Просимо про поміч для себе. Треба обов’язково доручати Господові не тільки особисті справи, але й справи свого народу, села, держави. Від нашої молитви багато залежить, бо через неї виявляємо нашу довіру і любов до Бога.
'''4-та ведуча''' 
Господь Бог особливо вислуховує молитви дітей. Під час молитви ми повинні розмовляти з Богом щиро, не розсіюючись думками, збираючи усі свої помисли і почуття докупи.
'''Дівчина''' 
Молись в день радісного щастя 
І в час важких незгод – молись. 
Молись, коли грозять нещастя, 
Як маєш сумніви – молись. 
Молись, коли ти кривду знаєш, 
Як в небезпеці ти – молись, 
Молись, молись аж до могили, 
Чи йдеш, чи їдеш ти кудись. 
Молися ревно в час спокуси, 
Як переможеш, дякуй ти. 
Молись, молись і без вагання 
Іди в молитві до мети. 
 
'''ДІАЛОГ''' 

*Що значить молитися? 
*Молитися – це значить піднести душу до Бога і розмовляти з Богом. 
*З якою метою молимося? 
*Ми молимося, щоб славити Бога, дякувати Богові, Бога про щось просити. 
*Коли ми повинні молитися? 
*Ми повинні молитися часто, а саме: рано і ввечері, перед їдою і по їді, перед працею і після праці, у спокусах, у всіх потребах та нещастях. 
*Як треба молитися? 
*Треба молитися побожно – це значить: при молитві треба думати про Бога і остерігатися розсіювання; *покірно – це значить: не нарікати, якщо Бог нас зараз не вислухає; постійно – це значить: не переставати молитися, хоч нам здається, що Бог нас не вислуховує; сподіватись на Божу волю, бо Бог краще знає, що нам потрібне для спасіння. 
*Чи треба молитися за інших? 
*Так! Треба молитися за всіх – за живих і померлих, і навіть за ворогів.
'''Хлопець''' 
Бог мене любить – 
Добре я знаю, 
Вітром голубить, 
Сонцем ласкає, 
Небом привітним, 
Дивиться в очі, 
Барвами літа 
Душу лоскоче. 
Трави духмяні 
Стелить під ноги, 
Тихим світанням 
Кличе в дорогу. 
Світ відкриває, 
Помисли будить, 
Добре я знаю: 
Бог мене любить. 
'''Дівчина''' 
Куди не піду я – 
Ти скрізь зі мною, Боже! 
У горі, в радості, 
У днях погожих. 
Коли закриє обрій 
Хмара чорна – 
До Тебе, Боже милий, 
Серцем горнусь. 
Я в самоті глухій 
Ніколи не одна. 
Мене не давить 
Відчаю стіна. 
Ти крила дав мені 
І голос, і слова. 
З Тобою лиш 
Душа моя жива. 
Життям своїм 
І серцем, і судьбою – 
Я на землі і у землі – 
З Тобою! 
'''5-та ведуча''' 
Взірцем молитви для нас є Ісус Христос. Чи наша любов подібна до його молитви? Все його життя – це виконання волі Бога-Отця. Щоб краще молитись, перебувай радо, як Ісус , на самоті й мовчанні.
'''Дівчина''' 
Люблю Тебе, мій Господи і Боже, 
Люблю Твоє ім’я, о мій Ісусе, 
Не знаю я, чи так казати гоже, 
Що я Тебе люблю. І не боюся. 
 
З Твоїм ім’ям увечері лягаю, 
З Твоїм ім’ям встаю я із постелі, 
В ім’я Твоє я людям помагаю, 
З Твоїм ім’ям виходжу із оселі. 
 
Ім’я мого Спасителя і Бога – 
Мій щит, мій меч, моє знамено вірне, 
Ісус Христос – то повна перемога. 
Над вічним ворогом мого спасіння. 
 
Люблю про Тебе думати, читати, 
В молитві із Тобою говорити, 
Хотіла б я всім людям розказати, 
Що я Тебе не можу не любити. 
'''Дівчина''' 
Ісусе мій, навчи Тебе любити, 
І дай мені пізнати Твою волю, 
Вкажи дороги, по яких ходити, 
Щоби з Тобою поєднати долю. 
 
Ісусе мій, навчи мене молитись, 
Всім серцем із Тобою говорити, 
На людські пересуди не дивитись, 
За зле і добре їх благословити. 
 
Ісусе мій, навчи мене прощати, 
Навчи і друзів й недругів любити, 
Гірких образ і слів не пам’ятати, 
А за каміння – хлібом заплатити. 
 
Ісусе мій, прости мої лукавства, 
Мої гріхи і всі мої провини. 
Думки і вчинки, щоб не розбігались, 
Почуй з глибин землі слова дитини. 
'''Дівчина''' 
Не залишай мене, Ісусе, 
Коли у серці біль щемить. 
Коли сльозами враз заллюся 
І радість щезне, відлетить. 
Не залишай, як сил не маю 
Молитись з вірою Тобі, 
Коли надія покидає 
І залишаюсь у журбі. 
Але ще більше я прошу: 
Не залишай мене тоді, 
Коли тяжку ти знімеш ношу, 
І щастя з’явиться в житті. 
Сьогодні хліба денного дай нам 
І провини наші нам прости, 
Як ми прощаєм нашим ворогам, 
І до спокуси нас не допусти. 
Борони нас, Отче, від лихого, 
Бо царство, сила й слава – все Твоє. 
Шукаєм ми усюди царства Твого 
І кожний з нас надією живе. 
Ми Тебе любимо, Отче, і величаємо, 
Жити по-Божому – 
Всі присягаємо! 
Учні з свічками. 
Ісусе милий, прийми мене, 
Світло серця Христового, просвіти мене, 
Любове Христова, охопи мене, 
Ласко Христова, зійди на мене, 
Благословення Христове, покрий мене, 
Правдо Христова, навчи мене, 
Віро Христова, скріпи мене, 
Тіло Христове, накорми мене, 
Крове Христова, напій мене, 
Серце Христове, не відкинь мене, 
Слово Христове, відроди мене, 
Благодать Христова, осіни мене, 
Ісусе милий, добрий Пастирю і Учителю, 
Навчи мене ходити дорогами правди Твоєї, 
Не дай заблукати у тернях життєвої 
Суєти і гріховності. Увійди в мою душу 
Через Тайну Твоєї Пресвятої Євхаристії 
І будь при мені до останньої хвилини 
Мого життя. Амінь.

Свято „Нехай святиться ім’я Твоє” (про молитву „Отче наш”)

2011-03-04T09:32:43Z

Добровольська Оксана: Створена сторінка: Підготувала: вчитель християнської етики [[Користувач:Доброволь...

Підготувала: 
вчитель християнської етики 
[[Користувач:Добровольська Оксана|Добровольська О.М.]]

'''Вступне слово вчителя''' 
Сьогодні ми проведемо захід, присвячений молитві „Отче наш”. Завжди новий день ми починаємо і закінчуємо молитвою. У такий спосіб ми запрошуємо Господа Бога, щоб він був тут, серед нас. Молитва – це розмова з Богом. Молитва – матір добра. Від людей вимагається багато добрих діл, однак молитва повинна бути понад усі діла.
'''Пісня-молитва „Отче наш”.''' 
'''1-ша ведуча''' 
Ісус Христос дуже часто молився, тобто розмовляв зі своїм Отцем. У Святому Письмі є такі вислови: „Уранці ж, іще геть за ночі, вставши, вийшов і пішов на самоту й там молився”. „Він вийшов на гору молитись і провів усю ніч у молитві до Бога”.
'''2-га ведуча''' 
Ісус Христос молився на самоті або в оточенні своїх учнів, а інколи і в присутності багатьох людей. Апостоли, дивлячись на Ісуса, бажали і собі молитися так, як Він. Вони просили Його: „Навчи нас молитися”. Ісус відповів тоді своїм учням: „Тож моліться так: „ Отче наш, що єси на небесах! Нехай святиться ім’я Твоє!”.
'''3-тя ведуча''' 
Ісус навчив їх найкращої молитви, якою є „Отче наш”. Ми часто промовляємо її під час Служби Божої в церкві. Священик підносить руки вгору на знак того, що самі з себе нічого не маємо. Ми все отримали від Бога, і в усьому Йому завдячуємо.
'''4-та ведуча''' 
Ісус, навчаючи своїх учнів Господньої молитви „Отче наш”, бажав і нас навчити, що з Богом ми повинні говорити про всі наші справи так, як це робить дитина з улюбленим батьком: може розповідати про щось, перепрошувати, виявляти свою любов.
'''5-та ведуча''' 
Цим способом між нами і Богом зав’язується особливі взаємини – діалог. З Господом Богом можемо говорити самі і тоді наша молитва є особистою. Може також бути такий діалог, коли ціла громада поєднується з Богом одночасно у спільній молитві в одному місці. Коли молимося спільно, тоді серед нас перебуває сам Ісус Христос. Він казав і обіцяв нам це: „Де двоє або троє зібрані в моє ім’я, там я серед них”.
'''Дівчина''' 
Молитва до Бога – найкраща розрада. 
Молитва до Бога – найкраща порада. 
Молитва до Бога – любов всемогутня. 
Молитва до Бога – йде з нами в майбутнє. 
'''Дівчина''' 
Життя дарує дні розпуки 
Поміж щедротами землі. 
Й підносяться до неба руки 
Позначені у мозолі. 
А з серця линуть щирі звуки 
Молитви з сяйвом на чолі. 
 
Тоді розлуку й сум розвіє 
Молитви щира теплота, 
Що завжди владно чародіє, 
Як сила вічна і проста. 
І душу стомлену огріє 
Глибока віра у Христа. 
'''6-та ведуча''' 
Найдосконалішою спільною молитвою є Служба Божа. Ніколи не дозволяймо собі пропускати її або недбало брати в ній участь. До цього нас зобов’язує третя Божа заповідь „Пам’ятай день святий святкувати”.
Дівчина 
День святковий святкувати 
Нас навчила рідна мати, 
Щоб свої обряди знали 
І традицій не топтали. 
У неділю в Божім храмі, 
Щоб Ісуса прославляли, 
Щоб із серця смуток щез, 
Бо в неділю Бог воскрес. 
Як ти до Церкви не вчащаєш, 
То ти неповна є людина – 
В душі найвищого не маєш, 
І в тобі образ Божий гине. 
Душа у Церкві розквітає, 
І в Церкві вищає людина. 
Дорога в Церкву – путь до раю, 
І до спасіння путь єдина. 
'''Дівчина''' 
Церква тиха, церква мила, 
Церква – радість, церква – сила. 
В церкві молимось Отцеві – 
Неба і Землі Творцеві. 
 
Церква – це молитви дім, 
Церкви треба нам усім, 
Бо без церкви людина – 
Як без мами пташина. 
'''1-ша ведуча''' 
„Отче наш” – це є найкраща і найважливіша молитва. Це – Господня молитва, бо її склав сам Господь наш Ісус Христос. Вона складається з вступних слів та семи прохань. Вступні слова: „Отче наш, Ти, що єси на небесах”, означають, що ми звертаємося до нашого Небесного Отця, як до люблячого і милосердного Батька.
'''2-га ведуча''' 
Перше прохання: „Нехай святиться ім’я Твоє”. Тут просимо, щоб усі люди прославляли і величали ім’я Боже.
'''3-тя ведуча''' 
Друге прохання: „Нехай прийде царство Твоє”. У ньому просимо Бога, щоб він запанував у наших душах, і щоб ми колись прийшли до Небесного Царства.
'''4-та ведуча''' 
Третє прохання: „Нехай буде воля Твоя, як на небі , так і на землі”. Тут просимо, щоб на землі так сповняли всі волю Божу, як Ангели в небі.
'''5-та ведуча''' 
Четверте прохання: „Хліб наш насущний дай нам сьогодні”. Тут просимо про поживу для нашого тіла і душі, про все, що нам потрібне для нашого земного життя.
'''6-та ведуча''' 
П’яте прохання: „Прости нам провини наші, як і ми їх прощаємо винуватцям нашим”. Просимо, щоб Бог простив нам наші гріхи, як і ми прощаємо їх іншим.
'''1-ша ведуча''' 
Шосте прохання: „І не введи нас у спокусу”. Просимо Господа, щоб Він оберігав нас від усяких спокус.
'''2-га ведуча''' 
Сьоме прохання: „Але визволи нас від лукавого”. Просимо, щоб Бог хоронив нас від усього злого. Єврейське слово „амінь” означає „нехай так буде”. Промовляти Господню молитву треба часто. Вона з’єднує нас з Богом, додає нам сили проти злого і скріплює нас у доброму.
'''Дівчина''' 
Отче наш, Ти, що живеш 
На небі в вічній славі, 
Зверни на нас вітцівський зір, 
Дай дари все ласкаві. 
 
Нехай Твоє святе ім’я 
Навіки прославляється, 
Нехай всяким твором рук Твоїх 
Без впину величається. 
 
І царство пресвяте Твоє 
Нехай між людьми настане, 
Хай щезне з світу всяке зло, 
Хай зникне все погане. 
 
Зарівно в небі й на землі 
Твоя хай діється воля, 
Хай чоловік покине гріх, 
Хай скінчиться сваволя. 
 
Насущний хліб також нам дай, 
Подай, мов сиротині, 
За нього просимо ми всі, 
Благаємо на нині. 
 
Провини наші нам даруй, 
Які ми учинили, 
Даруй, як ми прощаєм всім, 
Котрі нас образили. 
 
Спокуси злого віддаляй, 
Щоб ми не впали в сіті, 
Від всього лиха нас збавляй – 
Ми ж Твої, Боже, діти. 
'''Пісня „Не забудь помолитися Богу”''' 
'''3-тя ведуча''' 
Ми можемо і ми повинні молитися так, як Ісус Христос. В наших молитвах просимо Господа про здоров’я рідних, друзів і усіх людей. Просимо про поміч для себе. Треба обов’язково доручати Господові не тільки особисті справи, але й справи свого народу, села, держави. Від нашої молитви багато залежить, бо через неї виявляємо нашу довіру і любов до Бога.
'''4-та ведуча''' 
Господь Бог особливо вислуховує молитви дітей. Під час молитви ми повинні розмовляти з Богом щиро, не розсіюючись думками, збираючи усі свої помисли і почуття докупи.
'''Дівчина''' 
Молись в день радісного щастя 
І в час важких незгод – молись. 
Молись, коли грозять нещастя, 
Як маєш сумніви – молись. 
Молись, коли ти кривду знаєш, 
Як в небезпеці ти – молись, 
Молись, молись аж до могили, 
Чи йдеш, чи їдеш ти кудись. 
Молися ревно в час спокуси, 
Як переможеш, дякуй ти. 
Молись, молись і без вагання 
Іди в молитві до мети. 
 
'''ДІАЛОГ''' 
*Що значить молитися? 
*Молитися – це значить піднести душу до Бога і розмовляти з Богом. 
*З якою метою молимося? 
*Ми молимося, щоб славити Бога, дякувати Богові, Бога про щось просити. 
*Коли ми повинні молитися? 
*Ми повинні молитися часто, а саме: рано і ввечері, перед їдою і по їді, перед працею і після праці, у спокусах, у всіх потребах та нещастях. 
*Як треба молитися? 
*Треба молитися побожно – це значить: при молитві треба думати про Бога і остерігатися розсіювання; *покірно – це значить: не нарікати, якщо Бог нас зараз не вислухає; постійно – це значить: не переставати молитися, хоч нам здається, що Бог нас не вислуховує; сподіватись на Божу волю, бо Бог краще знає, що нам потрібне для спасіння. 
*Чи треба молитися за інших? 
*Так! Треба молитися за всіх – за живих і померлих, і навіть за ворогів.
'''Хлопець''' 
Бог мене любить – 
Добре я знаю, 
Вітром голубить, 
Сонцем ласкає, 
Небом привітним, 
Дивиться в очі, 
Барвами літа 
Душу лоскоче. 
Трави духмяні 
Стелить під ноги, 
Тихим світанням 
Кличе в дорогу. 
Світ відкриває, 
Помисли будить, 
Добре я знаю: 
Бог мене любить. 
'''Дівчина''' 
Куди не піду я – 
Ти скрізь зі мною, Боже! 
У горі, в радості, 
У днях погожих. 
Коли закриє обрій 
Хмара чорна – 
До Тебе, Боже милий, 
Серцем горнусь. 
Я в самоті глухій 
Ніколи не одна. 
Мене не давить 
Відчаю стіна. 
Ти крила дав мені 
І голос, і слова. 
З Тобою лиш 
Душа моя жива. 
Життям своїм 
І серцем, і судьбою – 
Я на землі і у землі – 
З Тобою! 
'''5-та ведуча''' 
Взірцем молитви для нас є Ісус Христос. Чи наша любов подібна до його молитви? Все його життя – це виконання волі Бога-Отця. Щоб краще молитись, перебувай радо, як Ісус , на самоті й мовчанні.
'''Дівчина''' 
Люблю Тебе, мій Господи і Боже, 
Люблю Твоє ім’я, о мій Ісусе, 
Не знаю я, чи так казати гоже, 
Що я Тебе люблю. І не боюся. 
 
З Твоїм ім’ям увечері лягаю, 
З Твоїм ім’ям встаю я із постелі, 
В ім’я Твоє я людям помагаю, 
З Твоїм ім’ям виходжу із оселі. 
 
Ім’я мого Спасителя і Бога – 
Мій щит, мій меч, моє знамено вірне, 
Ісус Христос – то повна перемога. 
Над вічним ворогом мого спасіння. 
 
Люблю про Тебе думати, читати, 
В молитві із Тобою говорити, 
Хотіла б я всім людям розказати, 
Що я Тебе не можу не любити. 
'''Дівчина''' 
Ісусе мій, навчи Тебе любити, 
І дай мені пізнати Твою волю, 
Вкажи дороги, по яких ходити, 
Щоби з Тобою поєднати долю. 
 
Ісусе мій, навчи мене молитись, 
Всім серцем із Тобою говорити, 
На людські пересуди не дивитись, 
За зле і добре їх благословити. 
 
Ісусе мій, навчи мене прощати, 
Навчи і друзів й недругів любити, 
Гірких образ і слів не пам’ятати, 
А за каміння – хлібом заплатити. 
 
Ісусе мій, прости мої лукавства, 
Мої гріхи і всі мої провини. 
Думки і вчинки, щоб не розбігались, 
Почуй з глибин землі слова дитини. 
'''Дівчина''' 
Не залишай мене, Ісусе, 
Коли у серці біль щемить. 
Коли сльозами враз заллюся 
І радість щезне, відлетить. 
Не залишай, як сил не маю 
Молитись з вірою Тобі, 
Коли надія покидає 
І залишаюсь у журбі. 
Але ще більше я прошу: 
Не залишай мене тоді, 
Коли тяжку ти знімеш ношу, 
І щастя з’явиться в житті. 
Сьогодні хліба денного дай нам 
І провини наші нам прости, 
Як ми прощаєм нашим ворогам, 
І до спокуси нас не допусти. 
Борони нас, Отче, від лихого, 
Бо царство, сила й слава – все Твоє. 
Шукаєм ми усюди царства Твого 
І кожний з нас надією живе. 
Ми Тебе любимо, Отче, і величаємо, 
Жити по-Божому – 
Всі присягаємо! 
Учні з свічками. 
Ісусе милий, прийми мене, 
Світло серця Христового, просвіти мене, 
Любове Христова, охопи мене, 
Ласко Христова, зійди на мене, 
Благословення Христове, покрий мене, 
Правдо Христова, навчи мене, 
Віро Христова, скріпи мене, 
Тіло Христове, накорми мене, 
Крове Христова, напій мене, 
Серце Христове, не відкинь мене, 
Слово Христове, відроди мене, 
Благодать Христова, осіни мене, 
Ісусе милий, добрий Пастирю і Учителю, 
Навчи мене ходити дорогами правди Твоєї, 
Не дай заблукати у тернях життєвої 
Суєти і гріховності. Увійди в мою душу 
Через Тайну Твоєї Пресвятої Євхаристії 
І будь при мені до останньої хвилини 
Мого життя. Амінь.

Свято „Боже-Отче, глянь на діти”

2011-03-03T12:23:05Z

Добровольська Оксана:

[[Файл:33331.jpg|150px|thumb|left]]''Сценарій виховного заходу'' 
''[[Користувач:Добровольська Оксана|Добровольська О.М.]]''
''Вчитель християнської етики''
''cмт. Козлів,''
''Тернопільська обл.'' 
'''„БОЖЕ-ОТЧЕ, ГЛЯНЬ НА ДІТИ”''' 
(Святково прибрана сцена. Звучить тиха музика. Учні виходять на сцену) 
'''Вступне слово вчителя християнської етики.''' 
Всечесний отче! Шановні вчителі, батьки, гості та учні нашої школи. Сьогодні ми зібралися тут, щоб виявити нашу щиру любов та повагу до Господа і просити про Його щире благословення для малих дітей. Згадаймо слова Ісуса Христа: ”Пустіть дітей приходити до Мене, таких бо Царство Небесне”. Всі ми повинні наслідувати дитячу щирість, довірливість, доброзичливість, повну надію на Бога. Отож, устами дітей висловлюємо Богові нашу шану, відданість та подяку. 
''Учениця'' 
Боже-Отче, глянь на діти, 
На дрібненькі Твої квіти. 
Світи сонцем і зірками 
Над малими школярами. 
Дай нам сили та охоти 
До науки, до роботи, 
Щоб росли ми здоровенькі 
На потіху батька й неньки. 
Дух Святий хай з нами буде, 
Щоб з нас стали добрі люди! 
''Вчитель'' 
До молитви дівчинки просимо долучитися всечесного отця, який благословить наш виховний захід. 
(Слово надається запрошеному священикові) 
'''Пісня''' „Радісні ті діти, Отцем котрих є Бог” 
''Учень'' 
Як радісно жить в світі – 
Ісус наш любить нас! 
Дав нам життя, дав сонце, 
Нас живить повсякчас. 
Дав гарних добрих друзів 
Новий до щастя шлях – 
Як радісно жить в світі 
З молитвою в серцях! 
''Учениця'' 
Христе, князю над князями, 
Всемогутній Божий Сину, 
Обдари з небес дарами 
Українськую дитину. 
Будь від зла нам оборона, 
Будь нам Батько та й Учитель, 
Будь від напасті заслона, 
Будь Опікун, Покровитель. 
'''Пісня''' „Немає на світі кращого друга” 
''Учениця'' 
Я вірю, що існує Бог на світі, 
Могутній і ласкавий наш Творець 
Він дав Христа, щоб від гріха нас увільнити 
У Трійці Пресвятій це Бог-Отець. 
''Учениця'' 
І вірю ще, що засланий Месія, 
Що на хресті прийняв за нас смертельний скін 
Це є Господь наш і наш Бог правдивий 
І в Трійці має назву Божий Син. 
''Учениця'' 
А також вірю, що мене не покидає 
В хвилину радості і в час тривожних скрух 
Той Бог, що всюди є, все наповняє, 
У Трійці Пресвятій це Божий Дух. 
''Учень'' 
Хвалімо Бога, коли йдем 
Житейськими стежками – 
У кожнім кроці, в кожну мить 
Ісус Христос є з нами! 
Він – Цар і Бог – провадить нас 
Шляхом любові повсякчас. 
'''Пісня''' „Ми веселі і радієм всі разом” 
''Учень'' 
О Царю Небесний, любов’ ю святою 
Ти нас чим скоріш об’єднай! – 
Ми хочемо в єдності, мирі, спокою 
Молитись за рідний край! 
''Учениця'' 
І хоча не все збагну я 
У ділах Твоїх, Величний, - 
Любов серця в дар приношу, 
Бо Ти Сам – Любов і Вічність. 
''Учень'' 
Через Святої Тайни дар 
З Твоєї ласки, Христе, 
Вернувся нам любові чар, 
Вернулось серце чисте. 
В водах хрещення ми знов 
Дітьми Твоїми стали, 
Надію, Віру і Любов 
Від Тебе в дар прийняли. 
'''Пісня''' „Хто сотворив?” 
''Учениця'' 
Боже, Господи Ісусе, 
На колінцях я молюся – 
Всі гріхи мені прости 
І від лиха захисти. 
''Учениця'' 
Щоб я тата шанувала, 
Щоб матусі помагала, 
Щоб жили ми всі здорові, 
Завжди в мирі і любові. 
'''Пісня''' „Люблю я маму, люблю вітця” 
''Учениця'' 
Щедрі ласки даруєш, Боже, 
Тим, що просять Тебе за них – 
Хай же ласка Твоя поможе, 
Нам у наших працях шкільних. 
Подаруй нам, Господи, пильність, 
Щоб ми пильні завжди були, 
Щоб у школі ми пильно вчились, 
І щоб труднощі перемогли. 
''Учень'' 
Боже Отче, що на небі, 
Молюся щиренько, 
Не лишай Ти у потребі 
Моїх батька й неньку! 
Дай здоров’я всій родині, 
Дай врожай на полі, 
Нашій рідній Україні 
Кращої дай долі! 
'''Пісня''' „Казала мені мати” 
''Учениця'' 
До неба в нас дорога є одна, 
Її позначки – заповіді Божі. 
Не виконаєш їх – нам гріш-ціна 
Ніхто допомогти нам вже не зможе. 
''Учень'' 
Не будеш інших богів мати, 
Крім мене одного звати. 
Не взивай дармо ім’я Бога, 
Він – Твій Творець і осторога, 
Все пам’ятай про дні святкові, 
Святкуй їх для душі обнови! 
Шануй вітця і матір свою, 
Щоб довго жить в добрі й спокою! 
Не смій нікого убивати 
Смертю: Мені лише карати! 
Не чужо лож, не гріши тілом, 
Думкою, словом, ані ділом! 
Не кради власності чужої, 
Щасливий будь із праці свої! 
Не свідчи лоно перед судом, 
На ближнього не кидай брудом! 
Не побажай жінки чужої, 
Уникай в серці гадки тої! 
І жодної чужої речі, 
Хай не бажають твої очі! 
 
''Учениця'' 
Живімо так, як Господь Бог велить, 
І станьмо біля Нього на сторожі. 
Земне життя хвилинне – одна мить, 
Тож виконаймо заповіді Божі! 
'''Пісня''' „Діти світла” 
''Учениця'' 
Під Твою милість, Мати, прибігаєм, 
Хай Твоя ласка хвалить нас спасенна, 
Змилуйся змилуй над вкраїнським краєм, 
Єдина, чиста і благословенна. 
І хорони нас від думок тривожних, 
Хай віра в правду веде нас спасенна. 
Од бід ізбави нас, від пророків ложних, 
Єдина, чиста і благословенна. 
Хай нині ниви процвітуть щасливо, 
Хай любов наша їх гріє, огненна, 
Благослови нам і сівбу, і жниво, 
Єдина, чиста і благословенна. 
'''Пісня''' „З нами є Марія” 
''Учень'' 
Величний герб любові – 
Пречесний хрест святий – 
Нагадує всім людям 
Закон наш основний: 
Навчає він любити 
Всіх ближніх і Творця, 
Через страждання Сина 
Приводить до Отця. 
''Учениця'' 
Вірю я Тобі, мій Боже, 
В Тройці Пресвятій єдиній, 
В Об’явлення Твоє вірю, 
В Твоє слово непомильне! 
Вірю, що Ти справедливий і всесильний, 
Всі гріхи мої відпустиш, 
Даси ласку і спасіння. 
''Учень'' 
Я – Добрий Пастир, - каже Спас, - 
Тому й прийшов у світ, 
Щоб радісним життям зажив 
Наново людський рід. 
Себе я в жертву приношу. 
Життя Своє віддам – 
Щоби з’єднались всі в одно 
Й прийшли до райських брам. 
''Учениця'' 
Нам того не зрозуміти 
Тільки можем порадіти, 
Як Ісус Христос воскрес 
І піднявся до небес. 
Серце нам своє залишив 
І любов свою Всевишню 
В кожнім й кожному із нас, 
У життя і миру час. 
'''Пісня''' „Як шукати маю Бога”

Файл:33331.jpg

2011-03-03T12:18:13Z

Добровольська Оксана:

2011-03-03T11:21:26Z

Добровольська Оксана:

Козлівська ЗОШ I-III ст. 
==Назва навчального закладу==

Емблема школи 
[[Файл:Герб_школа.jpg‎ |200px]]

==Адреса, телефони==
47631 смт.Козлів Козівського району Тернопільсьої області 
'''телефони:''' учительська 03547 23772 директор 03547 23693

=Адміністрація=

'''Директор школи''' - [[Бучинська Мирослава Іванівна]] ,
''вчитель вищої категорії'',
''старший вчитель'',
''викладач хімії'' ]]
[[Файл:Бучинська_Мирослава.jpg‎|200px]] 

'''Заступник з навчально-виховної роботи''' - [[Лужецька Марія Степанівна]],
вчитель вищої категорії,викладач української мови та літератури
 
:[[Файл:Зобр_022.JPG|150px| ]] 

'''Заступник директора з виховної роботи''' - [[Крокош Ольга Ярославівна]],
вчитель першої категорії,викладач образотворчого мистецтва та художньої культури
 
:[[Файл:изображение_024.JPG|150px| ]] 

'''Психолог''' - [[Бучинська Ольга Володимирівна]],
викладач української мови та літератури
 
:[[Файл:Коханівська_пед.JPG|150px| ]] 

'''Педагог-організатор''' - [[Коханівська Галина Михайлівна]]
 
:[[Файл:Коханівська_Г_М.jpg|150px| ]] 

='''Вчителі школи'''=
[[Файл:Педколектив_школа.jpg‎ ]]

[[Користувач:Андрухів Степан |Андрухів Степан Романович]] 
[[Користувач:Базилінська Надія |Базилінська Надія Іванівна]] 
[[Користувач:Базилінська Надія |Базилінська Надія Михайлівна]] 
[[Користувач:Бачинський Степан |Бачинський Степан Ярославович]] 
[[Користувач:Бучинська Ольга |Бучинська Ольга Володимирівна ]] 
[[Користувач:Бучинська Мирослава |Бучинська Мирослава Іванівна]] 
[[Користувач:Гужда Галина |Гужда Галина Богданівна]] 
[[Користувач:Добровольська Оксана |Добровольська Оксана Михайлівна]] 
[[Користувач:Древніцька Надія |Древніцька Надія Василівна]] 
[[Користувач:Колісник Галина |Колісник Галина Василівна]] 
[[Користувач:Костецька Марія |Костецька Марія Степанівна]] 
[[Коханівська Галина |Коханівська Галина Михайлівна]] 
[[Користувач:Крокош Ольга|Крокош Ольга Ярославівна]] 
[[Користувач:Кушнір Наталя |Кушнір Наталя Йосипіна]] 
[[Користувач:Мартинюк Ольга |Мартинюк Ольга Мизайлівна]] 
[[Користувач:Маценько Микола |Маценько Микола Васильович]] 
[[Користувач:Мельничук Ольга |Мельничук Ольга Іванівна]] 
[[Користувач:Лісевич Ольга |Лісевич Ольга Степанівна]] 
[[Користувач:Лужецька Леся |Лужецька Леся Василівна]] 
[[Користувач:Лужецька Марія |Лужецька Марія Степанівна]] 
[[Користувач:Луцишин Світлана |Луцишин Світлана Антонівна]] 
[[Користувач:Остаплюк Тетяна |Оспаплюк Тетяна Олександрівна]] 
[[Користувач:Петруцька Ольга |Петруцька Ольга Євстахіївна]] 
[[Користувач:Романів Любомира |Романів Любомира Володимирівна]] 
[[Користувач:Скок Віталій |Скок Віталій Валентинович ]] 
[[Користувач:Соловій Мирон |Соловій Мирон Іванович]] 
[[Користувач:Хрипко Володимир |Хрипко Володимир Михайлович]] 
[[Користувач:Шагай Ірина |Шагай Ірина Романівна]] 
[[Користувач:Шевчук Надія |Шевчук Надія Григорівна]] 
[[Користувач:Шкільний Іван |Шкільний Іван Петрович]] 
[[Користувач:Шкільна Ольга |Шкільна Ольга Іванівна]]

==Фотогалерея==
[[Файл:Ост_дзвінок.jpg|500px]] 

=='''З історії навчального закладу'''==
На початку 1870 року була збудована школа.
У 1875 році у ній навчалося 100 дітей із Козлова і Дмухівець, а вже через 10 років кількість учнів подвоїлась, їх навчали тільки 5 учителів, котрі мали належну педагогічну освіту.
В умовах Австро-Угорської окупації існувала школа в якій навчалося 440 дітей. 
У 1927 році існувала 7-ми класна школа. До Другої світової війни середню освіту здобули лише 10 козлівчан.
Нова сторінка в історії шкільництва і освіти розкрилася після закінчення Другої світової війни. Вже восени 1945 року школа знову почала функціонувати.
У 1948 році було відкрито Козлівську середню школу. У повоєнні часи директорами були: Матюша,Поліщук,Косьяненко, Петренко, Костирко М.Ф., Кузовов.Навчання до 7 класу було обов’язковим. Починаючи з 1946 року у Козлівській школі навчалося не менше 400 учнів.
У 1953 році [[директором Козлівської СШ став]] [[Козак Іван Федорович]], котрий приїхав на роботу разом з дружиною Галиною Порфенівною. Завучем тоді працював Іван Пантелеймонович Слупський. Власне їм та тодішньому колективу школи, випускникам повоєнного покоління вдалося докорінно змінити педагогічний процес на краще. Вони довго працювали разом, і це дало відповідний результат. Саме тоді були закладені міцні педагогічні принципи.
У 1963 році в період реорганізації районів в нашій області, директором до Козлівської СШ був скерований Гуділов Іван Васильович.
На початку 1970-х років у школі склалася аварійна ситуація з будівлею школи. Гуділов І.В звільнився. Директором школи знову став І.Ф.Козак. Він не злякався робіт, і за 5 місяців стелю другого поверху школи було замінено.
За роки свого директорування (29 років) І.Ф.Козак виявився справжнім будівничим. Постійно зміцнювалася матеріальна база школи, покращувалися умови навчання і роботи вчителів. Зокрема, у 1976-1977 роках було побудовано новий триповерховий корпус школи, спортзал, актовий зал, харчоблок. Школу перевели на газове опалення, збудувавши котельню. Були також споруджені майстерня, двоквартирний житловий будинок.
У школі працювали 10 різних гуртків, спортивних секцій. Влітку функціонував районний табір праці і відпочинку. На зароблені кошти організовувалися для школярів поїздки, екскурсії. При школі працювала виробнича бригада (15 осіб) під керівництвом Григорія Йосиповича Дякова, які на всесоюзній сільськогосподарській виставці стали переможцями обласного конкурсу учнівських виробничих бригад, за що побували на екскурсії в м.Москві.
У 1990 році було здано в експлуатацію всі новобудови школи.

З 1990- 1995 р. '''[[директором працював Мирон Іванович Соловій]] (5 років). 
З 1995 по 2000 рік . - [[ директор Володимир Михайлович Колісник]].
Добрі господарі робили свій добрий внесок у розвиток нашої Козлівської школи. 
З 2000 року [[директором школи працює вихованка школи - Мирослава Іванівна Бучинська(Давид)]]]].
У 2001 році переоснащено котельню, замінено теплотрасу, почищено опалювальну систему у приміщенні школи.

Хочеться назвати імена вчителів, котрі десятки років самовіддано працювали у рідній школі, віддаючи частку свого серця дітям, прагнучи,щоб їх вихованці стали Людьми з великої літери.
А саме такими вчителями з 30-40 річним стажем є:
Слупська Мирослава Василівна, Бандура Петро Іванович,Дарія Михайлівна Артьомова, Любов Степанівна Сута, Степанія Степанівна Шкварок,Олена Володимирівна Крутійова,Гуляща НадіяВойтківна, Гуцаленко Ольга Мойсіївна,Гесь (Коцюбка) Марія Степанівна, Йосип Васильович Демкович, Ганна Григорівна Зозуляк,Галина Портфенівна Козак,Богдан Йосипович Кушнір, Ольга Михайлівна Мартинюк,Ольга Іванівна Мельничук, Музика Марія Василівна,Віра Савелівна Павленко, Євген Васильович Підкамінний,Степанія Іванівна Рудзікевич, Ольга Іванівна Стасишин, Віра Володимирівна Стасюк, Надія Федорівна Турко,
Євгенія Іванівна Чамбул, Леся Василівна Лужецька, Мирон Іванович Соловій та інші. А їх було сотні.
Низько схиляємо голову перед тими вчителями, колегами по роботі,
котрі допомогли вийти у широкий світ випускникам нашої школи.
В школі зародились чудові традиції.
Особливо цікаві свята першого і останнього дзвоника (вручення атестатів) та найбільш значущі і цікаві зустрічі випускників школи різних років.
Вперше це свято започатковано 1 лютого 1957 р.

Чудові зустрічі відбуваються в червні, на які збираються випускники, які закінчили школу 10, 15, 20, 25, 30,40,45…. років. Перша така зустріч відбулася в 1974 році. 

За період з 1950 по 2008 рік включно закінчили нашу школу 3082 особи. Найбільше закінчувало її у 1975 році – 93 учні, у 1980 р. – 65 учнів, у 1985 – 50 учнів, 1990 – 45 учнів, У 1995 – 37 учнів, 2000 – 44 учні, 2002 – 38 учнів, 2008 – 32 учні. 
За період з 1953- 2008 р. р. Золоті медалі отримали –97 випускників,
Срібні –36 випускників. 

Станом на перше вересня 2010 року у школі навчається 296 учнів (15 класів) . 
Педколектив школи становить 42 учителі , з них 27 – випускники нашої школи; техперсонал – 19 чоловік.
Зараз школа функціонує у двох приміщеннях, вони містять 22 навчальні класи та кабінети, є комп»ютерний клас (11), бібліотека, с/з, актовий зал, їдальня. 
З ініціативи гол.с/р Колісник В.М. школа підключена до Европейського проекту по енергозберігаючих заходах. Відповідно до якого в селищі створено ГО „Олімп”, відкрито рахунок для реалізації даного проекту, зокрема замінено 56 вікон в старому корпусі школи та 10 вікон і 7 дверей у новому.
Приємний подарунок для нашої зробив випускник школи Мриглод Ігор Миронович – спонсор підключення Інтернету до комп”ютерів.

==Наші традиції==
'''Наші традиції'''''

Свято Першого дзвоника 

Свята Літургія з нагоди початку навчального року 

Проведення декади математики

Проведення свята Миколая

Проведення декади іноземних мов

Новорічні ранки, дескотеки

Вечір зустрічі з випускниками

Проведення місячника правових знань
роведення декади українознавства.
Мітинг біля пам'ятника Т.Г.Шевченка. Шевченківські свята.
Проведення декади природничих дисциплін
Свята Літтургії з нагоди закінчення навчального року
Свято Останнього дзвоника
Випускний вечір

== Курсив ==
''
урочисті лінійки першого і останнього дзвінка;
урочисті збори, ранки, присвячені пам’ятним датам, в яких беруть участь вчителі, учні, батьки;
щорічні зустрічі випускників;
ювілейні зустрічі;
робочі лінійки (кожного тижня);
Екологічні акції “Посади своє дерево”, “Збережемо природу”;
предметні тижні;
свято квітів; свято врожаю;
різноманітні конкурси, вечори відпочинку;
виставки „Світ моїх захоплень”, „Дитяча творчість ”, „Чарівний світ природи”;
Акція милосердя “Діти – допоможіть дітям”;
ведення альбому „Ними гордиться школа”;
шкільні спортивні змагання;
походи, екскурсії.

==Творчість учнів==
== Ми гордимося==

[[Категорія:Навчальний заклад]]
Напевно, буде цікаво дізнатися кого і де з випускників нашої школи закинула доля і яких вершин вони досягли. Можливо для декого це ще не вершина.

2011-03-02T13:36:27Z

Добровольська Оксана: Створена сторінка: Підготувала: вчитель-катехит [[Користувач:Добровольська Оксана|Добр...

Підготувала:
вчитель-катехит
[[Користувач:Добровольська Оксана|Добровольська О.М.]]

Сьогодні люди, на жаль, надто призвичаїлися до ненормативної, лайливої лексики. Брутальні слова чуються скрізь. І реакція на них притуплюється. Легко знаходимо собі виправдання, що в такий спосіб знімаємо напруження, видаляємо негативну енергію, послаблюємо стрес чи просто додаємо колориту, так би мовити, „прикрашаємо” своє мовлення. Всі народи світу мають у словниковому запасі ненормативну лексику, однак з цим ганебним явищем борються всіма можливими засобами. Цінну допомогу в таких ситуаціях надає нам Церква, Святе Письмо, праці святих. Вимовляння ненормативної, лайливої лексики, вульгарних слів, прокльонів, принизливих прізвиськ, негативно забарвлених слів є порушенням одночасно другої Божої Заповіді: „Не взивай намарне імені Господа Бога Твого”, п’ятої Божої Заповіді: „Не вбивай” та шостої Божої Заповіді: „Не чужолож”. Святий апостол Павло навчає: „Жодне погане слово нехай не виходить з уст ваших, а лише гарне.” (Ефесян 4 : 28). Скільки то людей у нетерпеливості або в гніві даремно говорять багато такого, про що потім шкодують. Ісус Христос у Святому Євангелії застерігає нас перед пустими, гнівливими словами і грозить за них Божим судом: „Кажу бо вам – за кожне пусте слово, яке скажуть люди, дадуть відповідь судного дня за нього” (Мт. 12, 36). Друга Божа Заповідь стоїть на сторожі пошани Божого імені та пошани усіх Божих створінь. Святий апостол Павло, маючи перед очима зневагу Божого імені, наказує: „Усяка досада, гнів, лють, крик та хула мусять бути викоренені з-посеред вас разом з усією злобою” (Ефесян 4, 31). Зневажаємо Бога тоді, коли лаємось, проклинаємо та зневажаємо Божі створіння, тобто самих себе через недостойні вчинки та пусті слова. Церква закликає нас особливо дбати про чистоту тіла та серця. Той же апостол Павло сказав: „Чи не знаєте ви, що тіло ваше – то храм Духа Святого і дух Божий у вас перебуває? Як хто нівечить Божого храма, того знівечить Бог, бо храм Божий святий, а храм той – то ви” (1 Коринтян 3, 16-17). Отже кожен із нас – це є Храм Божий і людина, яка ображає іншого чи сквернословить, валить цей храм. А тепер задумаймось скільки навколо руйнівників, що Храм Духа Святого розвалюють в дуже простий і, на перший погляд, безневинний спосіб: лихослів’я та прокльони. Святий апостол Яків застерігає нас перед не опанованим язиком, кажучи: „Усі роди диких звірів та птахів, гадів та морських потвор були приборкані і приборкуються людським хистом. Язика ж ніхто з людей не може вгамувати: він - зло, що спокою не знає, наповнений смертельною отрутою”. Ось так, хто на свого язика не покладе вуздечки і не перестане сквернословити і проклинати, то які б зусилля не робив, не з’єднається з Богом. Більше того, він служить дияволові та його намірам. З цього приводу апостол Яків говорить так: „Язик – то огонь, язик сквернить усе тіло, запалює круг життя і сам запалюється від геєни” (Якова 3, 3-5) Гріх, який виходить з наших уст був завжди з людьми і це прикро усвідомлювати, але ще прикріше і небезпечніше, що тепер на ці гріхи, тобто вогонь, який підпалив нашу душу і тіло, ніхто не звертає уваги. Це стає ніби звичне явище. Якби не Боже милосердя, то ми давно би горіли у вогні пустослів’я. У наш час цих слів так скрізь повно, що 95% людей вже не помічають у розмові ні за собою, ні за іншими цього, без перебільшення, тяжкого гріха. Такий гріх належить до гріхів нечистоти і є порушенням шостої Божої заповіді. Мова – це дар Божий, даний людині для того, щоб за його допомогою людина славила Господа. Мова була найперше дана як засіб спілкування з Богом, а потім як засіб спілкування з людьми, але ні при яких обставинах не як засіб пустослів’я та лихослів’я. Апостол Яків говорить так: „Хіба з одного джерела може виходити вода солодка й гірка? Хіба може, брати мої, фігове дерево родити оливки чи виноград? Солодка вода не тече із солонцю” (Якова 2, 7-12). Ці слова означають, що з одних уст не повинні виходити слова любові та слова прокляття. Коли людина говорить сороміцькі слова, вона допускає до себе чорного ангела спокусника, який на противагу Ангелу-хоронителю має завдання довести нас до пекла. Особа, яка часто зловживає вульгарними словами, лайками, прокляттями, легко піддається до скоєння гріхів розпусти, п’янства, злоби, лінивства, брехні та всіх інших гріхів. Крім цього, ненормативна лексика виступає як засіб згіршення і є порушенням п’ятої Божої заповіді. Кожен раз, коли ми вживаємо погані слова, то подаємо негативний приклад, особливо дітям. Тому ми несемо за це відповідальність. Ісус Христос в особливий спосіб осуджує згіршення, кажучи: „А хто спокусить одного з отих малих, що вірують у мене, такому було б ліпше, якби млинове жорно повішено йому на шию, і він був утоплений в глибині моря” (Мт. 18, 6). Зважаючи на все сказане, будьмо пильні у тому, що робимо, і у тому, що кажемо. Бо, як відомо: „Слово – не горобець, вилетить – не спіймаєш.” Легко говорити, та дуже важко виправити заподіяну шкоду. Проти цього нас особливо застерігав Ісус Христос у своїй Нагірній проповіді, яка є суттю всього християнства, попереджуючи: „Хто ж скаже братові: Нікчема! – той підпаде Верховному Судові. А хто скаже: Дурень! – той підпаде під вогонь пекельний” (Мт. 5, 22). Вибір – за кожним із нас.

Духовні провідники нашого краю (смт. Козлів)

2011-03-02T13:33:09Z

Добровольська Оксана:

Підготувала:
вчитель християнської етики
[[Користувач:Добровольська Оксана|Добровольська О.М.]]

Наше селище Козлів було колись містечком і має історію в 540 років. Його історичні шляхи складні та багатогранні. А ще складнішою є доля Козлівської парафії.
В 1841 році у нас була парафія Вознесення Господа нашого Ісуса Христа, і парохом у ній служив о. Микола Стрільбицький. На той час у Козлові була стара-престара дерев’яна церква, і стояла вона, найімовірніше, там, де тепер пошта або дитячий садок. Це підтверджує той факт, що сьогоднішній Будинок культури розміщений на колишньому цвинтарі. Коли у 1950-х роках добудовували до колишнього Народного дому кінозал та фойє, то будівельники з’ясували, що мають справу з старим кладовищем. А загальновідомо, що в багатьох селах цвинтарі розташовані відразу біля церкви. 
У 1856 році польська громада селища (якої було значно більше, ніж українців) почала будувати собі новий храм – костьол (сьогоднішня Козлівська церква), але в дуже короткому часі з невідомих причин будівництво було припинено. З цього приводу є кілька версій, кожна з яких по-своєму ймовірна. Перша – це брак коштів, але в такому випадку робіт і не починали б. Друга версія – серйозний конфлікт між польською та українською громадами через місце, де взялися споруджувати храм. Третя – і найімовірніша – треба було негайно зводити школу, й очевидно, всі кошти вкладали в її будівництво.
У 1880 році в Козлові проживало 3470 осіб, з них – поляків – 1501, жидів – 1038 і українців – 931. Будівництво костьолу було відкладено на десятиліття. 
У 1872 або в 1873 році о. Миколу Стрільбицького змінив на парафії о. Філарет Бачинський, котрий понад 40 років життя віддав святій церкві, просвітницькій роботі на благо рідного народу. Саме на його долю випало продовжити спорудження храму, але вже не як костьолу, а як церкви, котра почала функціонувати лише з 1896 року. Це дані Шематизму Греко-Католицької Церкви Львівської єпархії за 1927 рік. Таким чином, стіни майбутньому храму добрих 35 років вистояли під дощами і снігами. Церква мала тоді 85 моргів поля і досить велике новозбудоване проборство. 
Щодо костьолу, то польська громада збудувала його у 1870-1880 роках. Він стояв там, де нині поліклініка. Костьол був споруджений у готичному стилі, старі люди кажуть, що був дуже гарний як ззовні, так і всередині. Але війна не пощадила цього храму. Навесні 1944 року, коли в Козлові стояв фронт, костьол зруйнували німці. 
Щодо жидів, то вони мали свою гарну синагогу, яку після війни переобладнали в житловий будинок, що збережений до сьогодні. 
1914 року, саме перед війною, отця Філарета Бачинського змінив на парафії отець Костянтин Зарицький, котрий одночасно був і деканом Козлівського деканату. 
В той же час у костьолі правив ксьондз Рокош. Він відіграв дуже негативну роль в розпалюванні ворожнечі між українцями, яких було значно менше, та поляками, котрі чулися господарями на цій території. З амвона костьолу Роком відверто говорив про свою неприязнь до українців. Він казав, що українці – то „людзі з чарним поднєбєнєм”. Ксьондз був „грубошкірий” та жадібний до грошей, жив у покоях і, навіть, відмовився поховати бідну полячку, бо її син не мав чим заплатити за похорон. Помер ксьондз від серцевого нападу, і ніхто за ним дуже не шкодував. 
Зовсім протилежну характеристику дають старі люди отцю Зарицькому. Він був українським патріотом, був на висоті свого звання і свого покликання, вболівав за громадські справи, позитивно впливав на парафіян, виховував у них почуття національної гідності. Користувався великим авторитетом і повагою у козлівчан. Разом із отцем Зарицьким, котрий крім того, був деканом, працював отець В’ячеслав Ласовський, але про нього є дуже мало інформації. У старого священика Костянтина Зарицького, котрий працював з 1914-го по 1935-й рік, було три сини: Дем’ян (священик), Степан (лікар), Данило (вчитель) і дочка Ірина. Після смерті отця Зарицького його замінив син Дем’ян. Зарицькі жили у своєму будинку (сьогодні – це малий корпус школи). Степан займався приватною лікарською практикою, був одружений із Наталею, з дому Білинською, дочкою заможного українського селянина із Збаражчини. Вони мали дочку Олю. Відомо, що пані Наталя дуже вболівала за громадські справи, була простою, доступною, щирою і доброю, працювала в Товаристві „Просвіта”, гуртувала навколо себе молодих жінок і дівчат, передавала їм досвід і знання. Кажуть, що вона була найавторитетнішою жінкою в Козлові. Батько і сини Зарицькі й пані Наталя залишили по собі добру та вдячну пам’ять. 
Однак саме із панею Наталею сталася велика трагедія. В 1940 році вона вирішила поїхати відвідати своїх батьків на Збаражчині. Приїхала – а любі тато і мати були вже у дорозі в Сибір. Чи доведеться побачитись? У страшному розпачі повернулася додому, а тут теж знущання: розграбована хата-читальня, якій вона віддала стільки сил та енергії. Куди не повернись – усе не так! Взяла собі це до голови – і не витримала психіка. Щасливе життя пані Наталі було настільки порушене, що вона вирішила покінчити його самогубством. Але це їй вдалося аж за третім разом. Спочатку кинулася в криницю. Витягнули. Потім зачепила мотузку. Зняли. І пані Наталя прийняла смертельну дозу отрути. Весь Козлів сумував і плакав за своєю улюбленицею. Її поховали на місцевому цвинтарі в родинному гробівці, поруч зі свекром – отцем Зарицьким. Самогубство пані Наталі було великою втратою для Козлова і в той же час – протестом проти більшовицького насильства. У 1942-1943 роках, під час німецької окупації нашого краю, Зарицькі вирвались у Канаду чи Сполучені Штати. У 1970-х роках вони приїжджали до Козлова у справі перепоховання батька. Так отець Зарицький через 40 років після смерті повернувся у рідну Галастівку (нинішня Августівка), звідки походив їх славний рід. Кажуть старі люди, що коли розкопали гріб, щоб перепоховати отця, то побачили, як усі священичі ризи залишилися нетлінними. Очевидно, Господь подбав про таке чудо. 
В 1991 році на основі місцевого референдуму, який був проведений за погодженням із Львівською єпархією, та стараннями отця Омеляна Драпінського всі козлівчани стали греко-католиками без суперечок та розбрату. 
З 1841 року на Козлівській парафії були такі священики: 
*о. Микола Стрільбицький
*о. Філарет Бачинський
*Отець-декан Костянтин Зарицький
*Отець-декан Дем’ян Зарицький
*о. В’ячеслав Ласовський
*о. Мирослав Горін (1937 - І пол. 1939 рр.)
*о. Василь Іванчук (ІІ пол. 1939 – 1944 рр.)
*о. Василь Додик (1945 р.)
*о. Ярослав Дикисевич (1946 р.)
*о. Іван Амброзяк
*о. Теодор Цокало
*о. Євстахій Романюк (був 17 років) – батько Святішого патріарха Української православної церкви Київського патріархату Володимира, який очолював цю Церкву перед Філаретом і якого після смерті поховали біля Софіївського собору на тротуарі за часів Л. Кравчука.
*о. Михайло Романів
*о. Роман Водяний
*о. Омелян Драпінський (1988 - 2006 рр.)
*о. Роман Гук (2006 р. - посьогодні) 
Дяки: 
*Б. Юрчинський (1850 - 1904 рр.)
*Миколай Веретельник (1904 – 1920 рр.)
*Стефан Маркевич (1920 - 1921 рр.)
*Павло Бачинський (1921 – 1922 рр.)
*Захарій Яструбець кий (1922 – 1944 рр.)
*Роман Мельничук (1944 – 1959 рр.)
*Іван Мовчко
*Володимир Кивух (посьогодні)
Церква була збудована в 1855 р.